46. Конституція усрр 1919.

ІІІ Всеукраїнський з'їзд Рад відкрився 6 березня 1919 р. у Харкові. На з'їзді були заслухані військове, продовольче і земельне питання, а також прийнята Кон­ституція УСРР.Спочатку проект Конституції УСРР був обговорений на III з'їзді КП(б)У, який відбувся на початку березня 1,919 р. З'їзд визнав необхідним прийняти для УСРР Конституцію РРФСР, допускаючи її зміни залежно від місцевих умов.Прийнята на III Всеукраїнському з'їзді Рад Консти­туція УСРР стає юридичною основою державного бупів-ипитва в радянській Україні. Текст Конституції УСРР Оуттєво відрізнявся від Конституції РРФСР як за обся­гом, так і за змістом.Конституція УСРР складалася з чотирьох розділів: І Загальні положення; II — Конструкція радянської іц; III — Декларація прав і обов'язків трудящого і ■ і і м луатованого народу України; IV — Про герб і пра­пор УСРР. Другий розділ підрозділявся на підрозділи:А. — Організація центральної влади і Б. — Організація радянської влади на місцях.У Декларації визначалася соціальна основа нової державності — диктатура пролетаріату і її політична основа — система Рад робітничих, селянських і червоно-армійських депутатів. Звичайно, проголошення дикта­тури пролетаріату було фікцією, фактично проголошу­валася диктатура більшовицької партії.,Найвищим оргадожлади Конституція оголосила |Всеукраінськ.ийп'їз Раа в період між з'їздами —]Все-\траТнькйи~пен'ггьни'й "вИКонавчйй_Коміте?який створювався з'їздомівідг£ОВІдав перегг ним. ВУЦВК формував уряд —[Раду Народних Комісарівдяка скла­далася з народних комісарів, що очолювали галузеві народні комісаріати. В організації та діяльності вищих органів влади і управління не було розділення на гілки влади. Навіть РНК мала право видавати закони.

47. Утворення рядянської судової системи.

Ліквідація судової системи, правоохоронних органів, залишків структур державного апарату царського режи­му, Тимчасового уряду, Центральної Ради, Гетьманату і Директорії була складовою частиною більшовицької програми.

Юридичним оформленням радянського судового бу­дівництва в Україні була постанова Народного секрета­ріату України «Про введення народного суду» від 4 січня 1918 р.Народні суди повітів і міст були головною ланкою судової системи. За постановою створювалися дільничні, повітові і міські народні суди. Постанови і рішення на­родного суду були остаточними і не підлягали апеляцій­ному та касаційному оскарженню.Постанова від 4 січня 1918 р. передбачала створення революційних трибуналів. 23 січня 1918 р. приймається Положення про революційні трибунали, у якому були регламентовані питання їх організації і процесуальної форми діяльності.У перший рік свого існування радянська влада захоп­лювалася ідеєю перерозподілу компетенції між держав­ними та громадськими органами на користь останніх. Не обійшло це й судову систему. Постановою Народного секретаріату від 20 січня 1918 р. з підсудності народно­го суду вилучався цілий ряд справ. Так, житлові питан­ня передавалися на розгляд житлових камер при місце­вих радах, земельні питання підлягали розгляду в селян­ських земельних комітетах, справи, пов'язані із соціаль­ним страхуванням, розглядалися в страхових органах, примирливих камерах, трудові спори повинні були роз­в'язуватися у відділах роботи місцевих рад.19 лютого 1919 р. РНК УСРР прийняла Декрет про суд, яким скасовувалися усі суди, організовані поперед­німи режимами. Серед юридичних актів, які формували судову систему, слід назвати Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР від 20 люто­го 1919 р., Декрет РНК УСРР «Про затвердження Верхов­ного касаційного суду » від 16 квітня 1919р., Інструкцію НКЮ УСРР «Про судовий устрій» від 12 травня 1919 р.У системі судів, які створювалися радянською вла­дою, центральне місце належало революційним трибу­налам, які створювались по одному на губернію. Чи-, сельний склад трибуналу встановлював губвиконком, але він не міг бути менше 15. Справи розглядалися в складі 5, а з березня 1920 р. — у складі 3 членів трибу­налу. Члени трибуналу обиралися губвиконкомом строком на 6 місяців. Попереднє слідство здійснювали особливі народні слідчі. Для виконання функцій зви­нувачення і захисту створювалися колегії обвинувачів і колегії правозахисників. До компетенції трибуналів відносилися справи про контрреволюційні злочини, державну зраду, шпигунство, посадові злочини, спеку­ляцію тощо. У 1920 р.(ревтрибуналам були передані також справи про бандитизм, розбій, грабіж, розкра­дання і деякі інші злочини.