30.Березневі статті 1654

Березне́ві статті́ 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорізького», «Переяслівські статті»)

Українська сторона виробила письмовий проект договору між Гетьманщиною та Москвою під назвою Просительні статті. Але в процесі переговорів у березні 1654р. в Москві документ був скорочений і значно змінений. 21 березня 1654р. було затверджено Статті Богдана Хмельницького або Березневі статті: визнавалося верховенство московського царя над Україною; козаки зберігали всі права та вольності, реєстр становив 60 тис. чол..; генеральна і полкова старшина отримували платню; гетьмана мало обирати козацьке військо і сповіщати про те царя; Україна мала право на зовнішні відносини, крім як з Польщею та Туреччиною; податки мали збирати укр. чиновники; у містах зберігалося самоуправління; підтверджувалося право Київського митрополита і всього духовенства на їхні маєтності; у Києві а на кордонах з Річчю Посполитою мали розташовуватися російські військові загони; московський уряд зобов’язувався вступити у війну з Польщею навесні 1654р.; у разі татарських нападів на Україну передбачалися спільні мос.-укр. походи проти Кримського ханства. Березневі статті змінили політичну ситуацію у Сх Європі. Україна сприймала їх як тимчасове явище, а Москва – як перший крок до цілковитого об’єднання. Значення договору для України: дозволив зберегти державність, судовий, військовий, адміністративний устрій; забезпечив Україні союзника в боротьбі з Річчю Посполитою та Туреччиною; звільнив від релігійних утисків православну церкву. Значення для Росії: збільшилася боєздатність армії за рахунок підконтрольного козацького війська; держава отримала нові родючі землі й сировинні родовища; козацькі війська захищали Росію від турецько-татарських нападників; казна поповнювалася за рахунок укр. податків.

Угода розірвана у 30.1.(9.2.) 1667 року Московською державою, що підписала сепаратне Андрусівське перемир'я з Річчю Посполитою. Серед істориків є певна дискусія чим були Березневі статті — військовим союзом між двома державами Україною та Московією чи договором, який регламентував широку автономію Гетьманщини у складі Московської Держави. Проте, серед 11 пунктів Березневих статей нема жодного, в якому би йшлося про приєднання України до Московії чи їх возз'єднання.

32.Україна за часів Руїни

Руїна — період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.

Деякі історики (наприклад, М. Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів — ставлеників Москви (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича) й обмежують хронологічно 1663—1687 та територіально — Лівобережною Україною. Інші історики (наприклад, Б. Крупницький) вважали, що Руїна відносилась як до Ліво-, так і до Правобережжя і тривала від смерті Богдана Хмельницького до початку правління Івана Мазепи — 1657—1687.Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (І. Брюховецький, М. Ханенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, С. Опара, І. Сірко, Я. Сомко, П. Суховій, П. Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду: І. Виговський, П. Дорошенко. Причини Руїни: відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті,глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики,егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих, перетворення українських теренів на об'єкт , загарбницьких зазіхань Росії, Польщі, Османської імперії та Кримського ханства внаслідок внутрішньої міжусобної боротьби,

Андрусіївське перемир’я (9 лютого 1667) – припинення війни і перемир’я до червня 1680, лівобережна до Москви , правобережна до Польщі , Київ на 2 роки Москві , Запорізька Січ під спільним управлінням , при нападі татар спільні походи. Бучацький мирний договір жовтень 1672 – Польща віддала Поділля Туреччині , Брацлавщина і Київщина Дорошенку , Польща сплачує Туреччині 22 тис. золотих за зняття облоги з Львова. Польський сейм не визнав цього договору. Журавненський мирний договір (27 жовтня 1676) – скасовувалась щорічна данина 22 тис. за Бучацьким миром , Поділля залишалось у складі Османської імперії , значна частина Правобережжя під Дорошенком. Бахчисарайський мирний договір (23 січня 1681) – кордон між Туреччиною і Росією по Дніпру ,Туречинна приєднує північну Київщину , Брацлавщину, Москва получає Лівобережну Україну і Київ , протягом 20 років територія між Дністром і Бугом нейтральна.. Вічний мир (16 травня 1686) – Москва лівобережжя , Чернігово-Сіверщину , Запоріжжя , Польща відмовляється від Києва за 146 тис , Брацлавщина і південна Київщина нейтральна , Поділля Туреччині.