10. Способи визначення та представлення ширини ряду розподілу.

Межі нерівних інтервалів визначають способами:

1) рівних частот - сукупність упорядковують за зростанням значення групувальної ознаки; межі інтервалів формують так, аби до кожної групи потрапила однакова кількість одиниць сукупності, яку визгачають за формулою:

2. арифметичної прогресії - ширина кожного наступного інтервалу змінюється в арифметичній прогресії:

2. геометричної прогресії - ширина кожного наступного інтервалу змінюється в геометричній прогресії:

2. за економічним змістом - межі інтервалів залежать від законодавчого (економічного) визначення суті досліджуваного явища.

Для представлення ширини інтервалу керуються такими правилами:

1. їкщо величина інтервалу є числом з одним знаком до коми, її заокруглюють до десятих (0,14123 —» 0,1);

2. *кщо величина інтервалу має два знаки до коми, її заокруглюють до цілого числа (14,123 —> 14);

3. якщо ширина інтервалу є три-, чотири- чи більше -значним числом, її заокруглюють до найближчого числа, кратного 100 або 50 (141,23 —► 150).

11. Характеристика та розрахунок аналітичних величин ряду розподілу.

Аналітичними величинами ряду розподілу є: частки, кумулятивні частоти (частки), щільності розподілу.

Частки використовують для зручного сприйняття ряду розподілу (особ­ливо якщо частоти є великими за значенням числами):

Кумулятивні частоти і частки розраховують, у разі потреби їх викорис­товують у подальшому аналізі ряду розподілу, наприклад, для визначення структурних середніх.

Кумулятивна частота (С,) певного інтервалу - це кількість одиниць сукупності, значення яких не перевищує X, (табл. 4).

Кумулятивна частка (С_и) інтервалу - це сума частки цієї інтервальної групи та всіх попередніх.

Щільність розподілу одиниць сукупності в інтервалах використовують для аналізу рядів розподілу і нерівними інтервалами. Ця величина показує, скільки одиниць сукупності припадає на одиницю величини інтервалу, і її визначають за формулою:

12. Графічне представлення ряду розподілу.

Найпоширенішими графіками для зображення рядів розподілу є: полігон; кумулята: гістограма.

Для побудови полігону на осі абсцис зліва направо відкладають значення групувальної ознаки (варіант) у порядку зростання; на осі ординат наносять шкалу для вираження величин частот (часток).

Із точок на осі абсцис, що відповідають величині ознаки, проводять перпендикуляр із висотою, що дорівнює значенню відповідної частоти 'частки). Вершини перпендикулярів з'єднують відрізками прямої. Крайні точки отриманої лінії з'єднують із значеннями абсцис, що відповідають найбільш і найменш можливим, але відсутнім (частота їх дорівнює 0) значенням групувальної ознаки.

Кумулята відрізняється від полігону тим, що на осі ординат наносять шкалу для вираження величин кумулятивних частот (часток). Цей графік використовують для порівняння варіації ознак у сукупностях, а також для визначення структурних середніх. Якщо поміняти місцями осі ординат кумуляти, "'о отримаємо огіву.

Інтервальні ряди розподілу найчастіше графічно зображають у формі гістограми. Для побудови гістограми ряду з рівними інтервалами на осі абсцис відкладають значення інтервалів, над якими будують прямокутники з висотою, що відповідає значенням відповідних частот (часток). Якщо з'єднати середини верхніх сторін цих прямокутників, то молена отримати полігон.

Для побудови гістограми ряду з нерівними інтервалами на осі ординат відкладають не значення частот (часток), а значення щільностей розподілу інтервалів.

1.Поняття статистичного спостереження.Обєктна одиниця статистичного спостереження.Характеристика етапів статистичного спостереження. Статистичне спостереження – це спланований, науково організований, системний процес збору масових кількісних характеристик про соціально-економічні явища та процеси. Об’єктом статистичного спостереження є певна статистична сукупність, у якій відбуваються соціально-економічні явища і процеси. Складовий елемент об’єкта спостереження, який є носієм ознак, що підлягають реєстрації, називається одиницею спостереження. Отримання статистичних даних передбачає такі етапи: 1) підготовку і планування спостереження; 2) реєстрацію даних; 3) формування бази даних. На початку спостереження потрібно визначити: - мету статистичного спостереження; - об’єкт спостереження; - властивості об’єкта спостереження; - одиниці спостереження. На першому етапі складають план спостереження. План спостереження охоплює програмно-методологічну та організаційну частини. У цьому документі описують: об’єкт спостереження; форму, вид і спосіб спостереження. 2.Класифікація статистичного спостереження за видами. Види спостереження: 1) За часом реєстрації фактів: поточне (реєстри; облік актів громадянського стану; контроль відвідуваності студентами практичних занять); періодичне ( перепис населення; перепис виробничого обладнання; облік лісового фонду; річна звітність); одноразове ( опитування шодо умов проведення господарської діяльності; опитування для визначення тривалості реєстрації підприємств). 2) За охопленням одиниць сукупності: суцільне ( звітність; переписи; річна звітність підприємств); несуцільне ( вибіркове; основного масиву; монографічне; анкетне). 3. Характеристика форм статистичного спостереження. Організаційними формами спостереження є звітність ( це форма статистичного спостереження, за допомогою якої статистичні органи в певні строки отримують від підприємств, установ і організацій необхідні дані у формі встановлених у законному порядку звітних документів, що містить статистичні відомості про роботу підприємства) , спеціально організоване спостереження (проводиться для отримання даних, які відсутні у звітності, або для перевірки та уточнення даних звітності) та реєстр (це форма безперервного статистичного спостереження за довготривалими процесами в межах конкретного часу). 4. Способи статистичного спостереження. 1) Безпосередній ( інвентаризація товарних запасів; облік залишків готівки в касі); 2) Документальний (статистична звітність; облік автотранспортних засобів підприємства на підставі паспортів); Опитування (експедиційне; самореєстрація; кореспондентське, анкетне).