16.Морфологічні норми української мови в професійному спілкуванні

Морфологічні норми правильного вживання відмінкових закінчень,ступенів порів. До найважливіших – вживання закінчень кличного відмінка. Вживання II закінчення у давальному відмінку (-у,-ові) при цьому називаючи осіб, слід надавати перевагу закінченню –ові. У випадку коли к-ка імен,назив осіб підряд стоять у давальному відмінку закінчення потрібно чергувати.Вживання іменників чоловічого роду на позначення жінок за професією або родом заняття. Чоловічі прізвища на –ко, -ку відмінюються. Форми ступенів порівняння прикметників та прислівників не утворюються за допомогою слів саме, самі. Використання іменників, прикметників тощо,замість активних дієприслівників.

17.Синтаксичні норми української мови в професійному спілкуванні

Синтаксичні (норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників), наприклад:

згідно з наказом                                              згідно наказу відповідно до інструкції                                 у відповідності з інструкцією проректор з наукової роботи                         проректор по науковій роботі     

робота за сумісництвом                                   робота по сумісництву після розгляду заяви                                           по розгляді заяви

18.Стилістичні норми української мови в професійному спілкуванні

Стилістичні норми – використання мовних засобів, властивих певному стилю: Прийміть мене на посаду інженера (неправильно) – Прошу зарахувати мене на посаду інженера (правильно).

Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації), наприклад:

 Неправильно:                                                     Правильно: залишилося лише                                                  залишилося тільки пам'ятний сувенір                                     сувенір, пам'ятний подарунок моя автобіографія                            автобіографія, моя біографія, життєпис захисний імунітет                                       імунітет глухий тупик                                                глухий кут, тупик

19.Орфрграфічні норми української мови в професійному спілкування

Орфографічні норми – це правила написання слів та їхніх частин: не бесвідповідальний, а безвідповідальний, не дослідженний, а досліджений.

20.Пунктуаційні норми української мови в професійному спілкування

Пунктуаційні норми – уживання розділових знаків.

21.Словники та їх роль у професійному спілкуванні. Типи словників

Лексикографія – розділ мовознавства, предметом якого є теорія і практика укладання словників різних типів. Словники – це зібрання слів, розташованих у певному порядку(?тематичному,гніздовому,частотному).135 тис слів-було в першому словнику 1980р.Словники виконують інформативну та нормативну функції,тобто вони універсальні інформаційні джерела для розуміння явищи та найпевніша консультація щодо мовних норм. Перша пам’ятка, яка містила лексикографічне опрацювання слів укр. мови це «Ізборник Святослава»1073р.

«Лексис»…Лаврентія Зизанія 1596р. і Лексикон Славенорозький…» Палево Беринди 1627р.Словник «Грінченка» Словар укр. мови у 4 томах Бориса Грінченка»1907-1909 рр. Усі словники залежно від змісту матеріалу і спообу його опрацювання поділяються на 2типи: 1)енциклопедичні; 2)лінгвістичні (філологічні)

1)суттєва відмінність між ними полягає в тому, що в енциклопедичних словниках описують слова не як одиниці лексичного складу мови, а наводяться відомості про позначувані ним явища і поняття в най поширеному розумінні;

2)у лінгвістичних словниках наводиться інформація про слова, що охоплює такі аспекти як тлумачення прямих і переносних значень з’ясування семантичних відношень між словами. Відомості про написання, вимову, походження, тощо.

Першою укр. енциклопедією стала «Укр загальна енциклопедія у трьох томах» видана у 1930-1935рр у Львові.за ред. І.Раковський (підзаголовок «Книга знання»)Було видано в 1952-1985рр 10-ти томна енциклопедія за ред. В.Кубійовича.

Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяються на:загальні і спеціальні.До сьогочасних загальних енциклоп словн належать: - Українська Радянська енциклопедія УРЕ у 12-ти томах.1977-1984рр. –Український Радянський енциклопедичний словник УРЕС у 3-х томах 1986-1987рр. –Усеп універсальний словник енциклопедія 1999р Київ

Спеціальні енциклопедичні словники подають знання з окремих галузевих ділянок.(Баран П.І , Бондар А.Л. , Бурштинська Х.В.). Геодезичний енциклопедичний словник Львів 2001р Яцик А.В.,Шевчук В.Я.,

Енциклопедія водного господарства,природокористування, природо відтворення сталого розвитку .Київ2006р.1000ст

Природа України:Енциклопедія рідного краю. Харків 2008р.

Школьник Ю.К. Світ рослин:повна ілюстр енциклопедія

У лінгвістичних словниках слово характеризують з найрізноманітніших боків тому їх поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфографічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, словники мови письменників, ономастичні.

Тлумачні словники пояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні і стилістичні властивості, подають типові словосполучення з цим словом. Найвиразнішими тлумачними словниками є словник Укр мови у 11-ти томах.1970-1980р. містив 135 тис слів і був найбільшим на той час. Новий тлумачний словник укр. мови у 4-ох томах.1998-Київ 42 тис слів. Великий тлумачний словник укр. мови/уклад і гол ред. Бусел. 170 тис слів. Словник іншомовних слів є різновидом тлумачного у якому познач. значення слів запозичених з інших мов. Словник іншомовних слів/за ред. О.С.Мельничука/київ 1974р.

Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва. Бувають загальні та вузькоспеціальні крім того можуть бути перекладними і тлумачними.Зразками тлумачних словників є : Заблоцький Ф.Д. Заблоцька О.Ф. Англійсько-укр геодезичний словник:понад 20 тис слів/техн.комітет … науково-технічної термінології,держ спожив стандартуТАМОН Україна/Львів 2010р.

