1. Класифікація форм грошей. Металеві і паперові гроші, їх характеристика.
Товарні гроші.
Загальна форма вартості:
1)предмети першої потреби (худоба, сіль, зерно);
2) предмети розкоші (хутро, перли, прикраси як товари, що довго зберігалися і мали високу вартість).
Випадкова форма вартості:
1) бартерна економіка.
Характерні риси товарних грошей:
- Функціонували поштучно;
- Не підлягали поділу;
- Виступали в своєму природному вигляді.
Необхідність переходу до наступної форми грошей:
- Потреба однорідності грошей;
- Потреба економічної подільності грошей;
- Здатність грошей тривалий час зберігати свою вартість;
- Здатність легко змінювати зовнішній вигляд;
- Потреба високої портативності.
Металеві гроші
Загальна форма вартості:
1)Шматки металу (залізо, мідь, бронза, срібло, золото);
2)дорогоцінні монети (мідні, срібні, золоті).
Характерні риси грошей у вигляді дорогоцінних монет:
- монети у вигляді простих зливків металу з купецькою печаткою;
- монети певної форми (квадратні, овальні, круглі) з печаткою держави, рельєфним малюнком та «зубіюванням» країв.
Необхідність переходу до наступної форми грошей – вимога економічності.
3) Білонні монети – розмінні монети, виготовлені зі сплаву недорогоцінних металів низької вартості.
• Характерні риси грошей у вигляді білонних монет:
• Повноцінні гроші
• Неповноцінні гроші
• Змішані форми грошей
• Необхідність переходу до наступної форми грошей
Кредитні гроші (паперово-кредитні)
• Паперові гроші:
- Паперові гроші з обмеженими функціями обігу
- Паперові гроші – валюта. Це нерозмінні на метал знаки вартості, які випускає держава для покривання своїх (бюджетних) витрат і наділяє їх примусовим курсом, визначає законодавчо обов’язковими до приймання всіх видів платежів.
• Електронні гроші:
- Вексель – письмове безумовне зобов’язання боржника сплатити певну суму грошей в певний строк
- Комерційний вексель
- Банківський вексель
- Чек
- Чековий рахунок
- Банкнота – кредитно-паперові гроші, що випускаються центральним банком країни.
............
2. Класифікація форм грошей. Кредитно-депозитні гроші. Їх характеристика
Паперові гроші:
- З обмеженими функціями обігу (вексель, чек, банкнота)
- Паперові гроші – валюта. Нерозмінні на метал знаки вартості, що випускає держава, і курс яких вона регулює, встановлюється законодавство по ним.
Кредитні гроші існують доки існує довіра до держави.
Вексель – письмове безумовне зобов’язання боржника сплатити певну суму грошей в певний строк. (безперечність, оборотність). Комерційний (застава товару), банківський (банком при наявності певної суми на депозиті).
Чек – грошовий документ, що містить безумовний наказ власника рахунку кредитній установі виплатити держателю чека зазначену суму. Іменний, на пред’явника, ордерний, розрахунковий, грошовий.
Банкнота – кредитно-паперові гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком. Якщо вексель має приватну гарантію, що забезпечується капіталом одного чи групи підприємств, то банкнота - суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкноти на відміну від векселів є безстроковими зобов'язаннями, не пов'язаними з конкретними торговельними операціями. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і перебувати в обігу будь-який термін, що дає можливість розраховуватися ними по всіх можливих платежах. Ці переваги надали банкноті особливої якості - загальної оборотності, якої не мав вексель, змусили перейти від банкноти як різновиду кредитних грошей з обмеженим колом обігу до банкноти як єдиної валюти країни.
Валюта – законодавчо визначена грошова одиниця певної країни. Не еволюціями розвиток. Визначається державним актом. Держава виконує функцію створення грошей.
Відмінність між грошима та валютою. Валюта це частина грошей, гроші включають: товарні гроші, електронні гроші, кредитні гроші з обмеженим колом обігу (вексель, чек).
Необхідність переходу до електронних грошей:
-економічніть;
- необхідність прискорення грошового обігу відповідно до прискорення товарного обороту;
- необхідність здешевлення грошових розрахунків.
3. Класифікація форм грошей. Електронні гроші . Їх характеристика
Необхідність переходу до електронних грошей обумовлена:
• Вимогою економічності
• Необхідністю прискорення грошового обігу відповідно до прискорення темпів товарного обороту
• Необхідністю здешевлення грошових розрахунків.
Електронні гроші – це різновид кредитних грошей. Коли переказування грошових сум на рахунки в банках здійснюється автоматично за допомогою комп*ютерних систем за безпосереднім розпорядженнями власників поточних рахунків.
Електронні гроші не мають речового вираження і використовуються для платежів у безготівковій формі . Їх рух здійснюється на рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи.
Переваги електронних грошей:
Немає потреби переносити чи перевозити великі масиви готівки Значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перерахування, перевезення, тощо; кожний платник має можливість миттєво здійснити платіж, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах з готівкою.
Носієм електронних грошей є пластикова картка – іменний грошовий документ, який банк видає власникові поточного рахунка і який дає йому можливість через комп*ютерні мережі оплачувати свої покупки і погасити борги переказом грошей з рахунку без використання готівки.
Позитивні наслідки запровадження пластикових карток в розрахунково-платіжну практику :
Розширення сфери функціонування кредитно-депозитних грошей і залучення до неї масових платежів населення. Прискорення обігу грошей Зручність здійснення платежів для платників Зменшення витрат обігу.
