3. Екологія житла.

Сучасне житло (будинок, квартира, кімната) крім свого основного призначення все більше придбаває функцію «психологічного притулку», що дуже важливе в умовах зростаючого темпу і напруженості життя, особливо у великих містах. Умови мешкання залежать як від розмірів житла, так і від кількості кімнат, їх планування і орієнтації на сторони світла. Оптимальною вважається наявність у кожного члена сім'ї індивідуальної кімнати, плюс, принаймні, ще однієї загальної кімнати, де сім'я може збиратися разом, а також кухні і санітарного вузла (обладнаних всіма необхідними санітарними приладами), централізованого водопостачання гарячою і холодною водою і опалювання при загальній орієнтації житла на південь, південний схід або південний захід. Планування житла і його облаштування визначаються культурно-побутовими традиціями і особливостями клімату і можуть бути істотно різними в різних регіонах країни. Проте незалежно від цього в житлі будь-якого типу повинні бути відповідні умови для приготування їжі, підтримка особистої гігієни, спокійного відпочинку.

Основні гігієнічні вимоги, що пред'являються до житла: забезпечення необхідного об'єму чистого повітря; створення в житлі так званої зони комфорту - оптимального для організму поєднання температури, вогкості і швидкості руху повітря; забезпечення найсприятливішого освітлення і максимально можливої звукоізоляції від шумів ззовні; повсюдна підтримка чистоти; дотримання особистої гігієни.

Сприятливе повітряне середовище в житлі створюється організованим повітрообміном, при якому забруднене повітря замінюється більш чистим. Повітрообмін може бути природним і штучним. Природний повітрообмін забезпечується провітрюванням (вентиляцією) житлових приміщень, обумовленим перепадом температур зовні і усередині приміщення, швидкістю і напрямом вітру. Для провітрювання використовують кватирки і фрамуги вікон, через які зовнішнє повітря потрапляє в приміщення, нагрівається до потрібної температури. Штучна, або примусова, вентиляція здійснюється за допомогою електричних вентиляторів і може бути, у свою чергу, або витяжної (тільки для видалення повітря з приміщення), або приточування (тільки подаючої повітря в приміщення), або приточування-витяжної (одночасно подаючої повітря в приміщення і видаляючої його). Найдосконаліший вид штучної вентиляції - кондиціонування повітря за допомогою кондиціонерів. Крім загальної чистоти повітря істотне значення має насиченість його іонами (аероіонами), особливо негативними, надаючими стимулюючу і лікувальну дію на організм людини, оскільки підвищують працездатність, зменшують кисневу недостатність організму, сприяють підвищенню опірності організму хворобам. Для насичення повітря житлових приміщень негативними аероіонами застосовують іонізатори (точніше аероіонізатори), а також електричні зволожувачі повітря.

Мінімальні гігієнічні норми освітленості, що забезпечують нормальні умови освітлення в житлових приміщеннях, 50 - 100 люкс. При природному освітленні освітленість приміщення залежить як від часу доби і року, географічної широти місцевості, полягання атмосфери, так і від розмірів вікон, їх розташування, запорошеної скла і т.д. Оптимальне природне освітлення виходить в приміщеннях, орієнтованих вікнами на південь і забарвлених в світлі тони; якнайкраща освітлений ность - в кімнатах, глибина яких не перевищує подвоєної відстані від верхнього краю віконного отвору до підлоги.

Велике значення має мікроклімат житла - комплекс метеорологічних умов в приміщенні (температура, вогкість, швидкість руху повітря і ін.). Оптимальними для мікроклімату житлових і суспільних приміщень в теплі періоди року вважаються: температура повітря 20 - 25°С, відносна вогкість 30 - 60%; в холодну пору року ці показники складають відповідно 20 - 22°С, 30 - 45%. Вогкість повітря залежить як від системи опалювання, так і від типу вентиляції. Підвищення температури в приміщенні, особливо взимку, як правило, супроводжується зменшенням вогкості. В цьому випадку рекомендується використовувати електричні зволожувачі повітря, які не тільки збільшують вміст вологи в атмосфері кімнати, але і насищають її негативними аероіонами.

Значний вплив на умови мешкання роблять шуми. Житлові будинки часто будуються з недостатньою звукоізоляцією стін і перекриттів. Мешканцям нерідко самим доводиться вживати заходів до зниження рівня шумів в квартирі: наприклад, біля стін, що розділяють квартири, розташовують меблеві стінки, книжкові шафи або стелажі, підлоги застилають килимовими покриттями, стіни з вікнами по всій ширині закривають щільними шторами, а самі вікна роблять з потрійним склінням, вхідні двері оббивають звукопоглинальним матеріалом. Зниженню рівня шумів сприяють крім звукопоглинальних матеріалів специфічні архітектурно-конструктивні рішення, що використовуються при проектуванні і будівництві житлових будівель. Житлові квартири, наприклад, не повинні примикати до шахт і машинних відділень ліфтів, бути сусідами із сміттєпроводом; не можна встановлювати сантехнічне устаткування на внутрішньоквартирних перегородках, що захищають житлові кімнати; в житлових будівлях забороняється розміщувати трансформаторні підстанції, столові і кафе (від 100 місць і більш) і т.д.