5. Требования безопасности и охраны окружающей среды

5.1 Содержание токсичных элементов, микотоксинов и пестицидов в ячмене, который используют для продовольственных и технических целей, а также для экспорта не должно

15

превышать допустимые уровни, установленные “Медико-биологическими требованиями и санитарными нормами качества продовольственного сырья и пищевых продуктов”, № 5061 [2], а для кормовых целей—уровни, установленные “Временными максимально допустимыми уровнями содержания некоторых химических элементов и госсипола в кормах для сельскохозяйственных животных и кормовых добавках”.

5.2 Во время работы с зерном необходимо придерживаться правил техники безопасности и производственной санитарии на предприятиях по хранению зерна в системе хлебопродуктов. утвержденных в установленном порядке.

6. Правила приемки

6.1 Правила приемки — по ГОСТ 13586.3.

6.2 Состояние зерна ячменя, запах и другие показатели, приведенные в таблице 1 определяют в каждой партии.

6.3 Ячмень, содержащий примесь зерен и семян других культурных растений более 15 % массы зерна вместе с примесями, принимают как смесь ячменя с другими культурами и указывают ее состав в процентах.

6.4 Ячмень, потерявший естественный цвет или имеющий потемневшие концы, принимают 2 классом с отметкой “потемневший”.

6.5 Контроль содержания и периодичность контроля токсичных элементов, микотоксинов и пестицидов в ячмене, который используют для продовольственных, технических целей и экспорта осуществляют согласно методическим указаниям “Порядок и периодичность контроля продовольственного сырья и пищевых продуктов по показателям безопасности” [7].

6.6 При неудовлетворительных результатах испытаний хотя бы по одному из показателей проводят повторные испытания на двойном количестве проб, взятых от той же партии зерна. В случае повторных расхождений проводят арбитражные испытания проб зерна в установленном МинАПК порядке. Результаты арбитражных испытаний являются окончательными.

6.7 Каждая партия зерна ячменя сопровождается удостоверением с указанием содержания пестицидов, токсичных элементов и микотоксинов.

7. Методы контроля

7.1 Отбор проб — по ГОСТ 13586.3. 7.2 Определение цвета и запаха — по ГОСТ 10967.

7.3 Определение влажности — по ГОСТ 13586.5; ГОСТ 29143 (ISO 712—85); ГОСТ 29144 (ISO 711—85).

8. Транспортирование и хранение

8.1 Ячмень перевозят насыпью или в таре транспортом всех видов в соответствии с правилами перевозки грузов, действующими для транспорта данного вида.

8.2 Транспортные средства должны быть чистыми, без посторонних запахов. Во время перевозки, погрузки и разгрузки зерно ячменя должно быть защищено от атмосферных осадков.

8.3 Ячмень размещают и хранят раздельно по классам в чистых, сухих, без посторонних запахов, не зараженных вредителями зернохранилищах в соответствии с санитарными правилами и условиями хранения, утвержденными в установленном порядке.

9. Гарантии поставщика

Предприятие-поставщик гарантирует соответствие ячменя требованиям настоящего стандарта при соблюдении потребителем условий транспортирования.

Організація приймання зерна

Перед прийманням складають план приймання зерна нового врожаю, що містить:

- розрахунок очікуваних об’ємів постачання зерна за культурами і класами, цільовим призначенням як власного виробництва так і інших зерновиробників-постачальників;

- розрахунок очікуваних об’ємів формування крупних партій зерна цільового призначення;

- урахування об’ємів післязбиральної доробки зерна за процесами: видалення легких домішок з вентилюванням і охолодженням, очищення, сушіння, сушіння з очищенням, охолодження сухого та вологого зерна атмосферним чи штучно охолодженим повітрям тощо;

16

урахування потоковості проведення цих процесів та накопичення в місткості зерна для подальшого завантаження у зернові рукави, в т.ч. і при формуванні крупних партій зерна;

- визначення об’ємів зерна за особливо урахованими ознаками: захваченого морозом, сажкове, фузаріозне, заражене шкідниками, з невластивим запахом, засмічене шкідниками та важковіддільними домішками тощо;

- визначення за культурами об’ємів зерна, призначеного для дитячого харчування;

- розрахунок кількості необхідних зернових рукавів для розміщення зерна, виходячи із об’єму рукава та питомої ваги (натури) зерна за культурами.