4. Функції грошей. Поняття «гроші-гроші» і «гроші-капітал» зробить Вашуленко до 15 грудня
Функція грошей - це пенвна дія чи "робота" грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення. Основними функціями грошей є:
Міра вартості - це функція, сутність якої полігає в тому, що гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів у формі ціни. Двояке призначення цієї функції - виражачи і вимірювати вартість товарів.
Засіб обігу - це функція, в якій гроші виступають інструментом під часобміну товарів і забезпечують їх обіг. Т - Г - Т (на відміну від бартерного Т-Т), де Т-товар, Г-гроші.
Процес поділяється на два самостійних акти: Т-Г і Г-Т.Завдяки цьому можна затримувати гроші та нагромаджувати вартість (це розширює можливості виробничої сфери); власник товару може перенести купівлю іншого товару на майбутнє або взагалі використати гроші за іншим призначенням.
Гроші як засіб обігу мають такі риси:
портативність
економічна подільність
однорідність маси
відносна міцність
дешевизна виговлення
здатність швидко відтворювати будь-яку необхідну для їх обігу кількість.
3. Засіб платежу - це функція, коли гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобовязань між субєктами економічних відносин, що виникають у професі розшириного відтворення
4. Засіб нагромадження - це функція, коли гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення
Ця функція розвинулася після функції засобу обігу, коли товаровиробник міг залишити частину виручки собі.
Гроші як засіб нагромадження можуть мати такі форми:
скарб у вигляді золотих зливків
скарб в естетичній формі (предмети розкоші)
скарб у формі нагромадження вартості. В цьому випадку він є резервом платіжних засобів, яий можна вкласти в цінні папери, банки тощо і отримати додатковий прибуток
5 Світові гроші- гроші, що обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті та забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами:
долар США
Євро
Двоїста сутність грошей:
"Гроші-гроші". Гроші обслуговують обмін товарів і послуг, виступаючи посередниками в обміні. Тобто гроші використовуються переважно для реалізації наявної споживчої вартості, їх цільове призначення обмежується в посередницькому обміні
"Гроші-капітал". Гроші як капітал є носієм самозростаючої вартості. Вони використовуються для забезпечення зростання наявної вартості, тобто використовуються як позитивний капітал.
5. Раціоналістична та еволюційна концепції грошей. Роль державі у творенні грошей.
1. Еволюційна концепція.
Гроші виникли в результаті еволюційного процесу, який привів до того, що деякі предмети виокремилися із загальної маси і посіли особливе місце.
Процес еволюції грошей - це розвиток форм мінової вартості.
Поділяють 4 форми вартості:
1. проста або випадкова форма вартості (вівця - сокира)
2. загальна форма вартості – надання найвищої споживчої вартості окремим продуктам (сіль, хутра, слонова кістка, метали), які завжди можна легко обміняти на необідне в даний момент благо.
Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, власне появу грошей у найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати базові грошові функції – засобі вимірювання вартості та засобу обігу.
3. металеві гроші (мідні, золоті та срібні монети)
4. паперові та кредитні гроші (білонні монети, банкноти, тощо)
2. Раціоналістична концепція Починаючи з Арістотеля і до 18 століття у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли як наслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави для погашення обміну товарів. Арістотель писав: «Гроші стали грошима не через свою внутрішню природу, а через закон, і нам під силу змінити це положення, зробивши гроші непотрібними».
Роль держави у творенні грошей. Гроші виникли еволюційно, поза бажанням і не за вказівкою держави. Ален немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей. Роль держави не констатуюча, а трансформуюча – держава не створює гроші як економічне явище, але вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей (гроші - монети, поява неповноцінних грошей – паперові гроші). Тобто держава впливає не на сутність, а на форму грошей. Але всі дії держави щодо грошей не змінюють їх сутності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі. Якщо держава виходить за ці межі, наприклад емітує такі гроші, які втрачають довіру суспільства, а отже, перестають бути грошима, то економічна діяльність починає «шукати» чи створювати більш надійні гроші, зокрема вдається до послуг іноземної валюти чи кредитних забов*язань (векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава буде змушена обмежити свій вплив на гроші, замінити «неякісні» гроші якісними, провівши грошову реформу, і надалі зважатиме на об*активну природу грошей, тобто дії держави мають сприяти стабільності грошей. Гроші не були придумані людством і не є продуктом творення держави, а з»явилися стихійно як результат еволюційного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об*активні передумови, як і не можна запровадити там, де таких передумов немає. Разом з тим держава активно впливає на форму грошей, для того, щоб надати їм тих ознак, які роблять гроші найбільш адекватними потребами ринку.
6. Модель сукупного грошового обороту та грошові потоки.
Сукупний грошовий оборот – безперервний обіг грошей між суб’єктами економіки в процесі суспільного відтворення у готівковій та безготівковій формі.
2 складові: макрорівень та макрорівень.
Характеристики грошового обороту на макрорівні:
Гроші виконують функції грошей та капіталу, виступаючи як елемент багатства окремого суб’єкта;
Індивідуальний грошовий оборот (мікрорівень) включає власні кошти суб’єкта + кошти, мобілізовані на фінансових ринках;
Характеристики сукупного грошового обороту:
Гроші виконують функцію грошей як засіб обігу чи платежу і не є елементом багатства країни;
Сукупний грошовий оборот = сукупність коштів з макрорівнів + кошти, мобілізовані на фінансових ринків + емісія грошей додаткова;
Ринок ресурсів
Центральний Банк
Фінансовий ринок
Ринки товарів і послуг 16
Світовий ринок 15
Домогосподарства
Фірми
11 12 11
6 3
7 4
Уряд
14 13
1
2
13,14,15,16 потоки є взаємовиключними, тобто одночасно не можуть бути на схемі.