Левицький І.В.,Фурса Л.С.- Укр-рос картографічний словник/головне управління геодезії,картографії та кадастру при Кубані/Вінниця 1997р.

Орфографічні словники подають перелік слів, а також словоформи у їх нормативному написанні. Орфографічний словник укр. мови/уклад: С.І.Головащук;М.М.Пещак,В.М.Русанівський та ін. ,Київ 1994р.

Орфоепічні словн є довідниками з правильної літер вимови,подаються у транск

Орфоеп словн укр. мови у двох томах/укл.:Пещак та ін.. том1-2,Київ 2001р.

Акцентологічні-це словники у яких подано нормативне наголошування слів.

Головащук С.І.»Складні випадки наголошення».:Словник-довідник.Київ 1995р.

Перекладні словники бувають двомовні і багатомовні.

Словники скорочень подають складноскорочені слова та абревіатуру, розшифровують їх,вказують на граматичні ознаки роду та числа,подають відмінкові закінчення при змінних формах. ВАК-вища атестаційна комісія

«Словник скорочень укр. мові»/за ред. Л.С.Паламарчука,Київ 1988р.

Етимологічні словники подає інформ про походження слова, його первісне значення,найдавнішу форму.Найдавнішу форму зазначає чи слово споконвіку належало чи воно запозичене,яким шляхом відбувалось запозичення.

Етимологічний словник укр. мови:/у семи томах/1982р.

Історичний словник-це один із різнов тлумачного словника в якому подають слова певної історичної епохи зафіксовані в тогочасних писемних пам’ятках.

Словник староукр мови 14-15 ст удвох томах.1977-1978рр.

Словник паронімів розкриває значення слів близьких за звучанням, але різних за значенням.

Словник довідник з культури мови.

Класифікація за розміром:повно форматні,настільні(серед.формах короткі, компактні,кишенькові)

За способом зберігання лексикограф інформації та оперування нею виокремлюють поліграф та електроні словники.

22. Мовний етикет. Стандартні мовні ситуації.

Слово етикет французького походження (etiquette). Етикет - це кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми у різних ситуаціях.

Мовний етикет – система стійких мовних формул, рекомендованих суспільством для встановлення мовленнєвого контакту співрозмовників. Ці засоби ввічливості "орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Дотримання мовного етикету людьми має виховне значення, мимоволі сприяє підвищенню як мовної, так і загальної культури суспільства. Найголовніші вимоги етикету: вічливість, чемність, уважність, стриманість.За умовами та змістом ситуації спілкування в системі укр.мовленнєвого етикету розрізняють такі тематичні об’єднання різних за структурою мовних одиниць: звертання, привітання, знайомство, запрошення, згоди,подяки, вибачення, відмови,поради,прохання. Для мовного еттикету важливими є певні заборони, а саме: говорити суржиком, виражати своє ставлення вигуками, часто повторювати слова( страх,жах), забороняється називати конкретну особу займенником.

Мовні ситуації:

1.Привітання.При зустрічі покладено вітатися не тільки з тим, кого знаєш, але і з тим, кого не знаєш, якщо необхідно звернутися до цієї людини з якоюсь проханням або питанням. Зазвичай вітають першими: чоловік- жінку, молодші- старших, більш молода жінка-старшу жінку і так само старшого чоловіка, службовці молодшого звання- службовців старшого.

2. Представлення. Чоловік, завжди першим представляється жінці. Більш старшим за віком (а так само за службовим положенням) слід представляти молодших жінок і чоловіків, знайомій людині - менш знайомого . Якщо у двох людей однакове положення, то більш молодий повинен бути представлений старшому, підлеглий - начальнику, якщо людина одна, то вона представляється парі або цілій групі. При цьому спочатку треба назвати ім'я того, хто представляється.. Неввічливо зобов'язувати людей називати самих себе. Якщо чоловік сидить, поки його представляють, він повинен встати. Жінці вставати не обов'язково, крім тих моментів, коли її представляють старшої за віком (або положення) дамі. Після знайомства люди повинні обмінятися привітаннями або, що ймовірніше, рукостисканнями. Першим простягає руку той, кому видаються.

3. Введення бесіди. Тон розмови слід задавати абсолютно природним, безперервним, плавним, але, у жодному разі, не допитливим і грайливим, потрібно бути знаючим, але не педантичним, веселим, але не слід шуміти, необхідно бути ввічливим, але не можна перебільшувати ввічливість. Не менш необхідною умовою для вихованого та ввічливого людини є вміння слухати. Якщо ви будете вміти уважно слухати розповідь, не перебиваючи оповідача, вміти показувати свою зацікавленість до місця питаннями, на кшталт: "І що ж сталося далі? "," Це неймовірно! Як таке могло статися? "," І як же ви з цим впоралися? ", То будь-якій людині буде приємно розмовляти з вами. Не намагайтеся придушувати свого співрозмовника ерудицією. Ніхто не хоче відчувати себе дурнішим, ніж інші. Але якщо ви про що-небудь не знаєте, не треба соромитися говорити про це. Більшість людей любить розповісти про щось, чого не знають їхні співрозмовники. В суспільстві не можна починати говорити про себе, поки про це спеціально не попросили. Але й при такому розкладі необхідно бути скромним, не переоцінювати себе і свої можливості. Не слід розмовляти на великій відстані, цим ви привертаєте увагу оточуючих людей, але й не варто спілкуватися "впритул".