2. Рівні здоров’я як показник якості населення.

рівень здоров'я населення стає одним з основ­них критеріїв оцінки оптимальності соціоекосистеми параметри навколишнього середовища, які її забезпечу­ють, — визначальними. Особливого значення набувають медичні аспекти екології людини, зокрема зростає роль гігієни — галузі, що вивчає вплив різноманітних факто­рів на здоров'я людини, її працездатність, тривалість і якість життя. Гігієна вивчає і науково обґрунтовує опти­мальні параметри навколишнього середовища. Такі пара­метри не повинні негативно позначатися на фізичному і психічному станах, самопочутті, репродуктивній фун­кції. Регламентації потребують і соціальні фактори.

У деяких медичних дослідженнях критеріями оцінювання суспільного здоров'я пропонується вважати також тимчасову чи постійну втрату працездатності, поширеність психоемоційних розладів, частоту самогубств, рівень травматизму тощо. Ці показники, безперечно, ^є важливими, хоч вони більше характеризують відхилений від здоров'я суспільства, тобто свідчать про суспільну па­тологію.

В Україні здоров'я населення оцінюють через систему кількісних показників суспільного здоров'я, найважливі­шими з яких є смертність, захворюваність, інвалідність і фізичний розвиток.

Напрями удосконалення індивідуального здоров'я ви­значають за результатами комплексного оцінювання фізичного здоров'я, яке передбачає:

— встановлення слабких ланок в організмі для ціле­спрямованого впливу на них;

— розроблення індивідуальної програми оздоровчих занять і оцінювання їх ефективності;

— прогноз ризику виникнення захворювань, які загро­жують життю людини.

До основних показників індивідуального рівня здо­ров'я належать:

1. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у стані спокою. Чим рідша ЧСС у стані спокою, тим потужнішим є серце­вий м'яз. За одне скорочення викидається великий об'єм крові, а пауза для відпочинку м'яза збільшується.

2. Артеріальний тиск. Цей показник також характери­зує стан серцево-судинної системи. Нормалізувати тиск на початковій стадії гіпертонії або гіпотонії можна за допомо­гою раціонального способу життя (фізичних навантажень, правильного режиму харчування, повноцінного сну тощо).

3. Життєвий показник, який є одним з найважливі­ших засобів контролю життєстійкості організму. Доведе­но, чим вища понад норму маса тіла, тим частіше виника­ють різні розлади в роботі органів і систем людини. Про­стежується певна залежність між об'ємом повітря, яке людина може видихнути за один раз (цей об'єм називаєть­ся життєвою ємністю легень) і його працездатністю, виносливістю та стійкістю до захворювань.

4. Росто-ваговий індекс, показники якого свідчать про життєспроможність людини. Надмірна чи надто низька вага є свідченням негараздів в організмі людини.

5. Фізичні тренування. За оптимальної кількості й інтенсивності фізичних тренувань показники рівня здоров'я зростають.

6. Загальна виносливість. Без тренувань показники за­льної виносливості погіршуються. Одним із тестів, який характеризує виносливість серцево-судинної і дихальної систем, загальну працеспроможність, є подолання двокі­лометрової дистанції.

7. Ефективність роботи імунної системи організму, від чого залежить його стійкість до простудних захворювань.

8. Наявність хронічних захворювань. Зменшенню ризику виникнення хронічних захворювань сприяють інди­відуально підібрані фізичні навантаження та раціональне харчування.

Натепер є очевидною неможливість забезпечення сус­пільного та індивідуального здоров'я без дотримання еко­логічної рівноваги. З огляду на це необхідно підпорядкову­вати людську діяльність таким основним вимогам:

— узгодження господарської діяльності з екологічни­ми потребами, що передбачає використання у промисло­вості і сільському господарстві технологій, які гармонійно включатимуться у біологічний обіг, експлуатація ресурсів біосфери відповідно до її законів і вимог;

— визначення структури основних потреб людини, а саме потреб у повноцінному харчуванні, чистій воді та ат­мосфері.