7. Грошовий оборот на макро- та мікрорівнях. Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення,який відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Грошовий оборот – це процес безперервного руху грошей(у готівковій і безготівковій формах) між суб*єктами економічних відносин у суспільному відтворенні. Грошовий оборот – явище макроекономічного порядку. Він обслуговує всі стадії суспільного відтворення; виробництво, розподіл, обмін і споживання суспільного продукту, а також перерозподіл національного доходу. Грошовий оборот як макроекономічне явище потрібно відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто та макрорівні. Гроші на мікрорівні: є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Що більша маса грошей, якою володіє даний індивідуальний власник, то він багатший, то більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід. Включають : власні кошти та кошти, мобілізовані на грошовому ринку (повертаються на грошовий ринок як плата за борги і як ресурси для кредитування). Гроші на макрорівні: Функціонують лише як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства, подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, яка перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився б, а міг би навіть зменшитися у зв*язку зі зростанням витратна виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот. Охоплюють: сукупні кошти макрорівня, кошти грошового ринку, додаткові емісії грошей. Сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а є самостійним економічним явищем, безпосередньо пов*язаним із процесом суспільного відтворення в цілому. Суб*єкт грошового обороту – це всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні і споживанні валового суспільного продукту.
8. Грошові агрегати, їх характеристика, фактори, що на них впливають.(Зробив Бовт К.)Грошову масу поділяють на на кілька елементів, комбінацією яких можна визначити різн за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються горошовими агрегатами.Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.Виділяють агрегати: М0, М1, М2, М3. М0=гроші поза банками(готівка) +кошти на поточних раахунках у нац.валюті(розрахунковий та чековий депозити які ен передбачаютьнарахування відсотків або незначні відсотки на залишки на рахунках) М1= М0+коштина строкових депозитах та валютні кошти М2= М1+кошти зза трастовими операціями банків та цінні папери "майже гроші"(їх не можна використовувати як гроші в поточних розрахункових операціях,але в разі потреби можна перетворити в гроші) М3- сукупна пропозиція грошей в країні.Агрегат М1 виражає масу грошей яка знаходиться безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу.Вона найтісніше повязана з товарною маосю, що проходиь процес обміну і безпосередньо впливає на ринкову коньюктуру. Саме тому цей агрегат має бути обьєктом найактивнішого регулювання. У грошових агрегатах М2,М3 враховано нагромадження гошей у різних формах. Ці гроші тимчасово вийшли з обігу, виконуючи функці нагромадження вартості.Залежно від строків та фори цих нагомаджень їх відностяь до різних грошових агрегатів. Обсяг грошової маси у кожному агрегаті визначається різними факторами. Обсяг М1 залежить від: -обсягу товарообооту; - швидкості обігу грошей: Обсяги М2,М3,L визначаються: -обсягом товарообороту; -швидкістю обігу грошей; -розвитком кредитних відносин; -рівнем капіталізації грошових доходів субьєктів обугу тощо.
9. Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних юридичних чи фізичних осіб до інших. Поняття «грошовий обіг» стосується тільки частини грошового обороту - готівкового грошового обороту.Швидкість обігу грошей — це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період. Вона характеризує інтенсивність руху грошей, коли вони функціонують як засоби обігу і платежу.Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою: V=(PQ)/M (1) де V - швидкість обігу грошей; Р - середній рівень цін на товари та послуги; (Q - фізичний обсяг товарів та послуг, які реалізовано в даний період; М - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.Величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (РQ) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті.Визначений таким способом показник Кхарактеризує, насамперед, інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник пов'язаний переважно з грошовим обігом.Величина V залежить від:- частоти й обсягів товарних операцій;- нетоварних платежів (фіскально-бюджетних, кредитних тощо).
