5 Вказівки до виконання будівельно-монтажних креслень

5.1 Загальні вказівки до виконання креслень

Креслення виконується на окремому аркуші чи на декількох аркушах формату А1 (594´841 мм), встановленого ГОСТ 2.301-68. На кожнім кресленні повинний бути основний напис за ГОСТ 2.104-68 (СТ СЭВ 365-76). В основному написі і на кресленнях не повинно бути скорочень слів, за винятком допустимих відповідно до ГОСТ 2.316-68 (СТ СЭВ 856-78).

Поле креслення обмежують рамкою, що проводиться суцільними лініями і відстоїть від лівої крайки креслення на 20 мм, а від інших крайок – на 5 мм. Товщина лінії внутрішньої рамки 1,0 мм. Зовнішня рамка відповідає лінії обрізки аркуша стандартного формату. Якщо розміри аркуша дещо перевищують стандартний формат, то зовнішня рамка виконується суцільною тонкою лінією товщиною 0,5 мм за розмірами симетрично поля аркуша. Лінії внутрішньої і зовнішньої рамок (якщо остання необхідна), рамок основного напису і додаткових граф виконують, як і весь аркуш, олівцем чи чорною тушшю. У правому нижньому куті аркуша розміщують основний напис відповідно до ГОСТ 2.104-68 за формою наведеною нижче (рис.5.1).

Рисунок 5.1 – Основний напис конструкторських креслень та схем

При заповненні основного напису в її графи вносять відомості, аналогічні наведеним у підрозділі 4.1 з такими відмінностями:

• «Розроб.» – прізвище студента, що виконав проект, його підпис і дата виконання проекту;

• «Керів.» – прізвище керівника проекту і його підпис із указівкою дати;

• «Т. контр.» – на курсовому проекті не заповнюють;

• «Н.контр.» – на курсовому проекті не заповнюють;

• «Затв.» – на курсовому проекті не заповнюють;

• у верхній графі (2) вказують позначення креслення за структурою:

• у першій нижній графі (3) розміщують скорочену назву навчального закладу і випускаючої кафедри;

• у другій нижній графі (4) поміщають напис «Компонування обладнання»;

• у графі «Масштаб» вказують масштаб основної проекції;

• у графі «Маса» вказують масу апарата (не заповнюють);

• у графі «Аркуш» вказують порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, не ставиться);

• у графі «Аркушів» вказується загальна кількість аркушів документа з однаковими позначеннями у графі 2 (графу заповнюють тільки на першому аркушеві документа, що складається з декількох аркушів).

Крім того, у верхній частині аркуша розташовують додаткову графу розміром 70´14 мм (рис.2.2), призначену для повторного запису позначення креслення, що наводиться в основному написі (графа 2).

Рисунок 2.2 – Розташування та оформлення додаткової графи

Поле аркуша технологічної схеми заповнюють у такий спосіб: з лівої сторони на більшій частині поля аркуша викреслюють компонування обладнання; перелік основних складових частин і елементів схеми розташовують над основним написом на відстані не менше 12 мм у виді таблиці за формою:

	Позна-чення поз.	Найменування	Кіл.	Примітки
20 110 10 185

Над таблицею поміщають заголовок «Експлікація обладнання».

У графі «Позначення поз.» наводять літерне позначення чи номер позиції елемента креслення. При наявності в схемі декількох елементів однієї назви використовують числові індекси, розташовані праворуч від позначення, наприклад, А1, 35₂.

У графі «Найменування» проставляють найменування елемента.

У графі «Примітка» при необхідності записують основні технічні дані (габаритні розміри, продуктивність, обсяг і т.п.).

Обладнанню, що показане на схемі, як правило, привласнюється буквене позначення, що відповідає початковій букві їх найменування: апарат – А; компресор – К і т.д. Крім зазначених, можуть бути прийняті й інші літерні або цифрові позначення елементів схеми з їх розшифровкою в експлікації (також можливо не змінювати базові позначення, які використовують на діючому підприємстві).

Позначення елементів схеми варто проставляти для апаратів, машин і механізмів безпосередньо на їх зображенні, а при малому масштабі у безпосередній близькості від зображення на виносних лініях.

Масштаби для зображень приймають згідно з ГОСТ 2.302-68. У більшості випадків користаються наступними масштабами для креслень: плани роздільних конструкцій будинку (спорудження) – 1:100; 1:200; плани поверхів, розрізи, фасади будинку (спорудження) – 1:200; 1:400; фрагменти планів, розрізів, фасадів, місцеві розрізи – 1:50; 1:100; плани допоміжних будинків і приміщень – 1:100; 1:200; плани покрівлі і підлог – 1:200; 1:400.

Обладнання та будівельні конструкції на схемі викреслюють суцільними лініями товщиною s=0,51,4 мм. Суцільні тонкі лінії (виносні, розмірні, штриховка, тощо), штрихові та штрихпунктирні лінії виконують товщиною (s /3)(s /2).

