27.Зборівський договір

Укладений 1649 року після облоги польського війська під Зборовим, де сам король ледве не потрапив у полон. Існувала загроза поразки польської сторони, проте кримський хан змусив Хмельницького піти на поступки полякам і укласти мир. Умови: 1. Влада гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводство; 2. Реєстр козаків – 40тис. 3. Держ посади в Гетьманщині мали займати тільки українці; 4. Гарантії повної амністії повстанцям; 5. Питання про долю унії та церковне майно мало бути винесене на найближчий сейм; 6. Євреї та єзуїти мали залишити Україну. Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит мав увійти до сенату Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.Наслідки: ані Україна, ані Річ Посполита не були задоволені договором, почалися анти гетьманські виступи селян і міщан, що не потрапили до реєстру, польський сейм схилявся до силового розв’язання козацького питання і протягом 1650 року готувався до війни з Гетьманщиною. Договір створив умови для формування укр. державності.

24.Козацько-селянські повстання 16-першої третини 17 ст

Зміцнення козацького стану непокоїло польський уряд та уряди сусідніх держав. На весняному сеймі 1590 р. щодо козацтва було винесено дві ухвали. Перша передбачала збільшення реєстру козаків, запрошених на військову службу. Друга ухвала мала на меті упокорити українське козацтво. Запроваджувався суворий контроль щодо набору та обміну реєстровців. Передбачалося призначення козацької старшини зі шляхти. Нереєстровці повинні були залишити Дніпровий Низ. Натомість там розміщалася залога реєстрових козаків. Запроваджувалися система покарань за будь-які спроби походів на сусідні держави; заборонялося постачання нереєстровців зброєю, порохом, продовольством тощо. Постійні обмеження реєстру обурювали тих козаків, які опинялися поза ним. Несвоєчасне надання платні, порушення майнових прав викликали невдоволення реєстровців, а утиски нереєстровців — протести запорожців. Так, до загострення відносин між урядом Речі Посполитої й Запорожжям призвела ухвала польського сейму 1590 р., за якою король отримував право роздавати шляхті й магнатам «українські пустки» за Білою Церквою, з-поміж яких і землі, котрими здавна користувалися козаки. Повстання Криштофа Косинського. (На початку осені 1591 р.). (Київщина , Біла Церква)Наприкінці січня 1593 р. шляхетське військо князя Острозького прибуло до містечка П'ятки на Житомирщині, де стояв табором Косинський. У вирішальній битві Косинський зазнав поразки. В травні 1593 р. Косинський знову пішов у наступ. Він рушив на Черкаси. Той похід для козацького отамана виявився трагічним: невдовзі Косинського було підступно вбито. ПовстанняСемена (Северина) Наливайка. Навесні 1595 р. повстання охопило Брацлавщину, а згодом і Волинь. Дії козацтва підтримували селяни й міщани. На початку 1596 р. повстання поширилося на більшу частину України, а також на Білорусь. Військо повстанців розділилося на три частини, що їх очолили Наливайко, Лобода й Шаула. Каральну експедицію проти повсталих очолив польний гетьман коронний Станіслав Жолкевський. Битва відбулася лише 23 березня 1596 р. на Київщині, біля урочища Гострий Камінь. Переможною вона не стала для жодної зі сторін, бо обидві зазнали серйозних втрат. Северин Наливайко вночі повів повстанців до Трипілля. Там вони переправилися через Дніпро й тримали оборону. Протягом місяця козаки перешкоджали ворогові здійснити переправу. Спроби залагодити конфлікти переговорами виявилися невдалими. Тим часом до війська Жолкевського наближалася допомога. Коли об'єднані коронні сили почали рішучу переправу, повстанці відступили. В урочищі Солониця поблизу Лубен повстанці спорудили міцний табір. 25 травня 1596 р. почалася оборона табору. Становище повстанців ускладнювалося тим, що в таборі перебувала велика кількість поранених, жінок, дітей. Гостро відчувалася нестача води й харчів. Облога тривала два тижні. Боєздатна частина табору мала змогу вийти з оточення, але відповідальність за тих, хто «до бою не годен», тримала козаків на місці. Частина козацької старшини на чолі з Лободою наполягала на припиненні опору. Таємні зносини останнього з ворогом коштували йому життя. Змовники підступно схопили Наливайка, Шаулу та інших козацьких ватажків і передали їх ворогові. Повстання 1625 р. під проводом Марка Жмайла. Уряд Речі Посполитої розпочав підготовку до чергового карального походу проти козаків. У вересні 1625 р. великий коронний гетьман Станіслав Конецпольський з 30-тисячним військом вирушив на Подніпров'я. Козацькі загони, очолені Марком Жмайлом, зустрівши поляків поблизу Канева, вдало відбивалися. Особливо відчутних втрат польське військо зазнало біля Курукового озера. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які завершилися укладенням компромісної угоди. Від козаків Куруківську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість Жмайла.Повстання 1630 р. під проводом Тараса Федоровича (Трясила). Куруківська угода посилила суперечності між козаками — тими, хто потрапив до реєстру, і тими, хто лишився поза ним. Нереєстровці обрали гетьманом Тараса Федоровича Трясила. У березні 1630 р. він зі своїм військом підійшов до Черкас, а звідти рушив до Корсуня, після здобуття якого на бік Федоровича перейшла більшість реєстровців. Польський уряд з метою придушення повстання відправив у каральний похід коронне військо. Коли польські сили переправилися через Дніпро, їм завдав несподіваного удару загін повстанців. Вирішальні бої між повстанцями й польським військом сталися під Переяславом. Вони тривали протягом трьох тижнів. 20 травня 1630 р. козаки влаштували карателям «Тарасову ніч», знищивши представників найшляхетніших польських родів. Успішні дії повстанців схилили коронного гетьмана Конецпольського до переговорів. 29 травня 1630 р. було підписано мирну угоду – Переяславську. Повстання 1635 р. на чолі з Іваном Сулимою. Будівництво Кодака обурило запорожців. Вони обрали своїм гетьманом Сулиму, який розробив план зруйнування Кодака й розіслав універсали із закликом до боротьби. На початку серпня 1635 р. козацьке військо виступило з Січі.Коли козаки підійшли до Кодака. Іван Сулима скористався відсутністю коронного війська. Запорожці легко оволоділи Кодаком і частково зруйнували фортецю. Блискуче завершивши операцію, козаки відійшли на Запорожжя, де на одному з островів спорудили табір. Наприкінці серпня розпочався похід проти запорожців. Щоб зламати опір повстанців, польське командування під виглядом утікачів від татар підіслало до їхнього табору реєстровців, які повинні були розпалити суперечки поміж козаками. Тим часом становище повстанців ускладнювалося. Похолоднішало, забракло харчів і палива. У таборі зростало невдоволення. Цим і скористалися зрадники. Вони схопили козацького ватажка та його найближчих помічників і видали їх полякам. Івана Сулиму засудили до страти й четвертували.