10. Закон грошового обігу
В обігу на певний період часу має знаходитися грошей не більше, ніж це необхідно для оплати товарів і послуг, що реально існують, за цінами, що склалися на даний момент.Якщо формалізувати суть цього закону, то її можна виразити рівнянням: Мф=Мн, (2) де Мф - фактична маса грошей в обігу; Мн - об'єктивно необхідна для обігу їх маса.Коли Мф > Мн, можна зробити висновок, що в обігу з'явилися зайві гроші.Коли Мф < Мн, можна зробити висновок про нестачу грошей в обігу.Визначення МнІснують різноманітні форми грошей в обігу. Величина Мн охоплює всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу - готівкову і безготівкову.У середньому кількість грошей, необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою: Мн=(PQ/V), (3) де PQ - сума цін товарів, що реалізуються за певний період; V- середня кількість оборотів грошової одиниці за цей самий період.Якщо врахувати всі ці додаткові фактори, що впливають на грошову масу, то величину Мн можна виразити так: Мн = [Sum{PQ}-Sum{K}+Sum{П}-Sum{ВП}]/V
11. Попит на гроші Попит на гроші - це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент.Мотиви та види попиту на гроші:- трансакційний мотив - створення запасу купівельних і платіж них засобів, достатнього для задоволення поточних потреб еко номічних суб'єктів у товарах та послугах (попит на поточнийзапас платіжних засобів);- спекулятивний мотив — накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід у вигляді процента (попит на постійний запас грошей як форми багатства і додаткового джерела доходів для їх власника);- мотив завбачливості — попит на тривалий запас грошей для здійснення майбутніх платежів та отримання доходів у майбутньому.Чинники, які впливають на попит на гроші:1) зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу);2) зміна рівня цін, яку можна визначити за формулою:МД=f(Y,P), (5)де МД - обсяг попиту на гроші; У- фізичний обсяг ВВП; Р- рівень цін,3) швидкість обігу грошей (обернена залежність);4) зміна очікуваного доходу на альтернативні грошам активи:МД=f(R), (6)де К — норма доходу на капіталізовані активи, яка значною мірою залежить від норми процента.5) інші чинники: накопичення багатства (пряма залежність); інфляція (обернена залежність); зміни кон'юнктури ринку (накопичення у товарній формі) тощо.Якщо врахувати всі чинники, попит на гроші буде залежати від: + + - + - - МД=(Y,P,R,B,I,O), (7)де К- реальний обсяг ВНП; Р - середній рівень цін; Л - рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи; В - обсяг багатства; /- рівень інфляції; О - очікування змін ринкової кон'юнктури.
12. Сутність пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропрозиції грошей.Пропозиція грошей вимірюється грошовими агрегатами МО, МІ, М2, МЗ.МЗ — сукупна пропозиція грошей у країні.Пропозицію грошей визначають за формулою:Мs=Cash+Dер,де МS — пропозиція грошей; Cash - готівка; Dер — депозити.Чинники, які впливають на попит на грошіЕлементи грошової пропозиції:1) Гроші поза банками — МОФактори, які впливають на розмір МО:- емісія;- операції центрального банку на відкритому ринку;- загальний рівень цін (Р):МS = М/Р- реальна пропозиція грошей;(що вищі ціни, то меншою є реальна пропозиція грошей);- швидкість обігу грошей (V) (що більша V, то більша пропозиція грошей в обігу):МS =МV2) Депозити — МНа розмір депозитів впливає активність комерційних банків (КБ), здатність залучати депозити та, надаючи кредити, створювати нові гроші (примноження грошей, депозитний мультиплікатор), які визначаємо за формулою: M = (D-R)/R, (9)де М - обсяги коштів на депозитах у комерційних банках; D - депозити; R - обов'язкові резерви; 1/R - норма обов'язкового банківського резервування (1/R* - грошовий депозит); (D -RК) - сума перевищення депозитами обов'язкових резервів.Тобто, активність комерційних банків визначається:- обсягом залучених депозитів;- нормою обов'язкового банківського резервування тощо.
Сутність пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.
Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропрозиції грошей.
Пропозиція грошей вимірюється грошовими агрегатами МО, МІ, М2, МЗ.
МЗ — сукупна пропозиція грошей у країні.
Пропозицію грошей визначають за формулою:
Мs=Cash+Dер,
де МS — пропозиція грошей; Cash - готівка; Dер — депозити.
Чинники, які впливають на попит на гроші
Елементи грошової пропозиції:
1) Гроші поза банками — МО
Фактори, які впливають на розмір МО:
- емісія;
- операції центрального банку на відкритому ринку;
- загальний рівень цін (Р):
МS = М/Р- реальна пропозиція грошей;
(що вищі ціни, то меншою є реальна пропозиція грошей);
- швидкість обігу грошей (V) (що більша V, то більша пропозиція грошей в обігу):
МS =МV
2) Депозити — М
На розмір депозитів впливає активність комерційних банків (КБ), здатність залучати депозити та, надаючи кредити, створювати нові гроші (примноження грошей, депозитний мультиплікатор), які визначаємо за формулою:
M = (D-R)/R, (9)
де М - обсяги коштів на депозитах у комерційних банках; D - депозити; R - обов'язкові резерви; 1/R - норма обов'язкового банківського резервування (1/R* - грошовий депозит); (D -RК) - сума перевищення депозитами обов'язкових резервів.
Тобто, активність комерційних банків визначається:
- обсягом залучених депозитів;
- нормою обов'язкового банківського резервування тощо.
14. Поняття грошової системи. Складові (елементи) грошової системи та їх характеристика.
Грошова система - це форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту.
Залежно від різновидів грошових потоків виділяють такі складові грошової системи:
- система готівкового обігу;
- система безготівкових розрахунків;
валютна система.
Схожість і відмінність грошових систем різних країн визначається:
1) видами і формами грошових знаків і традицій;
2) співвідношенням готівкових і безготівкових потоків;
3) можливістю (забороною) вільного обігу інших валют;
4) методами регулювання грошового обороту.
Елементи грошової системи:
- назва грошової одиниці;
- масштаб цін;
- види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;
- системи регулювання безготівкових грошових розрахунків, готівкового грошового обороту, валютного курсу та операцій з валютними цінностями, а також - банківської діяльності;
- державні органи, які регулюють грошовий оборот та контролюють дотримання чинного законодавства.
