3. Сутність процесного підходу до мотивації. Теорія “очікування” в. Врума. Теорія справедливості с.Адамса. Модель Портера – Лоулера Процесуальні теорії мотивації

Процесуальні теорії мотивації також спираються на мотивуючу роль потреб, однак, сама мотивація розглядається з погляду того, що змушує людину направляти зусилля на досягнення різних цілей та як формуються мотиви його поводження з обліком його суб'єктивних особливостей.

1. Теорія очікувань Віктора Врума.

Відповідно до цієї теорії мотивація залежить від трьох чинників:

1. Очікування можливого результату.

2. Очікуваної винагороди від цього результату.

3. Очікуваної цінності винагороди.

Теорія очікувань ґрунтується на припущенні, що людина спрямовує свої зусилля на досягнення якої-небудь мети тільки тоді, коли буде впевнена у великій ймовірності задоволення за цей рахунок своїх потреб або досягнення мети. Мотивація є функцією фактора очікування "витрати праці – результати", очікування "результати – винагорода" і бажаності винагороди (тобто очікуваного ступеня задоволення працівника обіцяною винагородою). Найбільш ефективна мотивація досягається, коли люди вірять, що їхні зусилля обов'язково дозволять їм досягти мети й приведуть до одержання особливо коштовної винагороди. Мотивація слабшає, якщо ймовірність успіху або цінність винагороди оцінюється людьми невисоко.

Схематично цю теорію можна представити формулою:

Очікування того, що зусилля дадуть бажані результати * очікувана цінність винагороди * очікування того, що результати спричинять за собою очікувану винагороду = МОТИВАЦІЯ

(1*2*3 = мотивація )

Висновок: менеджер повинен представляти потреби працівників і пропонувати їм адекватну винагороду. Причому для ефективної мотивації менеджер повинен встановити чітке співвідношення між досягнутим результатом і винагородою.

2. Теорія справедливості Стейса Адамса (теорія рівності)

Ця теорія, пояснюючи мотивацію, стверджує, що люди суб'єктивно оцінюють справедливість винагороди за витрачені ними зусилля і спів ставляють її з винагородою інших людей.

У рамках теорії справедливості передбачається, що люди піддають суб'єктивній оцінці відношення винагороди до витрачених зусиль і порівнюють його з тим, що, як вони вважають, одержали інші працівники за аналогічну роботу. Несправедлива, за їхніми оцінками, винагорода приводить до виникнення психологічної напруги. У цілому, якщо людина вважає свою працю недооціненою, вона буде зменшувати затрачені зусилля. Якщо ж вона вважає свою працю переоціненою, то вона, навпаки, залишить обсяг затрачених зусиль на колишньому рівні або навіть збільшить його.

Висновок з теорії справедливості полягає в тому, що до тих пір, поки людина не почне вважати, що її винагорода справедлива, вона буде прагне зменшити інтенсивність праці.

3. Модель Портера-Лоулера

Эдвард Лоулер і Лайман Портер запропонували розширену комплексну версію моделі Врума, в якій об'єднали теорію очікування і теорію справедливості.

Згідно цієї моделі рівень докладених зусиль визначається цінністю винагороди і ступенем упевненості в тому, що даний рівень зусиль дійсно спричинить за собою певний рівень винагороди.

Вони розглядали винагороду та їх сприйману справедливість як ланку між продуктивністю і задоволеністю, якої бракує в моделі Врума.

Причому внутрішні винагороди, що реалізовують потреби вищого рівня, вважають як вірогіднішу причина задоволеності і подальшої мотивації в порівнянні із зовнішніми винагородами.

Модель Портера-Лоулера являє собою комплексну теорію мотивації, у якій зроблено спробу обєднати в одне ціле елементи різних теорій мотивації. На думку її авторів мотивація є одночасно функцією потреб, умінь та здібностей людини, витрачених нею зусиль, отриманих результатів, винагород і сприйняття нею справедливості винагороди.

Висновок: результативна праця веде до задоволення, а не навпаки, як було прийнято вважати.

Процес мотивації розкривається в теоріях, що намагаються пояснити, чому люди готові здійснювати певні дії, витрачаючи більші або менші зусилля.