Розділ IV. Персональний податковий менеджмент

Тема 13. Теоретичні основи та практична реалізація персонального податкового менеджменту

План

1. Теоретичні аспекти персонального податкового менеджменту.

2. Взаємозв’язок приватних та суспільних інтересів у процесі оподаткування.

3. Стратегічні орієнтири розвитку персонального податкового менеджменту.

13.1.Теоретичні аспекти персонального податкового менеджменту

Останнім часом з’явилась нова сфера податкового управління – податковий менеджмент на субмікрорівні (персональний). необхідність появи даної наукової течії зумовлюється тим, що при вирішенні проблем, які стосувалися галузі фінансового знання, враховується людський чинник у системі фінансових явищ, що передбачає дослідження не лише мотивів поведінки фізичних осіб як суб’єктів фіскально – бюджетних відносин, а й їх вивчення з позицій теорії суспільного вибору, фіскальної соціології, світових теорій оподаткування.

Податковий менеджмент є інтегральною категорією. Однак, визначення персонального податкового менеджменту зводиться до його розгляду як системи практичних заходів з оптимізації цілеспрямованого впливу на оподаткування суб’єктів (фізичних осіб, сімей, домогосподарств) з метою максимізації ефектів, досягнення встановлених індивідуальних і суспільних пріоритетів і цілей у змінному ринковому середовищі шляхом ефективного використан­ня наявних фінансових ресурсів.

Розгляд домогосподарства як економічної одиниці, набуття статусу самостійного та повноправного учасника фінансових відносин є доволі новим явищем для вітчизняної економіки. Домогосподарство – це повноправний та самостійний суб’єкт економічних відносин, що складається з однієї або більше осіб, має певні джерела надходження коштів та використовує їх на власний розсуд членів даного утворення.

Домогосподарство, на відміну від сім’ї в класичному її розумінні, може:

• складатись і з однієї особи, що має власні доходи та мешкає окремо;

• об’єднувати людей, які не пов’язані родинними стосунками.

Наявність у домогосподарств руху грошових коштів, що формують певні грошові потоки, участь у створенні національного доходу країни через використання ресурсів, одержання доходів та їх розподіл на споживання та заощадження свідчать про залучення домогосподарств до сфери фінансових відносин.

Загальну схему формування, руху і використання фінансових ресурсів домогосподарств відображено на рис. 13.1. Первинні доходи домогосподарств спочатку коригуються в бік зменшення за рахунок того, що загальні доходи зменшуються на суму податків на доходи і власність та соціальних зборів, а потім у бік збільшення за рахунок соціальних виплат. вторинний розподіл доходів домогосподарств зумовлюється наявністю двох зустрічних потоків поточних трансфертів: відрахуваннями у фонди соціального страхування та виплатами пенсій і допомог домогосподарствам із цих фондів.

Error: Reference source not found

Рис. 13.1. Структура сукупного доходу домогосподарства

Управлінські процеси у сфері фінансів домогосподарств у першу чергу направлені на регулюванням потоків грошових доходів з метою максимального забезпечення потреб та інтересів домогосподарства.

Оподаткування доходів домогосподарств або фізичних осіб можна аналізувати з кількох позицій як:

• процес, що передбачає: встановлення ставок оподаткування та нормативно–правових меж, безпосередньо процедур стягнення обов’язкових платежів на користь держави та механізмів контролю за дотриманням повноти відображення об’єктів оподаткування в обліку, достовірності нарахування та своєчасності сплати;

• явище встановлення та стягнення платежів індивідів для трансферту фінансових ресурсів з приватного сектора в державний;

• засіб фінансової політики для впливу на розподіл ресурсів, розподіл багатства та суспільний вибір;

• інструмент фіскальної політики, що здійснюється з метою фінансування суспільних, урядових потреб;

• відносини, які виникають між державою і фізичними особами щодо примусового відчуження частини доходів з метою поповнення бюджету, необхідних для покриття державних і суспільних видатків.

Метою оподаткування доходів фізичних осіб є поліпшення становища та достатку громадян, врівноваження соціального добробуту.

Практичною реалізацію технологій оподаткування доходів фізичних осіб є обмін податків на суспільні блага і трансфертні платежі, який є і протилежним, і взаємозалежним, оскільки виступає фінансовими потоками прямої та зворотної дії, в процесі кругообігу яких здійснюється формування, розподіл і використання фондів грошових коштів.

Суб’єктами оподаткування є безпосередні учасники процесів справляння податків – держава, контролюючі органи, платник та носій податку.

Оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється з дотриманням критеріїв фіскальної ефективності та соціальної справедливості. Принцип фіскальної ефективності передбачає дієвість обраних механізмів фіску з метою реалізації фіскальних інтересів держави як суспільного інституту для задоволення індивідуальних і суспільних потреб, що оцінюється з точки зору: виконання державного бюджету та впливу на соціально–економічне становище в державі, пропорційної взаємозалежності норми оподаткування і величини податкових надходжень до бюджету, впливу зменшення номінальних доходів при сплаті податків на реальний дохід податкоплатників, залежності між нормою оподаткування у суспільстві та обсягом отриманих суспільних благ.

Реалізація принципу соціальної справедливості неможлива без регулювання економічно обґрунтованого прожиткового мінімуму доходів громадян та рівня мінімальної заробітної плати. Без чіткої прив’язки їх до економічно обґрунтованої вартісної величини споживчого кошику проблема наповнення бюджету починає автоматично вирішуватись за рахунок інфляційно–податкового вилучення у малозабезпечених верств дедалі зростаючої частки найнеобхіднішого для життя продукту, чим порушуються їх соціально-економічні права.