60. Анотування і реферування наукових текстів.

Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст та інші особливості тексту джерела( не більше 8%). Анотація використовується для стислої характеристики наукової статті, дисертації, бібліографічної діяльності тощо.

Найпоширеніша модель анотації:

1. Вступна частина(вихідні дані джерела: автор, назва, жанр, місце і рік видання, структура, обсяг)

2. Основна часнина(перелік основних проблем та висновків тексту джерела)

3. Підсумкова(актуальність та адресат)

Реферування – це процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходження найвагоміших у змістовому відношенні даних. Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа та збереження його основного смислового змісту, використовується у науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

61. Основні правила бібліографічного опису, формулювання покликань

Бібліографія – це список літератури з певного питання. У книзі бібліографія слугує для поглиблення і розширення знань читачів з певної галузі науки чи техніки, якій присвячено основний зміст книги.Правила цитування наукових текстів: Вибір автором певного типу бібліографії залежить від характеру та призначення видання.

Способи розташування бібліографічних відомостей:

1. алфавітний,

2. хронологічний,

3. тематичний (усередині тематичних рубрик слід дотримуватись алфавітного або хронологічного принципу розташування назв).

Укладають бібліографію відповідно до вимог державного стандарту.

1. Книгу для цитування обирають за останнім виданням.

2. Бажано не вилучати окремих слів чи фраз із тексту, цитату не скорочувати, скорочуючи цитати […]

3. Використану цитату беруть у лапки і відповідно нумерують.

4. Цитату взяту не із першоджерела, і з іншої літератури, вказують авторів [ цит. за.].

62. Реферат як жанр академічного письма. Складники реферату.

Реферат – це короткий письмовий виклад змісту наукової праці, результатів наукової діяльності, що складається на основі огляду літературних та інших джерел, які викладають найголовніше із обраної теми, подають як чужі так і власні думки та оцінки, роблять висновки.

Реквізити:

1. Титульна сторінка ( Назва міністерства, якому підпорядкована установа; назва закладу; назва кафедри на якій виконано роботу; назва дисципліни; тема реферату; назва виду документа(реферат); посада(студент та номер групи,у якій навчається автор); прізвище, імя, по-батькові автора; місто і рік написання).

2. План

3. Текст(вступ, основна частина, висновки)

4. Список використаної літератури.

63. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.

Наукова стаття – невеликий за обсягом твір у збірнику чи журналі, у ній поєднується аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми.

Структурними компонентами кожної статті є:

1. заголовок;

2. анотація й ключові слова (особливо для фахових видань);

3. текст статті;

4. література.

Елементи наукової статті:

1. Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

2. Аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв’язання конкретної проблеми і на які спирається автор, виділення тих частин загальної проблеми, яким присвячено статтю.

3. Формулювання мети та завдань статті.

4. Виклад основного матеріалу дослідження із повним обґрунтуванням одержаних наукових результатів.

5. Висновки і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі.

Ознаками мови наукової статті є логічність, ясність, стислість, точність наукової термінології, вірогідність вихідної інформації, критичність у відборі фактів, доказовість змісту тексту, завершеність (цілісність розкриття одного або кількох питань), логічність і обґрунтованість висновків, наявність міркувань і покликань.