2. Теорія erg Альдерфера.

На відміну від Маслоу, ERG-теорія Клейтона Альдерфера припускає виділення трьох груп потреб: життєво необхідних, потреб у приналежності й потреб зростання, а також чотирьох ключових компонентів: послідовності задоволення, розчарування (фрустрації), зворотної послідовності розчарування й устремління:

1. Потреби існування (життєвонеобхідні). Вони як би включають дві групи потреб піраміди Маслоу: потреби безпеки і фізіологічні потреби.

2. Потреби приналежності – відображають соціальну природу людини, прагнення людини бути членом сім'ї, мати колег, друзів і т.д. До цієї групи можна віднести також частину потреб визнання і самоствердження з піраміди Маслоу.

3. Потреби зростання – аналогічні потребам самовираження піраміди Маслоу і включають також ті потреби групи визнання і самоствердження, які пов'язані з прагненням до розвитку упевненості і самоудосконаленню.

Теорія ERG Альдерфера, що у випадку, коли людині не вдається задовольнити потреби вищого рівня, для неї підсилюється ступінь впливу потреби нижчого рівня..

Відмінність між теоріями Маслоу і Альдерфера полягає в тому, що по теорії Маслоу рух потреб відбувається лише знизу до гори, а Альдерфер вважав, що рух можливий в обидві сторони. Кожного разу, коли потреба не задовольняється, відбувається перемикання на конкретнішу потребу. І цей процес визначає наявність зворотного ходу згори до низу. Процес руху вгору по рівнях потреб Альдерфер називає процесом задоволення потреб, а процес руху вниз – процесом фрустрации, тобто поразки в прагненні задовольнити потребу.

3. Теорія потреб МакКлелланда.

Теорія Девіда МекКлелланда є як би усіченим варіантом моделі мотивації Маслоу. Його модель мотивації робить основний упор на потребі вищих рівнів.

Він виходив з того, що людям властиві три потреби:

1. Потреба влади (потреба володарювати) – виражається як прагнення людини впливати на інших людей, контролювати ресурси і процеси, що відбуваються в оточенні. Люди з високою потребою у владі віддають перевагу роботі, для якої типовими є ситуації конкуренції та орієнтації на статус

2. Потреба успіху (потреба досягнення) – задовольняється в процесі доведення роботи до успішного завершення. Люди з високими потребами в успіху мотивовані роботою, яка:

• передбачає особисту (персональну) відповідальність виконавців;

• має чіткий і швидкий зворотний зв’язок;

• характеризується помірним ступенем ризику.

3. Потреба причетності (потреба співучасті) – виражається в прагненні людини взяти участь в рішенні найбільш важливих задач організації. Люди з потребами у співучасті мотивовані роботою, яка дозволяє їм активно взаємодіяти з широким колом людей.

Висновок: менеджер, маючи в своєму розпорядженні дані про пануючі потреби своїх підлеглих, повинен обрати той варіант мотивації, який в найбільшій мірі сприятиме досягненню мети працівника і організації.

4. Двофакторна теорія Герцберга

Мотивація пов'язана з характером і змістом роботи і залежить від:

• гігієнічних факторів (“фактори здоров'я”) – пов'язані з навколишнім середовищем, в якому виконується робота, і включає: стиль керівництва, статус, правила, розпорядок і режим роботи, зарплату, відносини з колегами і підлеглими;

• мотивуючих факторів (“фактори задоволення”) – пов’язані із самим характером і сутністю роботи. Це трудові успіхи, визнання заслуг, відповідальність за доручену справу, професійне і службове зростання.

Герцберг прийшов до висновку, що фактори, які діють у процесі роботи, впливають на задоволеність працівників. Гігієнічні фактори всього лише протидіють розвитку почуття незадоволеності роботою. Для досягнення реальної мотивації необхідно забезпечити вплив мотивуючих факторів (мотиваторів).

Висновок: для того, щоб добитися мотивації, керівник повинен забезпечити наявність не лише гігієнічних факторів, але і цих мотивуючих факторів.

Всі 4 теорії мотивації основну увагу приділяють аналізу чинників, що покладені в основу мотивації, в той же час практично не приділяють увагу аналізу процесу мотивації.