15. Класифікація грошових систем. Характеристика систем металевого грошового обігу. Класифікація грошових систем Залежно від форми існування грошей системи металевого обігу системи паперово-кредитного обігу Залежно від характеру регулювання грошової системи відкриті грошові системи закриті грошові системи Залежно від характеру економічної системи ринкові грошові системи неринкові грошові системи Системи металевого обігу -металеві гроші перебувають в обігу та виконують усі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал: а) біметалізм-грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами (золотом і сріблом), монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти підлягали розміну на обидва ці метали: -система подвійної валюти . За такої системи у законодавчому порядку держава встановлювала обов’язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на рівних засадах. Недоліком такої системи було те, що встановлене фіксоване вартісне співвідношення часто не збігалося з реальним ринковим. Вартість одного грошового металу завищувалася, а іншого- занижувалася. Той метал, який за законом був недооціненим, витіснявся з обігу металом, вартість якого за законом була завищеною; -система паралельної валюти. За такої системи на ринку оберталися золоті та срібні монети, співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося на ринку стихійно. Недоліком такої системи була наявність двох мір вартості та двох систем цін; -система «кульгаючої валюти». За такої системи припиняється карбування одного з видів монет (наприклад, заборонене вільне карбування срібла), але в обіу такі гроші ще певний час знаходяться. б) монометалізм: мідний срібний золотий
16. Класифікація грошових систем. Характеристика систем паперово-кредитного грошового обігу
Системи паперово-кредитного обігу- регульованні системи, оскільки держава бере на себе забовязання щодо забезпечення сталості емітованих від її імені грошових знаків: а) паперова грошова система б) система кредитних грошей
17. Світові валютні системи, їх основні риси
1. Паризька ВС (золотомонетний стандарт) – до 1917р. Основні характеристики Паризької ВС: - кожна валюта конвертована в золото - співвідношення між валютами встановлюється за їх золотим вмістом - у міжнародних розрахунках використовуються золоті монети, але значення має не їх номінал,а їхня вага. - діє режим вільно плаваючих валютних курсів на основі попиту і пропозиції тощо. 2. Генуезька ВС (золотодевізний стандарт) (1922-1944) Основні характеристики Генуезької ВС: - у міжнародних розрахунках використовується золото і девізи (певні іноземні валюти). Це зняло обмеження золотомонетного стандарту, але запровадило залежність країн від стану низки національних економік (доларовий блок, стерлінговий блок) - збереглися золоті паритети, але конверсія валют в золото могла здійснюватися тільки через валюти-девізи (долар, фунт стерлінгів тощо) - Діє режим вільно плаваючих валютних курсів та формується система валютного регулювання - існують «валютні зони» - одноковий валютний режим, валютні обмеження тощо. 3.Бреттон-Вудська ВС (золото девізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах – доларі США і фунті стерлінгів) (1944-1976 рр.) Основні характеристики Бреттон-Вудської ВС: - збережені золоті паритети валют і введено їх фіксацію в Міжнародному валютному фонді - золото продовжує використовуватися як міжнародний платіжний резервний засіб - долар США прирівняно до золотого вмісту, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти : 1 тр. Унція золота – 35 дол - курсове співвідношення валют і х конвертування здійснюється на основі валютних паритетів, виражених у доларах - створюється міжнародні валютно-фінансові організації (МВФ) - долар – це єдина валюта, конвертована в золото. 4.Ямайська ВС з 1976р. і до сьогодні. Особливість Ямайської ВС є домінуюче становище долара США на світовому ринку. Основні характеристики Ямайської ВС : - юридично закріплено демонетизацію золота : відмінено золоті паритети, розмінювання доларів на золото - країни отримали право самостійно обирати режим валютного курсу - посилення валютного регулювання МВФ - запроваджено кошик світових валют і стандарт СПЗ (спеціальні права запозичення) замість золото девізного стандарту.
18. Поняття валютної системи, складові валютної системи та їх характеристика Поняття валютної системи, складові валютної системи та їх характеристика (Ща сделаем, Яременко)
Поняття валютної системи, складові валютної системи та їх характеристика
Валютна система – це державно-правова форма організації валютних відносин на території певної країни або на світовому рівні.
Валютна система = валютний механізм + валютні відносини
Валютний механізм – правові норми та інститути, які діють на національному та міжнародному рівнях.
Валютні відносини – стосунки, в які вступають фізичні та юридичні особі на валютних та грошових ринках з метою здійснення валютних операцій.
Складові валютної системи:
• Національна валюта – грошова одиниця певної країни.
• Умови конвертованості валюти:
- Вільноконвертована – валюта вільно та необмежено конвертується на інші іноземні валюти, є резервною валютою і може використовуватись центральними банками інших країн для накопичення резервів
- Частково конвертована – національна валюта країн, в які використовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій
- Неконвертована – національна валюта, яка функціонує в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти
• Режим валютного курсу (ціна грошової одиниці однієї країни,виражена в грошовій одиниці іншої країни):
- Фіксовані курси – центральний банк встановлює та підтримує його
- Гнучкі (плаваючі валютні курси) – ціна валюти вільно встановлюється під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку, але при цьому коригується Центральним банком
- Множинні валютні курси – одночасне використання різних валютних курсів.
• Валютні обмеження в національній економіці – це система урядових заходів спрямованих на жорстке контролювання усіх операцій з іноземною валютою і концентрацією валютних резервів у розпорядження держави. Форми:
- Валютна блокада – заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян.
- Валютні кліринги – спосіб розрахунків у зовнішній торгівлі та інших формах економічних відносин між кількома країнами. Розрахунки між контрагентами проводяться у національній валюті.
- Множинність валютних курсів тощо.
