2. Адаптація та захист людини від шуму.

Адаптація до шуму неможлива. Нормативні рівні шуму для житлових приміщень становлять до 30 дБ, навчальних закладів — до 40 дБ, торговельних, пасажирських залів, підприємств побутового обслуговування — до 60 дБ, мікрорайонів — до 45 дБ.

Значного ефекту боротьби з комунікаційними шумом і вібрацією можна досягти завдяки обмеженню руху транспорту, своєчасному ремонту поверхні доріг і залізничної колії, модернізації конструкцій поїздів, легкових, вантажних автомобілів, автобусів і трамваїв, впровадженню в експлуатацію малошумового обладнання, комунікаційних ліній, створенню захисних бар'єрів, екранів (лісосмуг), використанню природних акустичних бар'єрів, протишумових конструкцій і матеріалів, поліпшенню акустичного фону міст за рахунок об'їзних доріг, своєчасного ремонту і реконструкції автострад, автодоріг.

Захисту людей від шумів і вібрацій у промисловості сприяє використання на підприємствах спеціальних засобів (навушників, прокладок, шоломів), впровадження малошумових технологій, машин, верстатів, механізмів, автоматів і роботоверстатів біля шумового виробництві, використання у будівництві і реконструкції антивібраційних і протишумових фундаментів, дверей, вікон, звукозахисних екранів, шумопоглинаючих плит, базальтової вати, поліетиленової плівки, ізоляційної піни, поліпшення розуму праці (скорочення робочого годині, нормування шуму і вібрації на робочих місцях, в місцях проживання і відпочинку, впровадження системи атестації на шум і вібрацію технологій, обладнання та машин).

При реконструкції міст одним з найважливіших заходів щодо поліпшення екологічної обстановки є винесення аеропорту за межі міста, переведення на спеціальні автодороги вантажного і транзитного автотранспорту. Для акустичного комфорту житлових районів влаштовується шумозахисне озеленення.

Акустичний ефект зниження рівня шуму залежить в основному від конструкції і ширини зеленої смуги і її дендрологічного складу. Найефективнішою формою поперечного перетину шумозахисної смуги є форма трикутника з пологою стороною, зверненою до джерела шуму.

У умовах щільної забудови не завжди вдається розмістити зелену смугу необхідної ширини. В цих випадках створюються шумозахисні екрани у вигляді вертикальних і похилих стін з армованого бетону, профільованого листового металу, пластика або скловолокна.

Аеропорти слід виносити за межі міста, використовуючи спеціальне акустичне озеленення їх околиць і раціональне планування самого аеропорту.

У межах міста захист від транспортного шуму забезпечується внутриквартальними зеленими насадженнями, функціональним зонуванням забудови і спеціальним плануванням будинків з орієнтацією вікон спалень і більшості загальних кімнат у бік дворового простору.

Захист від внутрішньобудинкового шуму зв'язаний з використанням звукопоглинальних матеріалів, звуконепроникних вікон і чіткою роботою комунальних служб, що забезпечують справну роботу устаткування.

Захист від вібраційної і інфразвукової дії повинен бути орієнтована на вдосконалення і регулювання джерел дії.

Вплив на людину акустичних коливань ультра- і гіперзвукового діапазону нормується тільки для робочої зони виробничих приміщень: допустимі рівні звукового тиску на відстані 0,5 м від контура джерела коливань і не менше 2 м від поверхонь, що відображають, — стін, а по висоті — 1, 5 м від підлоги не повинні перевищувати 100 дБ при частоті 2-Ю4 Гц і 110 дБ при частоті 105 Гц. Нормативи допустимої дії ультразвукових коливань для населених місць не встановлені.