54. Характеристика ревізіонізму е. Берштейна та центристських поглядів к.Каутського та р. Гіфельдінга

Е. Берштейн – представник німецької соціал–демократії, економічні роботи якого присвячені ревізії марксизму. Ревізію економічної теорії марксизму Бернштейн почав у трудовій теорії вартості. На противагу «абстрактно» трудовій вартості Бернштейн висунув поняття «Економічної вартості», що представляє синтез трудової теорії вартості і вчення про граничну корисність. Логічним продовженням ревізії трудової теорії вартості і додаткової вартості став перегляд марксистської концепції заробітної плати. Бернштейн трактував її як явище сфери обернення, результат розподілу «сукупних доходів суспільства». Доводячи неспроможність марксистського загального закону капіталістичного накопичення, Бернштейн, посилаючись на факти розвитку акціонерної форми капіталу і зростання числа дрібних акціонерів, трактував ці явища як свідоцтво «децентралізації» і «демократизації» капіталу. Свої висновки про пом’якшення суперечностей капіталізму Бернштейн підкріплював посиланнями на можливість подолання анархії виробництва і пов’язаних з нею економічних криз. Ця можливість пов’язувалася з утворенням трестів і картелів, широким використанням кредитної системи, поліпшенням форм зв’язку й інформації, розширенням світового ринку. Основні роботи: «Проблеми соціалізму і завдання соціал–демократії» (1901 р.), «Нариси з теорії і історії соціалізму» (1902 р.).

К. Каутський – німецький економіст, марксист. Найбільш значним економічним твором Каутського стала книга «Аграрне питання. Огляд тенденцій сучасного сільського господарства і аграрна політика і т. д.» (1899 р.). Каутський розробив теорію «ультраімперіалізму», в якій стверджував, що з чисто економічної точки зору «не виключена можливість того, що капіталізм пройде ще одну фазу «понад» або ультраімперіалізму», коли політика картелів розповсюдиться і на зовнішню політику, і міжнародний союз імперіалістичних держав, загальна експлуатація світу інтернаціонально об’єднаним фінансовим капіталом усунути суперництво національно відособлених фінансових капіталів між собою. Це, на думку Каутського, могло б відкрити перед людством «еру нових надій і очікувань у межах капіталізму», перспективу усунення воєн і конфліктів.

Р. Гіфельдінг – представник австромарксизму. У своїх ранніх роботах Гильфердінг виступає з критикою представників історичної школи і маржиналістів. Особливо виділялася його брошура «Бем–Баверк як критик Маркса» (1904), де поданий розгорнений критичний розбір книги Бем–Баверка «Теорія Карла Маркса і її критика». Разом з тим, Гільфердінг критично розглянув і методологію Маркса в статті «Історична підготовка політичної економії Маркса» (1910), де додаток цієї методології відображає не реальні економічні і класові суперечності капіталізму, а «скоріше виконує свою специфічну логічну роль в обґрунтуванні освіти і викладу логічних понять». В основній праці Гільфердінга «Фінансовий капітал» (1910) зібраний і теоретично узагальнений великий фактичний матеріал, що відображає найважливіші зрушення в економіці і політиці капіталізму. Гільфердінг детально розкрив процес утворення фіктивного капіталу і дав докладний опис фондової біржі, її ролі як ринку фіктивного капіталу, а також механізму біржової спекуляції.