• Механізм валютного регулювання і контролювання. Валютне регулювання – система взаємопов’язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валют та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях. Форми регулювання:
- Дисконтна політика – змінювання облікової ставки Центрального банку з метою регулювання валютного курсу шляхом на рух короткострокових капіталів.
- Валютні інтервенції – пряме втручання Центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.
• Правила використання іноземної валюти тощо.
19. Поняття, суб’єкти та функції валютного ринку.
Суб’єкти валютного ринку за характером виконуваних операцій:
Підприємці, що купують та продають валюту для забезпечення комерційної діяльності (імпортери та експортери);
Інвестори, що вкладають власний, позичений чи залучений капітал у валютні цінності з метою одержання валютного доходу;
Спекулянти (суб’єкти, що постійно купують та продають валюту для отримання доходу у вигляді курсової різниці);
Хеджери (страхувальники, але ті, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливих змін на валютних курсах);
Професійні посередники (банки, біржі,…).
Функції валютного ринку:
Створення суб’єктами валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних розрахунків;
Можливість забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;
Врівноваження Д і С на валюту, регулювання валютного курсу;
Страхування валютних ризиків;
Можливість диверсифікації валютних резервів;
Забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;
Функції валютного ринку втілюються через операції:
Депозитні Строкові; До
запитання.
Конверсійні (угоди суб’єктів
валютного ринку щодо обміну обумовлених
сум ГО однієї країни на ГО іншої країни
з узгодженим курсом та на деяку дату) Касові
(купля-продаж валюти на умовах отримання
її не пізніше 2-го робочого дня з моменту
укладання угоди за курсом на момент
укладання); Строкові
(купля-продаж валюти з відстрочкою її
отримання на термін, що перевищує 2
робочі дня (валютні диревативи)…
валютні опціони (не перепродаються) і
ф’ючерси (можна продати)). Що таке
форвард?
Кредитні Строкові.
20. Функції та необхідність існування валютних ринків. Функції та необхідність існування валютних ринків.(Корнілова)
-забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;
-створеннясуб"єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі
-забезпечення прибутку учасникам валютних відносин
-формування й урівноваження попиту і пропозації валюти, регулювання валютного курсу
-страхування валютних ризиків
-диверсифікація валютних ризиків
Ф-ції вал.ринку реалізуються через виконання суб"єктами ринку великої кількості валютних операцій. Вал.ринки необхідні для забезпечення можливості вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції
21. Класифікація та характеристика валютний операцій. Функції валютного ринку реалізуються через виконання суб*єктами ринку великої кількості валютних операцій. Валютні операції – будь-які платежі, пов*язані з переміщенням валютних цінностей між суб*єктами валютного ринку. Операції валютного ринку. Конверсійні операції – угоди суб*єктів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату (операції -FOREX) бувають: поточні, касові («спот»-операції) конверсійної операції строкові, форвардні конверсійні операції Касові операції – це купівля-продаж валюти за умови постачання її не пізніше другого робочого для з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Такі угоди передбачають постачання валюти в той самий день або наступного робочого дня. Касові операції дають можливість : - терміново одержувати валюту для погашення своїх зовнішньо-економічних зобов*язань - уникати збитків, спричинених коливаннями валютник курсів : імпортер негайною купівлею інвалюти застраховує себе від можливих збитків унаслідок підвищення її курсу, а експортер негайним продажем інвалюти застраховується від збитків, пов*язаних із падінням її курсу - оперативно диверсифіувати свої валютні запаси. Строкові валютні операції – купівля-продаж валютних цінностей з відстрочкою постачання їх на термін, що перевищує два робочі дні. Бувають : - форвардні - ф*ючерсні - опціонні та їх похідні строкові валютні операції. Такі угоди оформлюють за допомогою стандартизованих документів (контрактів) , які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об*єктом купівлі-продажу на валютних ринках – валютні деривативи : форвардні та ф*ючерсні контракти, опціони. Такі угоди дають можливість: - застрахуватися від валютних ризиків - одержувати додатковий дохід спекулятивними діями. Депозитно-кредитні операції – це сукупність короткострокових (від 1 дня до 1 року) операцій щодо розміщення вільних грошових залишків або залучення на різні строки під певний процент коштів в іноземних валютах з метою обслуговування поточної ліквідності банків та компаній і отримання прибутнку.
22. Види і форми валютного регулювання, їх характеристика зробить Підперигора до 15 грудня
Валютне регулювання (система державних і ринкових механізмів впливу на курс валюти та рух валютних цінностей на національному та світовому рівні).
Рівні валютного регулювання:
Національний;
Міжнародний.
Типи валютного регулювання:
Ринкове;
Державне.
Методи валютного регулювання:
Економічні;
Адміністративні.
Форми державного валютного регулювання:
Прямої дії;
Дисконтна політика (корекція облікових ставок ЦБ) (якщо ЦБ підвищує облікову ставку, то приплив іноземної валюти, що призводить до зміцнення національної валюти. Якщо зменшення – відплив іноземного капіталу, зростання попиту на іноземну валюту і скорочується попит національної валюти у короткому періоді);
Валютні інтервенції (купівля-продаж валют ЦБ з метою впливу на національну грошову одиницю);
Валютні обмеження (система заходів, спрямованих на встановлення жорсткого контролю з усіма операціями з іноземною валютою і концентрація валютних коштів у розпорядження держави);
Форми валютних обмежень:
А) Валютна блокада (замороження в банках валютних цінностей ЮО та ФО і валюта на блокованих рахунках може бути використана в межах даної країни);
Б) Множинність валютних курсів (шо ета такоє?)
