
- •Державна мова – мова професійного спілкування.
- •Мовне законодавство в Україні.
- •Правовий статус української мови.
- •Державна мова. Офіційна мова. Критерії надання мові державного або офіційного статусу.
- •5. Мовна політика.
- •6. Природа і функції мови.
- •7. Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
- •8. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •9.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •10. Культура мови. Комунікативні ознаки культури мови.
- •11. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •12. Типологія мовних норм
- •13. Орфоепічні норми української мови в професійному спілкуванні
- •13. Акцентуаційні норми української мови в професійному спілкуванні
- •15.Лексичні норми української мови в професійному спілкуванні
- •16.Морфологічні норми української мови в професійному спілкуванні
- •17.Синтаксичні норми української мови в професійному спілкуванні
- •18.Стилістичні норми української мови в професійному спілкуванні
- •19.Орфрграфічні норми української мови в професійному спілкування
- •20.Пунктуаційні норми української мови в професійному спілкування
- •21.Словники та їх роль у професійному спілкуванні. Типи словників
- •23.Функціональні стилі укр.Мови та сфера їх застосування . Основні ознаки функціональних стилів.
- •25.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •26.Офіційно діловий стиль, його особливості та різновиди.
- •27. Науковий стиль, його особливості та різновиди.
- •28.Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- •29.Види,форми усного професійного спілкування
- •30.Основні закони спілкування і вимоги до усного професійного мовлення
- •31. Невербальні компоненти спілкування.
- •32. Риторика як мистецтво і наука. Ораторська( риторична) компетенція
- •33.Види і жанри публічного мовлення.
- •34. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •35. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •36. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.
- •37. Підготовка до публічного виступу.
- •39. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •40. Ділова бесіда.Функції та види ділових бесід.Співбесіда з роботодавцем.
- •41. Дискусія. Ділова суперечка.
- •42. Наради, збори,переговори, мозкові штурми як форми колективного обговорення професійної проблеми.
- •43.Документ. Класифікація документів
- •45. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів
- •46. Оформлювання сторінки. Вимоги то тексту документа.
- •48. Довідково-інформаційні документи. Службова записка. Доповідна записка. Пояснювальна записка. Довідка. Протокол, витяг із протоколу. Прес-реліз. Повідомлення про захід. Звіт.
- •49. Службовий лист. Етикет службового листування.
- •50. Наукова комунікація як складник фахової діяльності.
- •51. Українська термінологія в професійному спілкуванні. Специфіка термінології обраного фаху.
- •52. Історія і сучасні проблеми української термінології
- •53. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •54.Способи творення термінів.
- •55. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія.
- •56.Кодифікація і стандартизація термінів.
- •57. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
- •58. Оформлювання результатів наукової діяльності. Жанри наукових праць
- •59. План, тези, конспект як важливі засоби організації розумової праці
- •60. Анотування і реферування наукових текстів.
- •61. Основні правила бібліографічного опису, формулювання покликань
- •64.Основні вимоги до мови та оформлення курсової та бакалаврської роботи.
- •65.Рецензія,відгук
- •66.Науковий етикет
- •67.Суть і види перекладу.
- •68. Особливості науково-технічного перекладу та його види.
51. Українська термінологія в професійному спілкуванні. Специфіка термінології обраного фаху.
Офіційно-діловий стиль, крім загальновживаної лексики, послуговується термінами. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, щоб розуміти, яке поняття вкладати в той чи інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст та межі.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
а.) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);
б.) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;
в.) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
г.) стилістична нейтральність;
д.) відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.
Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник). Тому терміни вживаються не в усіх сферах мовлення, а лише в деяких (освіта, культура, техніка, діловодство та ін.). Терміни становлять основу наукової мови кожної галузі суспільства.
У множині термінів кожної галузі відрізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія – це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися і функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.
Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви – своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне.
До номенклатури входять серійні назви марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, тварин і под..
В офіційно-діловому стилі терміни підпорядковуються законам, що діють в інших стилях: вони з’являються, уточнюються, розмежовуються із загальновживаними словами, близькими за значенням, потім кодифікуються, пізніше можуть вибувати зі складу активних, переходити до пасивних.
До використання термінів у діловому стилі ставляться такі вимоги:
- послуговуватися термінами, зафіксованими лише у словнику, наприклад, діловодство, а не діловедення;
- вживати терміни зі значенням, закріпленим у словнику. Особливої уваги заслуговують багатозначні терміни, які функціонують в одній або кількох галузях з різними значеннями. Наприклад: справа як сукупність документів, як одиниця зберігання текстових документів в архіві, як різновид справи (атестаційна справа, кримінальна справа тощо);
суворо дотримуватися правил утворення від термінів похідних слів, перевіряти за словниками та довідниками значення термінів у випадкусумніву, орієнтуватися на ті терміни, які для даної термінологічної системи уже кодифіковані, зафіксовані у словнику