13.2. Взаємозв’язок приватних та суспільних інтересів у процесі оподаткування

Колишня система уявлень, характерна для періоду командної економіки, перешкоджала об’єктивній оцінці становища людини в економіці, внаслідок чого у вітчизняній фінансовій науці не повною мірою досліджені теоретичні та прагматичні аспекти побудови фіскальних взаємовідносин, а для фінансової теорії притаманна фрагментарність економічного уявлення про людину. Вказані трансформації потребують глибоких змін змісту всієї системи економічних понять у контексті нерозривного внутрішнього зв’язку людини – платника податків з проблемами соціально-економічної ефективності діяльності держави, що в результаті забезпечує не арифметичне підсумовування, а синергійний ефект, взаємне збагачення.

Платники податків зобов’язані здійснювати сплату податків і податкових платежів з відповідною свободою вибору щодо:

а) сплати податку в повному обсязі;

б) недотримання власних обов’язків шляхом ухилення від сплати податку частково або повністю.

Держава в особі контролюючих органів стежить за тим, щоб сплата податків відбулася в повному обсязі, при цьому кількість платників є доволі великою, тому довести факти ухилення від оподаткування можна лише шляхом перевірки. Варіанти поведінки контролюючих органів описуються двома моделями поведінки: а) перевіркою сплати податку; б) без проведення перевірки.

При виявленні порушення платник податків, окрім прихованих коштів, має сплатити ще відповідну суму штрафних санкцій. Функції корисності контролюючих органів і платників податків будуть тотожно дорівнювати доходам, отриманим у результаті спільної взаємодії. Так, позиція сторін може реалізуватися у вигляді таких чотирьох стратегій поведінки:

1) платник не сплачує податок, а контролюючі органи виявляють цей факт, при цьому кожен здійснює витрати: один на сплату податку та штрафних санкцій, інший – на проведення перевірки;

2) платник не платить податків, але контролюючі органи не проводять перевірки і, таким чином, не виявляють факту ухилення. У цьому разі платник заощаджує на власній несплаті, а контролюючі органи на проведенні перевірки;

3) платник сплачує податок у повному обсязі, що засвідчують контролюючі органи в ході перевірки. Таким чином, обоє несуть витрати, зумовлені сплатою податків і проведенням перевірки;

4) платник сплачує податок, але контролюючі органи довіряють платнику і не здійснюють перевірки. У цьому разі витрати має лише платник податків.

Загалом доведено, що жодна зі сторін не може збільшити власний виграш, не зменшивши виграш іншої.

Критерії ефективності та оптимальності відповідно характеризують рівень ефективності системи та її наближення до оптимального стану, і є кількісним або якісним показником, що виражає ступінь економічного ефекту від прийнятого рішення для порівняльної оцінки можливих рішень та альтернатив вибору найкращого.

відповідно до інтересів держави, які зводяться до наповнення казни і реалізації соціальної, економічної та інших функцій, розрізняють соціальну ефективність, фіскальну, ефективність податкового контролю.

З позицій фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності, розрізняють такі види ефективності: економічну, ефективність часу, прикладених зусиль тощо.

Щодо критеріїв оптимальності, то виділяють наступні: витрат часу; прикладених зусиль; витрат фінансових ресурсів; та норм податкового законодавства.

В Україні переважно забезпечується виконання державних інтересів, а реалізація інтересів фізичних осіб, домогосподарств і фізичних осіб – суб’єктів підприємництва здійснюється за залишковим принципом.

Політика перерозподілу утілює абстрактний або помилковий індивідуалізм, де нівелюються проміжні інститути, що є середовищем розвитку індивідуальності. Це дає підстави стверджувати, що нині держава не має змоги повністю забезпечити всіх, хто відчуває потребу, тому необхідним є “переформатування” фіскальних пріоритетів від системи повного державного забезпечення до системи “створення можливостей”.

Окрім позитивних, є ще й негативні моменти здійснення бюджетного перерозподілу, зокрема, є шість видів витрат і недоліків, що виникають, коли держава надає громадянам блага і послуги.

По-перше, це втрата продукції в приватному секторі, якій можна було б запобігти за допомогою ресурсів, витрачених у державному секторі, оскільки засоби, спрямовані на задоволення суспільних потреб, мають альтернативні сфери використання і могли б бути ефективніше витрачені в приватному секторі, якби не були витрачені державою, і котрі можна зменшити, понизивши державні витрати.

По-друге, чималі витрати виникають при зборі податків і виконанні податкового законодавства: доходи від оподаткування мають бути підраховані та проконтрольовані, податкові закони – бути чинними. Ресурси, передбачені з цією метою, недоступні для виробництва інших благ ні в приватному, ні державному секторах.

По-третє, в результаті оподаткування операції, які були б взаємовигідними, стають неприбутковими і тому нездійсненими.

По-четверте, розширення перерозподілу стримує економічне зростання, оскільки в міру збільшення податків, необхідних для фінансування трансфертів, у платників зникає будь-яке бажання заробляти і створюються стимули вкладати гроші в менш ефективні, але не оподатковувані, види діяльності.

По-п’яте, боротьба за трансферти значно зменшує сумарні вигоди їх одержувачів. Для того, щоб не спустошити бюджет, влада змушена встановлювати критерії визначення одержувачів трансфертів. Якщо критерій установлений, починається зміна поведінки людей з метою отримання легких державних грошей або пільг, що знижує чисту вигоду від трансфертних виплат.

По-шосте, програми, які мають захищати потенційних одержувачів трансфертів, заохочують ухвалення рішень, що збільшують вірогідність їх появи та знижують інтерес робити які-небудь кроки для їх уникнення.

Політика державного патерналізму, деформації фіскальних пріоритетів і соціально-економічні перетворення, що відбуваються при фронтальному протистоянні різних політичних сил і зацікавлених груп, які одночасно і послаблюють державну владу, спричинює політичну та адміністративну боротьбу, що підриває як дієздатність влади, так і її легітимність.

Процес занепаду політичної та економічної систем, різке припинення дії суспільної угоди, якою гарантувався помірний рівень економічної та соціальної безпеки, призвівши до надмірної вразливості нашого суспільства, зменшення рівня добробуту і суспільної єдності та злагоди, можна припинити тільки шляхом переукладання угоди про взаємовідносини держави та її громадян або зміни критеріїв державного управління і фіскальних пріоритетів держави.

Основною позитивною характеристикою введення персонального оподаткування в Україні є те, що це сприятиме підвищенню життєздатності сектору домогосподарств, негативні умови функціонування якого запускають в дію механізм мультиплікатора, внаслідок якого забезпечується задоволення мінімально необхідних потреб шляхом відмови від задоволення інших.