Національно-визвольне повстання 1637—1638 pp.: Павло Павлюк, Яків Острянин, Дмитро Гуня. Перша битва з коронним військом закінчилася перемогою повстанців. Проте 6 грудня 1637 р. під Кумейками польське військо оточило козаків. Повстанці, які йшли табором, затято оборонялися. Павлюк із невеликим загоном пробився крізь вороже оточення і рушив до Чигирина, сподіваючись поповнити там запаси зброї. Керівництво табором було покладене на Дмитра Гуню. 11 грудня 1637 р. Павлюка по-зрадницькому схопили.

1 березня 1638 р. у Варшаві розпочав роботу черговий сейм. Він ухвалив постанову під назвою «Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої». У документі, зокрема, йшлося про потребу застосування проти повстанців військової сили. Наприкінці березня 1638 р. кілька загонів запорожців, очолюваних гетьманом Острянином, Гунею і Скиданом, вийшли з Січі й рушили на Київщину та Полтавщину. 1 травня 1638 р. біля м.Готва стався бій з поляками. Він приніс повстанцям іще одну перемогу. Проте облога Лубен виявилася невдалою. Зазнавши численних утрат, повстанці відійшли до Жовнина і стали там табором. Під Жовнином знову стався бій, унаслідок якого сили повстанців було розпорошено