13.3. Стратегічні орієнтири розвитку персонального податкового менеджменту

податковий менеджмент реалізується через елементи, що є порівняно самостійними комплексами податкових заходів, проте лише за умови ефективного їх використання отримується синергійний ефект – процес досягнення посилюючого ефекту в результаті взаємодії всіх складових, див. рис.13.2.

Вітчизняні фіскальні технології оподаткування фізичних осіб не повною мірою відповідають критеріям синергетичного підходу, оскільки здебільшого ґрунтуються на традиційних лінійних підходах до управління. Недооцінка і відповідно неповне використання можливостей податкового менеджменту знижують ефективність фіскальних технологій, перешкоджають визначенню оптимальних критеріїв побудови соціально орієнтованої держави, порушуючи цим конституційне право громадян.

Error: Reference source not found

рис.13.2. синергійні елементи персонального податкового менеджменту.

Застосовування нових підходів до побудови взаємовідносин між учасниками фінансової діяльності держави зумовлює використання двох взаємопов’язаних методів: фіскальної соціології та фіскальної антропології. Суть першого полягає в урахуванні зовнішніх умов функціонування, а також внутрішньої природи людей як суб’єктів фінансової системи, другий дає змогу обґрунтувати взаємозв’язок між суб’єктивною фіскальною правосвідомістю індивідів і станом державних фінансів, що характеризується інтересом до людини як суб’єкта фінансових відносин, який через систему державних фінансів реалізує свої права.

Недостатня увага з боку держави до добробуту громадян призвела до того, що значна частка людей перейшла до здійснення “тіньової” економічної діяльності, що спричинило збільшення розшарувань у суспільстві та певне “обкрадання” держави – зменшення надходжень до бюджету у вигляді податкових платежів. Відсутність довіри до суспільних інституцій, податковий і правовий нігілізм, дефективність сформованих у суспільстві соціальних відносин та інші причини зумовлюють небажання сплати податку, що призводить до правопорушень або податкових девіацій (відхилень). Останні, будучи проявом позиції, пов’язаної з деформацією потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій у взаємозв’язку з економічними, політичними, психологічним середовищем визначають мотивацію девіацій, вибір і реалізацію їх цілей та способів (див. рис. 13.3).

Саме соціальний конфлікт є запобіжним заходом системи, що дає змогу через подальше реформування, економічні трансформації та інтегративні зусилля на новому рівні змінювати соціальний організм, що є неможливим у жорстких, тоталітарних системах, для яких характерне блокування специфічних попереджувальних сигналів шляхом придушення конфлікту і поглиблення небезпеки соціальної катастрофи.

Причини і умови податкової девіації

1. Середовище, яке формує дисгармонію чи деформацію потреб, ціннісних орієнтацій, що перетворюються у девіантні мотивації.

2. Самодевіантна мотивація.

3. Ситуації, в яких перебуває особистість у процесі формування, життєдіяльності та безпосередньо здійснення мотивацій.

4. Психофізіологічні та психологічні особливості.

Групи податкових девіантів залежно від характеру і змісту мотивації

Рис. 13.3. Характеристика причин і мотиваційної спрямованості податкових девіацій

Сучасний стан розвитку економіки України характеризується глибокою деформацією економічної, політичної, соціальної сфери, що зумовлювалось як успадкуванням залишкових елементів традиційних методів управління економікою, так і набутих у процесі реформування, внаслідок відсутності цілісної стратегії розвитку, виваженої економічної політики, ігноруванням структурного характеру економічної кризи, незакінченістю процесу формування інституційно-правового фундаменту ринкової економіки.

На противагу вітчизняним засадам реалізації державної політики, система соціальної та фіскальної безпеки в економічно розвинутих країнах отримала назву держави соціального добробуту, для якої характерне суцільне охоплення соціальним захистом та наданням сукупності суспільних благ усім громадянам, що ґрунтується на принципах соціальної справедливості.

