
- •Державна мова – мова професійного спілкування.
- •Мовне законодавство в Україні.
- •Правовий статус української мови.
- •Державна мова. Офіційна мова. Критерії надання мові державного або офіційного статусу.
- •5. Мовна політика.
- •6. Природа і функції мови.
- •7. Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
- •8. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •9.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •10. Культура мови. Комунікативні ознаки культури мови.
- •11. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •12. Типологія мовних норм
- •13. Орфоепічні норми української мови в професійному спілкуванні
- •13. Акцентуаційні норми української мови в професійному спілкуванні
- •15.Лексичні норми української мови в професійному спілкуванні
- •16.Морфологічні норми української мови в професійному спілкуванні
- •17.Синтаксичні норми української мови в професійному спілкуванні
- •18.Стилістичні норми української мови в професійному спілкуванні
- •19.Орфрграфічні норми української мови в професійному спілкування
- •20.Пунктуаційні норми української мови в професійному спілкування
- •21.Словники та їх роль у професійному спілкуванні. Типи словників
- •23.Функціональні стилі укр.Мови та сфера їх застосування . Основні ознаки функціональних стилів.
- •25.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •26.Офіційно діловий стиль, його особливості та різновиди.
- •27. Науковий стиль, його особливості та різновиди.
- •28.Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- •29.Види,форми усного професійного спілкування
- •30.Основні закони спілкування і вимоги до усного професійного мовлення
- •31. Невербальні компоненти спілкування.
- •32. Риторика як мистецтво і наука. Ораторська( риторична) компетенція
- •33.Види і жанри публічного мовлення.
- •34. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •35. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •36. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.
- •37. Підготовка до публічного виступу.
- •39. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •40. Ділова бесіда.Функції та види ділових бесід.Співбесіда з роботодавцем.
- •41. Дискусія. Ділова суперечка.
- •42. Наради, збори,переговори, мозкові штурми як форми колективного обговорення професійної проблеми.
- •43.Документ. Класифікація документів
- •45. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів
- •46. Оформлювання сторінки. Вимоги то тексту документа.
- •48. Довідково-інформаційні документи. Службова записка. Доповідна записка. Пояснювальна записка. Довідка. Протокол, витяг із протоколу. Прес-реліз. Повідомлення про захід. Звіт.
- •49. Службовий лист. Етикет службового листування.
- •50. Наукова комунікація як складник фахової діяльності.
- •51. Українська термінологія в професійному спілкуванні. Специфіка термінології обраного фаху.
- •52. Історія і сучасні проблеми української термінології
- •53. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •54.Способи творення термінів.
- •55. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія.
- •56.Кодифікація і стандартизація термінів.
- •57. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
- •58. Оформлювання результатів наукової діяльності. Жанри наукових праць
- •59. План, тези, конспект як важливі засоби організації розумової праці
- •60. Анотування і реферування наукових текстів.
- •61. Основні правила бібліографічного опису, формулювання покликань
- •64.Основні вимоги до мови та оформлення курсової та бакалаврської роботи.
- •65.Рецензія,відгук
- •66.Науковий етикет
- •67.Суть і види перекладу.
- •68. Особливості науково-технічного перекладу та його види.
52. Історія і сучасні проблеми української термінології
Основні етапи розвитку наукової термінології
1. Період нагромадження термінологічної лексики (9- перша половина 19 ст.).
2. Період 2 пол. 19ст. початку 20ст. Діяльність Наукового товариства ім.. Тараса Шевченка. 1873 р. – засновано Наук. товар. Ім.. Т.Шевченка у Львові з 1892 р. НТШ стає першим науковим центром на зразок європейських академій.
3. Третій період пов'язаний з утворенням наукових товариств у східній Україні.(1913 р. – у Києві, 1918р. – у Луганську).
4. Період діяльності Інституту укр.. наукової мови створеного у 1921 р. шляхом обєднання 2-ох термінологічних комісій .
1921 – 31 р.р. «Золоте десятиліття укр.. термінології». За цей період було опубліковано близько 50 словників.
5. Період функціонування укр.. термінології 1932 – 1990 років. Видавали одного типу словники – перекладені ( з рос. на укр..)
6. Сучасний період розвитку укр. Термінології 90-ті роки 20 ст. – початок 21 ст.
53. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
Термін - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини. Напр.: видатки, мінералізація, вапнування ґрунтів.
Термінологія – 1)це розділ мовознавства, який вивчає терміни.2)Це сукупність термінів певної мови або галузі.
Галузеві термінології називають терміносистемами.
Кожна термінологія ґрунтується на 2-ох типах системних зв’язків: логічних і мовних.
1) Логічні зв’язки – якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки, то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними.
2) Мовні зв’язки – термінам властиві такі зв’язки, які характерні для загальновживаних слів – синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні і т.д.
Основні ознаки терміна:
1. Системність. Кожен термін входить до певної терміносистеми у якій має термінологічне значення . Напр. ножиці цін «розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів» і значення загальновживаного слова ножиці.
2. Точність. Термін повинен якнайточніше і найповніше передавати суть поняття яке він означає:поверхневий іригаційний стік, чекодавець.
3. Наявність дефініції. Кожен термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежовує його значення. Напр. аудиторський висновок – це документ, що містить результати аудиторської перевірки.
4. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми
5. Відсутність синонімів (краєвид-ландшафт).
6. Стислість.
54.Способи творення термінів.
Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:
1 . Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: блюдце, пасмо, барабан).
2. Словотвірний - утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перезволоженість), суфіксів (підгортальник, оборотність), складанням слів і основ (вакуум-помпа, матеріаломісткість, сумішоутворювач), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), МК (магістральний канал).
3. Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових понять: планування виробництва, оренда земель, картограф. вишукування.
4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, седиментація, картридж, бюргшафт.
(малоземелля, віддалемір, ДЗК, земле відділ, землекористування).
Причини запозичення термінів різноманітні:
- запозичення терміна разом з новим поняттям: бонус “додаткова винагорода”, “додаткова цінова знижка”, “комісійна винагорода”;
- паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): іригація - зрошення; рамбурсувати повертати борг; процент – відсоток; суфозія – вимивання; імпорт ввіз;
- пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно існують запозичені й власні терміни: пролонгація продовження терміну чинності угоди;
- відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав вимогам до терміна: ліквідат -юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги в зв’язку з її ліквідацією.
Джерелами укр.. термінології ДЗ та К стали греко – латинські запозичення франц., німецької, італійської, англійської, іспанської, арабської та польської мов.