
- •Державна мова – мова професійного спілкування.
- •Мовне законодавство в Україні.
- •Правовий статус української мови.
- •Державна мова. Офіційна мова. Критерії надання мові державного або офіційного статусу.
- •5. Мовна політика.
- •6. Природа і функції мови.
- •7. Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
- •8. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •9.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •10. Культура мови. Комунікативні ознаки культури мови.
- •11. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •12. Типологія мовних норм
- •13. Орфоепічні норми української мови в професійному спілкуванні
- •13. Акцентуаційні норми української мови в професійному спілкуванні
- •15.Лексичні норми української мови в професійному спілкуванні
- •16.Морфологічні норми української мови в професійному спілкуванні
- •17.Синтаксичні норми української мови в професійному спілкуванні
- •18.Стилістичні норми української мови в професійному спілкуванні
- •19.Орфрграфічні норми української мови в професійному спілкування
- •20.Пунктуаційні норми української мови в професійному спілкування
- •21.Словники та їх роль у професійному спілкуванні. Типи словників
- •23.Функціональні стилі укр.Мови та сфера їх застосування . Основні ознаки функціональних стилів.
- •25.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •26.Офіційно діловий стиль, його особливості та різновиди.
- •27. Науковий стиль, його особливості та різновиди.
- •28.Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- •29.Види,форми усного професійного спілкування
- •30.Основні закони спілкування і вимоги до усного професійного мовлення
- •31. Невербальні компоненти спілкування.
- •32. Риторика як мистецтво і наука. Ораторська( риторична) компетенція
- •33.Види і жанри публічного мовлення.
- •34. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •35. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •36. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.
- •37. Підготовка до публічного виступу.
- •39. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •40. Ділова бесіда.Функції та види ділових бесід.Співбесіда з роботодавцем.
- •41. Дискусія. Ділова суперечка.
- •42. Наради, збори,переговори, мозкові штурми як форми колективного обговорення професійної проблеми.
- •43.Документ. Класифікація документів
- •45. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів
- •46. Оформлювання сторінки. Вимоги то тексту документа.
- •48. Довідково-інформаційні документи. Службова записка. Доповідна записка. Пояснювальна записка. Довідка. Протокол, витяг із протоколу. Прес-реліз. Повідомлення про захід. Звіт.
- •49. Службовий лист. Етикет службового листування.
- •50. Наукова комунікація як складник фахової діяльності.
- •51. Українська термінологія в професійному спілкуванні. Специфіка термінології обраного фаху.
- •52. Історія і сучасні проблеми української термінології
- •53. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •54.Способи творення термінів.
- •55. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія.
- •56.Кодифікація і стандартизація термінів.
- •57. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
- •58. Оформлювання результатів наукової діяльності. Жанри наукових праць
- •59. План, тези, конспект як важливі засоби організації розумової праці
- •60. Анотування і реферування наукових текстів.
- •61. Основні правила бібліографічного опису, формулювання покликань
- •64.Основні вимоги до мови та оформлення курсової та бакалаврської роботи.
- •65.Рецензія,відгук
- •66.Науковий етикет
- •67.Суть і види перекладу.
- •68. Особливості науково-технічного перекладу та його види.
Державна мова – мова професійного спілкування.
Українську мову проголошено державною, і це означає, що вона повинна розширити свої суспільно-комунікативні функції: у більшості сфер наукової діяльності, у системі вищої освіти, державно-політичної діяльності тощо. Розширення сфер функціонування української мови, піднесення її престижу значною мірою залежить від мовного навчання та мовного виховання. Українська мова професійного спілкування – це нормативна навчальна дисципліна, яка вивчає норми сучасної української літературної мови з метою подальшого їх застосування у професійній діяльності Об’єктом вивчення дисципліни є мовні норми – правила, своєрідні мовні закони. Їх реалізація сприяє побудові правильного усного та писемного мовлення. Вони є обов’язковими для всіх носіїв літературної мови. Дотримання мовних норм свідчить про досконале володіння літературною мовою. Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм. Мовні норми сучасної літературної української мови неоднаково представлені у різних професійних сферах: для одних певні норми є бажаними, для інших недоречними. Під час вивчення дисципліни «Українська мова професійного спілкування» наголошується переважно на тих особливостях мовних норм, які є найхарактернішими для фахових текстів.
Метою вивчення курсу «Українська мова професійного спілкування» є поглиблення та розширення мовних знань, умінь та навичок, які є необхідними для подальшого застосування в професійній діяльності.
Мовне законодавство в Україні.
Мовні відносини в Україні регулює, крім Конституції, Закон про мови, який був прийнятий Верховною Радою України 28 жовтня 1989 року. Більшість статей Закону було введено в дію з 1 січня 1990 року, проте окремі статті набували чинності через три, п’ять, навіть сім років після прийняття документа.
Правовий статус української мови.
Правовий статус укр.. мови представляє Конституція України стаття 10: «Державною мовою в України є укр.. мова». Також правовий статус укр. Мови визначає «Закон про мови», прийнятий 28.10.1989 р.
Найбільше значення в Законі про мови має стаття, що надає українській мові державного статусу. "Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. [...] Застосування мови в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом".
Державна мова. Офіційна мова. Критерії надання мові державного або офіційного статусу.
Державна мова – це офіційно проголошена законодавчою владою мова сфери офіційного спілкування, тобто мова всіх гілок державної влади ( законодавча, виконавча, судова, засобів масової інформації, науки, документації, тощо).
Офіційна мова – це мова, якій у державі, країні, або території чинним законодавством наданий спеціальний статус.
За загально визначеними світовими критеріями державною може бути:
1) мова корінної нації;
2) мова найчисленнішої нації.
5. Мовна політика.
Поняття "мовна політика" зазвичай зводять до кількох питань, як-от офіційної чи державної мови (для світової практики ці два поняття цілком тотожні), мови шкільництва, мовних прав національних меншин. Останні десятиліття додали до названих вище ще низку проблем - мову засобів масової інформації та реклами, мовні стандарти не тільки офіційної, а й науково-технологічної інформації тощо.
В цілому ж у найбільш загальному вигляді можна дати таке визначення мовної політики:
Мовна політика - це комплекс цілей та принципів, що визначають регулювання мовних практик у різних сферах життя держави й суспільства, а також сукупність правових, адміністративних та господарчих механізмів, через які здійснюється згадане регулювання.