У більшості високорозвинених країн світу впродовж багатьох років законодавчо закріплено застосування практики сімейного оподаткування доходів громадян, що є безпосередньою реалізацією конституційних принципів соціальної держави і захисту прав сім’ї в галузі оподаткування. Суть і зміст такої моделі оподаткування полягає в тому, що домогосподарство розглядається як єдина економічна єдність зі спільними доходами і споживанням, тому при оподаткуванні потрібно враховувати його фактичну здатність до сплати податків з метою правового регулювання та додаткового захисту прав сім’ї.

У податковому законодавстві усіх країн визначено поняття “домогосподарство” для цілей оподаткування, яке слід трактувати як перебуваючі в шлюбі особи, які є податковими резидентами, і їх недієздатні члени та неповнолітні діти, одинокі та розлучені громадяни, що мають утриманців. Для обчислення податку, що має сплатити домогосподарство, застосовується спеціальна шкала прибуткового податку, або розрахунок, з метою врахування фактичної здатності кожного платника податків – члена домогосподарства до сплати податку.

Аналіз світової практики оподаткування доходів фізичних осіб дав змогу виокремити два підходи до оподаткування доходу сім’ї, обліку доходів і витрат домогосподарств, що відрізняються вибором одиниці оподаткування: індивідуальне (оподаткуванню підлягає дохід працюючого члена сім’ї, а відносно її непрацюючих членів установлюються суми, що забезпечують у мінімальному обсязі їх існування) та персональне оподаткування (визначається мінімально допустимий рівень життя домогосподарства, на основі якого розраховується неоподатковуваний мінімум, а оподаткуванню підлягає сума, що його перевищує, тобто вільні засоби, що припадають на кожного члена).

Введення персонального оподаткування в Україні є проблематичним, оскільки необхідно здійснити значні зміни і подати доповнення до чинного податкового законодавства, зокрема, щодо порядку реєстрації домогосподарств, пристосовувати норми кримінальної, цивільної відповідальності до нового суб’єкта правовідносин. Можна визначити два можливі варіанти оподаткування. Перший ґрунтується на збереженні роздільного оподаткування кожного члена домогосподарства, що передбачає роздільну подачу декларацій кожним його членом. Облік сімейних обставин здійснюється через вирахування, знижки і заліки. В іншому варіанті домогосподарство в цілях оподаткування розглядається як консолідована група платників податків – фізичних осіб, які подають спільну декларацію. Усі обов’язки з обліку доходів і витрат виконує кожен платник податків зокрема (або його законний представник). Податкова ставка може бути застосована або безпосередньо до податкової бази всієї групи, або через розрахунок податку для кожного члена сім’ї з подальшим підсумовуванням податкових зобов’язань.

Структурно податковий менеджмент на макро-, мікро- та субмікрорівнях складається з функціональних підсистем, які поступово змінюються, змушуючи систему здійснювати вибір подальшого шляху розвитку, тому флуктуації є механізмами, що дають поштовх нестійкості. Це повною мірою стосується видозмін функціональних елементів податкового менеджменту, перед якими час, демократичні та ринкові трансформації ставлять нові завдання і цілі, визначаючи інструменти реалізації.

Встановивши наявність кількох альтернативних варіантів розвитку оподаткування фізичних осіб на макро-, мікро- та субмікрорівнях, доцільно врахувати, що складноорганізованим системам не можна нав’язувати шляхів їх розвитку, оскільки є реальна можливість належним чином оперувати системою, використовуючи при цьому не силу стримування або хаотичного втручання, а правильну конфігурацію взаємодії складових, реалізацію вибору подальшого руху та структурну перебудову системи на різних рівнях.

Урахування даних “сигналів системи” свідчить про її готовність до зміни, вибору найоптимальнішої моделі оподаткування доходів фізичних осіб. Тому подальший розвиток української держави залежить від багатьох чинників впливу, серед яких важливе місце посідає здатність держави переформатувати фіскальну політику від системи повного державного забезпечення до системи “створення можливостей”, надання права вибору, реалізації проголошених пріоритетів, побудови правового, демократичного суспільства.