У деяких країнах існує не один, а два або більше курсів національної валюти, які використовуються у різних видах операцій. Серед таких країн близько 20 тих, що розвиваються, і одна розвинута держава (Бельгія). У Бельгії діє два курси: один - для комерційних, другий - для фінансових операцій. У ряді країн, що розвиваються, множинні курси використовуються для заохочення експорту певних товарів і обмеження деяких видів експорту.
Непрямої дії.
Регулювання платіжного балансу (розвиваючи експорт/імпорт міняємо валютний курс);
Управління золотовалютними резервами;
Валютне регулювання спрямоване на:
А) Девальвацію грошової одиниці:
Б) Ревальвацію.
23. Поняття інфляції: види та форми. Григорян Інфляція – процес знецінення грошей внаслідок зростання їх маси в обороті. За темпами: 1) Помірна (10%) 2) Голоп. (10-100%) 3) Гіперінфляція (100->) За формою прояву: 1) Відкрита (зб. цін) 2) Прихована (дефіцит товарів) Види інфляції за причинами: 1) Інфляція попиту – інфляція, викликана підвищенням цін суб’єктів господарювання через підвищення попиту. Складові сукупного попиту: державні витрати, споживчі витрати, інвестиції, наплив іноземної валюти в країні. 2) Інф пропозиції – це знецінення грошової одиниці, обумовлене зростанням цін через збільшення витрат суб’єктів господарювання на виготовлення одиниці продукції. Причини: - Підвищення цін на ресурси, сировину - Зростання заробітної плати - Зростання оподаткування 3) Інф монетарна – знецінення грошової одиниці, обумовлене надмірною пропозицією грошей, в результаті чого може зростати платоспроможний попит суб’єктів. Причини: - Емісія грошей - Заходи державного грошово-кредитного регулювання, спрямовані на збільшення грошової маси. 4) Багатофакторна інфляція - інфляція зумовлена декількома причинами одночасно. Макроекономічні наслідки нерегульованої інфляції: - Перерозподіл доходів між суб’єктами економіки – вигоду від інфляції отримують дебітори(позичальники), власники плаваючих доходів, власники негрошових форм заощаджень, навпаки – кредитори, власники фіксованих доходів, власники грошових заощаджень. - Відсутність заощаджень в економіці - Збільшення навантаження на платників податків - Ціни вже не відіграють регулюючу роль - Гроші перестають виконувати звичайні для них функції
24. Різновиди антиінфляційної політики, їх характеристика Антиінф політика-компллекс заходів держ регул спрямов на подол інфляції. Види: дефляційна політика(пол доходів)- вилучення грошей з обігу з метою↓ їх маси та ↓темпів інфляц. Такі механізми впровадження: ↓держ витрат, ↑%за кредит, ↑податків, заморож рівня з/п та рівня цін. Особливість цієї політики: ↓ек зростання і навть кризові явища. Політика структурних зрущень: податкове стимулюв вир-ків, галузей. Держ вкладання у розвиток певних напрямів і видів вир-ва. Монетарна пол- заходи для зміцнення нац вал. Ревальвація-офіц ↑золотого вмісту нац вал або ↑курсу(вигідно імпортерам тому виручка і нац вал↓) лібераліз вал ринку- приклад-скасування обмежень щодо обовязк продажу вал виручки. Грошові реформи- (радикальна міра оздровл грош системи) класифікація- за глибиною проведення а)повні – створ нової країни, зміна виду грош системи б)часткові реформи. За характером обміну старих на нові гроші: а) формальна- змін лише зовн вигляд, б) деномінація-укруплення грош одиниці без зміни її найменув з метою полегшення грош обігу,↑ повноцінності грошей. При цьому змінюється масштаб цін, к-ть грошей↓, величина грош одиниці↑. В) конфіскаційна-обмеж на кількість та форми обмінюваних коштів. Г) нуліфікація- знецінені грош знаки анульовуються Д) неконфіскаційцна- обмін усіх грош запасів в усіх формах. За строками: а) одномоментні – 1 раз за 10-15 днів. Б) паралельні- кількі років. Валюту вилучають поступово.
25. Кількісні показники (індекси) виміру інфляції.(Сагатович) Індекс Пааше (зміна цін товарної структур виробництва)-за основу береться товарна структура виробництва поточного року і визначається за формулою: Pp= (∑PtQt)/ (∑P0Qt) де Pt - ціни на товари і послуги в поточному році, P0 - ціни на товари і послугии в базовому році, Qt - обсяг товарів і послуг у поточному році. Індекс Пааше переоцінює структурні зрушення в економіці країни, а тому відносно занижує темпи зростання рівня цін. Індекс Ласпейєрса (зміна цін споживчого кошика) - визначають за формулою:Pл= (∑PtQ0)/ (∑P0Q0) де Q0 - обсяг товарів і послуг у базовому році. Індекс Ласпейєрса недооцінює структурні зрушення в економіці країни, а тому відносно завищує темпи зростання рівня цін. Індекс Фішера вирішує суперечності індексів Пааше і Ласпейєрса, оскільки дає змогу обрахувати співвідношення між цінами в поточному і базовому роках.Pф= √(PЛPP)
26. Класифікація грошових реформ. Грошові реформи- (радикальна міра оздровл грош системи) класифікація- за глибиною проведення а)повні – створ нової країни, зміна виду грош системи б)часткові реформи. За характером обміну старих на нові гроші: а) формальна- змін лише зовн вигляд, б) деномінація-укруплення грош одиниці без зміни її найменув з метою полегшення грош обігу,↑ повноцінності грошей. При цьому змінюється масштаб цін, к-ть грошей↓, величина грош одиниці↑. В) конфіскаційна-обмеж на кількість та форми обмінюваних коштів. Г) нуліфікація- знецінені грош знаки анульовуються Д) неконфіскаційцна- обмін усіх грош запасів в усіх формах. За строками: а) одномоментні – 1 раз за 10-15 днів. Б) паралельні- кількі років. Валюту вилучають поступово.
