57. Теорія розрива з минулим а. Тофлера

А. Тофлер – американський економіст і соціолог, прихильник концепції «постіндустріального суспільства». У своїх роботах «Зіткнення з майбутнім» (1970), «Доповідь про екоспазми» (1975) і інших виступав проти «песимістичної» технократичної концепції Ж. Елюля і Л. Мемфорда, які передрікають поневолення людини технікою, неминучість світової тотальної раціональності, і проти «оптимістичної» концепції «соціальної технології» О. Хелмера і О. Вейнберга.

На думку Тофлера, в 1960–70–і рр. людство переживає нову технологічну революцію, яка веде до безперервного оновлення соціальних відносин і створення надіндустріальної цивілізації.

Для позначення комплексу кризових процесів, що охопили економіку, Тофлер користується терміном «екоспазм». Тофлер вважає, що в умовах науково–технічного прогресу найбільш адекватними методами економічного регулювання виступають комплексне планування і контроль держави за реалізацією планів, що розробляються. Тофлер закликає до використання методів планування в загальнонаціональному масштабі і розробці планів розвитку окремих регіонів та галузей промисловості. Тофлер розглядає транснаціональні корпорації як інструмент «реабілітації глобальної економіки», але разом з тим відзначає і негативні сторони технократії.

58. Альтернативні теорії о.В. Чаянова та м.Д. Кондратьєва

Чаянов запропонував організаційний план розвитку с/г за прикладом німецької таксації (оцінювання), який включає:

• вибір спрямування господарства;

• поєднання його галузей; узгодження трудових ресурсів і обсягів робіт;

• розподіл продукції для споживання і продажу на ринку;

• баланс грошових надходжень і витрат.

Чаянов на момент розповсюдження в СРСР схеми «куркуль–середняк–бідняк» запропонував власну класифікацію господарств:

• капіталістичне;

• напівтрудове;

• заможне сімейно–трудове;

• бідняцьке сімейно–трудове;

• напівпролетарське;

• пролетарське.

Чаянов вважав, що до кооперативів повинні належати ті типи діяльності технічний оптимум яких перевершував можливості окремого селянського господарства. Він вказував на те, що окреме селянське господарство здатне вести ефективний обробіток грунту і тваринництво.

Для Чаянова було характерним поєднання статистичного і динамічного підходу в аналізі: необхідність статистичного аналізу диктувалась вихідним логічно–абстрактним розглядом об’єкта, динамічний аналіз розкривав його зв’язки з народним господарством у цілому. У праці «До питання про теорію некапіталістичних систем господарства» Чаянов робить спробу побудувати на основі системного методу «метатеорію» економічний систем.

Одне з визначальних положень теорії Чаянова – про відносну стійкість селянського сімейно–трудового господарства – випливає з аналізу реорганізації виробництва, сімейних бюджетів і цілей, якими керується це господарство.

М. Кондратьєв у своїй праці «До питання про поняття економічної статистики, динаміки і кон’юнктури» вперше у розгорнутому вигляді сформулював принципи нового на той час напряму дослідження – економічної динаміки, визначив її основний зміст, показав подібність і відмінність статистичного і динамічного методів стосовно аналізу явищ господарського життя, а також місце кон’юнктурних досліджень у розробці проблем економічної динаміки. У своїй праці дослідник формулює свій план вивчення, який базується на двох якісно різнорідних кон’юнктурних процесах: з одного боку – зворотних, хвилеподібних процесах, з іншого – незворотних, еволюційних, у яких виявлявся поступальний розвиток продуктивних сил.

Кондратьєв дійшов висновку, що довгострокові коливання в економіці мають регулярний, циклічний характер. Він виділив комплекс соціально–економічних процесів, розвиток яких характеризується довгочасною періодичністю, і припустив наявність внутрішнього взаємозв’язку між ними.

Кондратьєв, розвиваючи ідею А. Маршала про природу економічної рівноваги, запропонував єдиний підхід до пояснення економічних циклів різної тривалості, а також обґрунтував інвестиційну теорію довгих хвиль в економіці.

Заслугою Кондратьєва є те, що він застосував у своїх працях методологічні прийоми економіко–математичного аналізу, які у світовій економічній науці знаходились лише у стадії становлення.