Без забезпечення загальної екологічної грамотності цього досягти неможливо. Оскільки екологія людини пе­ребуває на межі багатьох природничих і суспільних наук і вивчає проблеми забезпечення благополуччя і подальшого розвитку людства загалом, постає начальна необхідність розроблення її глибоких теоретичних основ з метою прак­тичного втілення екологічного підходу в усіх сферах люд­ської життєдіяльності.

Головна особливість впливу довкілля на людину поля­гає в тому, що на перших порах він є прихованим і позна­чається лише на функціональному стані органів, не прово­куючи явних патологічних процесів в організмі. Таку си­туацію кваліфікують як донозологічний (грец. позоз — хвороба) стан, доклінічний період захворювання. З медич­ної точки зору безсимптомні періоди хвороби є загальнопа-тологічними порушеннями, які не завжди призводять до захворювання. Встановити їх непросто, оскільки біль­шість сучасних методик діагностування ґрунтуються на виявленні патологічного процесу, а тому не здатні фіксува­ти пограничні між нормою і патологією стани.

Найпершим індикатором екологічних негараздів зі здоров'ям людини є її щоденне самопочуття як за певного функціонального навантаження, так і в стані спокою чи У процесі переходу від однієї форми діяльності до іншої. ЯК відомо, соціальна напруженість, побутові і суспільні нега­разди тощо породжують стреси (емоційні стани, що вини­кають під впливом сильних переживань), депресії (хворобливі стани, які супроводжуються психічними і фізичними розладами), фобії (непереборні, нав'язливі страхи), апатії (хворобливі стани, що проявляються у байдужості, відсутності зовнішніх проявів емоційних реакцій) та меланхо­лію (сумний настрій, смуток, тугу). Ознаками істотного впливу екологічних факторів на здоров'я людини, соматичних змін у внутрішніх органах можуть бути млявість, слабкість, швидка втомлюваність, підвищена пітливість, пога­ний сон, неприємні відчуття в ділянці серця, задишки.

Для встановлення рівня здоров'я людини, можливого впливу на неї екологічних факторів важливе значення має дослідження крові, за даними аналізу якої можна зробити попередні висновки про явні і приховані її проб­леми.

Вивчаючи результати лабораторних досліджень, можна самостійно дійти висновку про наявність чи відсутність проблем зі здоров'ям. Однак для з'ясування причин відхи­лення показників крові необхідна консультація у лікаря.

На побутовому рівні людині важливо вміти фіксувати збалансованість і дисбаланси біоенергетики функціональ­них змін основних органів і систем організму. Йдеться про те, що здоровому організму людини властивий оптималь­ний рівень так званої життєвої сили людини, тобто рівень запасу його адаптаційної енергії.

Рівень здоров’я - кількісна або оцінна характеристика якості здоров'я населення, яка визначається на основі показників захворюваності, інвалідності, смертності, тривалості життя і значною мірою залежна від умов життя. Вплив природних чинників на здоров'я може приводити до метеостресів, загостренню серцево-судинних захворювань, виникненню деяких форм онкологічної патології (наприклад, рак шкіри в районах з інтенсивною інсоляцією), розвитку ендемічних захворювань (карієс зубів, ендемічний зоб), зараженню природно-осередковими інфекціями, травматизму при стихійних бідах і т.д. Вплив техногенних чинників на здоров'я населення приводить до наступних наслідків: зниження працездатності і соціальної активності у умовно здорових людей; поява генетичних порушень, що приводять до виникнення спадкових хвороб (генотоксичний ефект) і загрожуючих не тільки тому, що нині живе, але і майбутнім поколінням; виникнення онкологічних захворювань (їх число у всьому світі постійно наростає); погіршення здоров'я дітей, що живуть в забруднених районах; збільшення числа гострих і хронічних захворювань у працездатного населення і підвищення в зв'язку з цим числа випадків невиходу на роботу по хворобі; скорочення тривалості життя людей на територіях з високим рівнем забруднення середовища незаселеного. Найпомітніший вплив на рівень суспільного здоров'я роблять соціально-економічні чинники і спосіб життя. Чинники навколишнього середовища істотно впливають на вибір професій - професійні переваги усередині реальних общностей людей. При цьому визначальна роль належить як природним, так і соціально-економічним умовам.