8. Гігієнічна характеристика ультрафіолетової частини сонячного спектру. Методи

та одиниці вимірювання ультрафіолетової радіації.!

Методи вимірювання УФ – радіації:

1. Інтегральний ( сумарний) потік радіації Сонця. Вимірюється ріанометрами і виражається в мкал/см2* хв.

2. Біологічний ( еритемний ) метод. Вимірювання проводять біодозиметром Горбачова.

3. Фотохімічний метод ( щавлевокислий метод ). Інтесивність ультрафіолетової радіації визначається в мг розкладеної щавлевої кислоти на 1 см2 поверхні розчину за одиницю часу.

4. Фізичний (фотоелектричний) метод вимірювання інтенсивності УФ радіації ультрафіолет метром (скорочено-уфіметром).

9. Поняття еритемної, фізіологічної та профілактичної дози ультрафіолетової

радіації. Прилади для визначення еритемної дози.!

Біологічний (еритемний ) метод – визначення еритемної дози за допомогою біодозиметра Горбачова. Еритемна доза або біодоза – це найменший термін УФ опромінення не засмаглої шкіри у хв., після якого через 15-20годин ( у дітей 1-3годин) зявляється виразне почервоніння шкіри (еритема). Біодозиметр Горбачова являє собою планшетку з 6-отворами, які закривають рухомою пластинкою. Досліджувану ділянку шкіри розташовують на відстані 0,5м від джерела УФР і відчиняють кожне віконце на 1хв.

Фізіологічна доза складає 1/2 - 1/4 еритемної, а профілактична – 1/8 еритемної дози. Профілактичну дозу на необхідній для опромінення пацієнта відстані розраховують за формулою x=(B/C)*(B/C)*A*1/8 хв, де B-відстань від лампи до пацієнта в м, C-стандартна відстань в м на якій визначається еритемна доза (0,5м), A-еритемна доза на стандартній відстані,хв..

10. Характеристика основних штучних джерел ультрафіолетової радіації. Застосування їх для профілактики "світлового голодування" і захворювань.!

Штучні джерела УФ – радіації:

• Прямі ртутно – кварцові, дугову – кварцові лампи генерують УФР у діапазоні хвиль 240 – 380 нм.

• Лампи еритемні увіолеві ( ЕУВ – 15, ЕУВ – 30, ЛЕ – 30 ) – у діапазоні 285 – 380 нм.

• Лампи бактерецидні увіолеві БУВ – 30, ЛБ – 30 – у діапазоні 240 – 380 нм.

Їх використовують для первинної та вторинної профілактики серцево – судинних захворювань з лікувальною метою. Для первинної та вторинної геліопрофілактики захворювань та функціональних станів організуються аеросолярії.

11. Гігієнічне значення природного освітлення. Методи гігієнічної оцінки природного освітлення, показники, оцінка результатів.!

Методика визначення показників природнго освітлення.

Дані описового характеру:

1. Зовнішні фактори, від яких залежить прироне освітлення

• Географічна широта місцевості, клімат

• Сезон року та години дня, коли експлуатується приміщення, наявність затінюючих об’єктів

2. Внутрішні фактори:

• Орієнтація вікон по сторонах горизонту

• Вид природного освітлення, тобто розміщення світлових пройомів

• Кількість вікон, їх конструкція

• Якість та чистота скла, наявність затінюючих об’єктів

• Висота підвіконня, відстань від верхнього краю вікна до стелі

• Яскравість

До показників належить коефіцієнт природної освітленості ( КПО ). Він виражається у %. Це відношення освітленості горизонтальної поверхні в приміщенні до виміряної одноачасно освітленості розсіяним світлом горизонтальної поверхні під відкритим небосхилом.

Оцінка здійснюється геометричним методом: 1) визначення світлового коефіцієнта 2) визначення кута отвору γ 3) визначення кута падіння α 4) визначення кута падіння приміщення.