 Розрахункову кількість зернових рукавів за культурами і класами зерна, певними ознаками та напрямами використання розміщують на території площадки з урахуванням:

-   формування крупних партій зерна для тривалого зберігання і відвантаження за вимогами ринку чи постачальника. У цьому випадку мішки групують по п’ять рядами з віддалю між ними по 2 м. Між групами мішків передбачають проїзди для розвантаження мішків рукавів. Місткість групи – 1000 тонн по пшениці. Можливе персоніфіковане зберігання;

-   формування партій зерна з коротким терміном зберігання, малих партій зерна, неоднорідних та за особливо урахованими ознаками партій. Використовують групи по два мішки-рукави, що створює зручності при розвантаженні любого із них у разі необхідності. Віддаль між мішками 2 м, між групами мішків – достатня для застосованої техніки розвантаження.

Зерно приймають партіями. Під партією розуміють будь- яку кількість зерна, однорідну за якістю, призначену до одночас­ного приймання, відвантаження або одночасного зберігання, оформлену одним документом про якість.

У документі про якість на кожну партію зерна, що заго­товляється і іюставляється, вказують:

• дату оформлення документа;

• найменування відправника і станцію (пристань) відправлення;

• номер автомобіля, вагону або найменування судна;

• номер накладної;

• масу партії або кількість місць;

• станцію (пристань) призначення;

• найменування одержувача;

• найменування культури;

• походження;

• сорт, тип, підтип зерна;

• клас зерна;

• результати аналізів за показниками якості, передбаченим стандартом технічних умов на відповідну культуру;

• підпис особи, відповідальної за видачу документа про якість зерна.

На кожен окремий автомобіль зерна, що за­готовляється, який відвантажує господарство, допускається за­мість документа про якість видавати супровідний документ, в якому вказують:

• найменування господарства-відправника;

• найменування культури, сорту, а також сильне або цінне зе­рно;

• рік урожаю;

• номер автомобіля;

• масу партії;

• дату оформлення документа;

• підпис особи, відповідальної за видачу супровідного доку­мента.

Допускається видача господарством одного документа про якість або одного сортового посвідчення на декілька однорі­дних партій зерна, що здаються протягом доби одним господарс­твом.

Декілька однорідних за якістю партій зерна, що посту­пили від одного господарства або глибинного пункту протягом оперативних діб, приймають як одну партію.

Партії зерна пшениці сильних і цінних сортів, а також зерна ячменю пивоварних сортів і

17

найцінніших сортів інших куль­тур включених в перелік, затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України, супроводжуються сортовим посвідченням.

При відвантаженні зерна залізничним транспортом до­пускається видача одного документа про якість на однорідні пар­тії, відвантажені в декількох вагонах на адресу одного одержува­ча. У цих випадках в документі про якість вказують номери всіх вагонів.

Для перевірки відповідності якості зерна вимогам норма­тивно-технічної документації аналізують середню пробу масою (2,0+0,1) кг, виділену з об'єднаної або середньодобової проби.

Після прибуття транспортного засобу на технологічну лінію зерносховища лаборант відбирає пробу виконує необхідні аналізи, в першу чергу вологості, зернової (олійної) та сміттєвої домішок, наявності насіння карантинних бур’янів, зараженості шкідниками зерна, заносить їх результати у кожний екземпляр картки.

Водій транспортного засобу, отримавши необхідні документи, подає його на технологічну лінію для зважування. Вагар автомобільних ваг, а де його не передбачено, матеріально-відповідальна особа зважує транспортний засіб, заносить вагу (масу) брутто в усі чотири екземпляри картки та у журнал зважування вантажів. В один із екземплярів номерної картки вагар вказує номер запису в журналі форми № 28, завіряючи вагу брутто і номер запису своїм підписом. Розвантажений на технологічній лінії транспортний засіб зважують, проставляючи в картках і ваговому журналі вагу тари, вагу нетто. Картки підписує матеріально-відповідальна особа і один екземпляр залишає собі. Решта карток передаються у лабораторію, адміністрацію (бухгалтеру) і одну водій залишає собі для звітності.

  На підставі примірників номерних карток бухгалтер складає реєстр на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовими зразками. При надходженні одиночних партій реєстри не складаються.