Розміри і граничні відхилення наносять відповідно до ГОСТ 2.307-60, виконуючи наступні вказівки:

• на будівельних кресленнях розміри допускається повторювати, хоча у загальному випадку кількість розмірів на кресленні повинна бути мінімальною і достатньою для читання креслення, виготовлення і контролю виробу;

• лінійні розміри вказують на кресленні в міліметрах. Якщо розриви дані в сантиметрах, метрах, то розмірні числа необхідно записувати з позначенням одиниці чи вказувати їх у технічних вимогах;

• на будівельних кресленнях габаритні розміри наносять у виді одного або декількох замкнутих ланцюгів.

• на будівельних кресленнях замість стрілок на розмірних лініях допускається застосовувати зарубки на перетинанні розмірних і виносних ліній, при цьому розмірні лінії повинні виступати за крайні лінії на 1-3 мм, а зарубки виконуються у виді прямолінійного штриха під кутом 45^о.

• обладнання й агрегати, зображені на планах і розрізах, повинні мати прив'язку до розбивочних осей, а на розрізах – також по вертикалі від рівня підлоги.

5.2 Загальні вказівки до розроблення будівельних креслень

Щоб надати уяву про будинок або етажерку і розташування в ньому обладнання, необхідно викреслити його план, поперечний і поздовжній розрізи.

При виконанні будівельних креслень варто керуватися загальними положеннями ЄСКД, а також ГОСТ 11638-65, ГОСТ 11691-66, ГОСТ 11692-66, ГОСТ 21.103-78, відомчими інструкціями і нормалями.

Зображення – види, розрізи, перетини виконуються відповідно до ГОСТ 2.305-68. Будівельним кресленням видів основних площин проекцій, у необхідних випадках можуть привласнюватися інші назви, наприклад: "Фасад", "План", "План 1-го поверху", "План на відм. 6.800" і ін.. Допускається також надписувати назву виду з присвоєнням йому буквеного, цифрового чи іншого позначення.

Рисунок 5.2 – Перетин будівлі та етажерки із зображенням осей та рівнів прив’язки

При багатоярусному розташуванні вікон у межах поверху на плані наносять віконні прорізи нижнього ярусу. Ворота, двері, сходи, перегородки, рейкові шляхи, підйомно-транспортне обладнання і ін. зображують умовними позначками наведеними у ГОСТ 11691-66. На плані (рис.5.3) наносять розбивочні осі будинку (спорудження), оцінки рівнів чистих підлог, товщину стін і перегородок, їх прив'язку до розбивочних осей чи до поверхні найближчих конструкцій, розміри і прив'язки прорізів і отворів у стінах і перегородках. На розрізах (рис.5.3) наносять: розбивочні осі; оцінки рівня землі, чистої підлоги поверхів і площадок; відстань між розбивочними осями і прив'язку зовнішніх стін до крайніх розбивочних осей. На планах і розрізах вказують обладнання у вигляді спрощених контурних обрисів чи умовними графічними зображеннями суцільною основною лінією згідно з ГОСТ 2.303-68.

Координацію елементів на кресленнях здійснюють у такий спосіб:

• для прив'язки будинку (спорудження) до будівельної координатної сітки і реперів генерального плану і визначення взаємного розташування елементів будинку (спорудження) застосовують сітку розбивочних осей його несучих конструкцій і оцінки висот найбільш характерних їх рівнів;

• розбивочні осі будинків і споруджень наносять штрихпунктирними лініями з довгими штрихами і позначають марками в кружках;

• для маркування розбивочних осей застосовують арабські цифри і прописні букви російського алфавіту. Цифрами маркують осі по стороні будинку (спорудження) з великою кількістю осей (поперечні осі). Послідовність маркування осей приймають з ліва – направо і знизу – нагору. Маркування осей, як правило, розташовують по лівій і нижній сторонах плану будинку (спорудження).

• технологічне обладнання й інженерні мережі прив'язуються до найближчих розбивочних осей будинку чи до поверхні основних елементів конструкцій;

• кожен окремий будинок (спорудження) повинний мати самостійне маркування розбивочних осей. Загальне маркування розбивочних осей допускають для декількох будинків (споруджень), об'єднаних загальною складною технологічною схемою чи тісно зв'язаних об'ємно-планувальним і конструктивним рішенням.

• оцінки рівнів відраховують від умовної нульової оцінки. Як нульову оцінку для будинків приймають, як правило, рівень чистої підлоги першого поверху. Допускається для декількох будинків і споруджень, об'єднаних технологічною схемою чи тісно зв'язаних об'ємно-планувальним і конструктивним рішенням, приймати загальну оцінку.

• оцінки вказують у метрах із трьома десятковими знаками. Умовну нульову оцінку позначають "0.000", оцінки нижче умовної нульової позначають зі знаком "-", наприклад -0.150, оцінки вище умовної нульової – без знака, наприклад 3.600.

Приклади креслення компонування обладнання наведені у додатку Г.