27. Поняття кредиту, кредитного ринку, кредитної системи. Передумови появи кредиту Кредит(від лат- довіряти)- це цінність, що передається одним субєктом іншому в позику. Це відносини між фізичними або юридичними особами під час надання один одному певних цінностей (грошей, майна)на певний термін, за певну плату і за умов повернення. Принцип кред госп-ства- купуй зараз, поати потім. Принципи кред: строковість, зворотність, платність, забезпеченність, цільове використання. Причини появи кредиту- коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юр так і у фіз осіб. Кредит вирішує суперечності між тимчас вільними коштами в одних субєктів та нестачею коштів в інших субєктів.передумови появи: 1)необхідність акумуляції тимчас вільних грош. 2)довіра, гарантії повернення кредиту.3) збігання ек інтересів кредитора і позичальника, які вигідні для обох. 4)наявність матеріал відповідальності учасників кред відносин за викон взятих зобовяз(платоспроможні, дієздатні)5) позичальник має отрим достатній дохід. Кредитний ринок- сукупність інститутів, норм-прав бази їх діяльності на нац та міжнар рівні, які у своїй взаємодії забзпеч рух позичкового капіталу під впливом попиту і пропозиції. Відрізняється від тов ринку тим що пропонують один товар-гроші. Кредитна система представляє собою сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини. Вона забезпечує акумуляцію грошових заощаджень і доходів по різним каналам та передачу їх у вигляді позик підприємствам, державі, населенню.
28. Функції кредиту і кредитного ринку. Роль кредитного ринку в економіці. - зробить Гриценко до 15 грудня
Роль та функції КР в економіці:
Сприяє економії витрат грошового обороту (1) зміна паперових грошей депозитно-кредитними; 2) збільшення швидкості обігу грошей; 3) Взаємний залік боргових зобов’язань);
Посилення концентрації, централізації та накопичення капіталів (функція капіталізації грошових доходів);
Перерозподіл капіталів в економіці (перерозподільча функція);
Розширення маси платіжних засобів (грошова або емісійна функція, тобто мультиплікація грошей);
Контрольно-стимулюючий вплив на кредиторів та позичальників;
Кредит та розвиток кредитного ринку є чинником, що провокує кризові явища в економіці (1) сприяє перевиробництву товарів; 2) створює фіктивний попит на товари та послуги і тим самим підсилює перевиробництво товарів, а з іншого боку маскує наявність перевиробництва 3) посилює непропорційність розвитку різних галузей та секторів економіки; 4) кредит стимулює фінансові спекуляції, в т.ч. розвиток проблеми корпоративного управління);
29. Характерні риси позичкового капіталу. Позичковий капітал- грош капітал, який надається в позику і дає своєму власнику приб у вигляді %. 1) кап у грош формі, який пропонується на ринку, але продається не сам кап, а його здатність давати прибуток. 2) х-зується не привласн виробл додаткової вартості, а її розподілом мід власником грошей та підприємцем. Тобто прибуток у під-ця залишається не повністю а частково- інша частина кредитору. Приб отримує і позичальник і кредитор. Визначна ознака позичк капіталу- давати прибуток у вигляді процента. 3) позичк кап не зазнає трансформацій товар→гроші, на відміну від інших форм кап. 4) відчушення інших форм кап –через продаж та позику- цей- лише в позику. Цей віжчужується як товар, а відчуж промисл кап, товар виступає як каптітал. 5) рух капіталу містить лише 2 етапи- надання кредиту позичальнику та отриманння назад разом з процентами.
30. Позичковий процент. Фактори, які впливають на розмір позичкового проценту. Норма позичк процента- віднош отрим доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу. Фактори: 1) норма прибутку має бути більше 0. Серед норма приб є макс межею для норми %. 2) попит і пропоз позич кап.3) розмір грош нагромаджень на заощ у сус-ві. 4) сезонність умов вир-ва та реаліз продукції 5) темпи інфл (чим більше-тим більший%) 6)рівень кред-грош регул
Визначення обсягу відсотків («вартість +»)
% = (Вартість залучених коштів) + (Видатки на операційну діяльність КБ) + (компенсація на ризие неповернення кредиту) + (прибуток КБ).
31. Етапи та закономірності руху кредиту
1-а стадія - формування вільної вартості як джерела надання позичок (операція ВВ); 2-а стадія - розміщення вільної вартості в позичку (операції НП-ОП); 3-я стадія - використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження (операція ВП); 4-а стадія - вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички (операція ВК); 5-а стадія - повернення позичальником вартості кредитору (операції ПК-ОК) та сплата процента. На цьому етапі завершується рух позиченої вартості і закінчуються відносини між кредитором і позичальником щодо даної позички.
На мікроекономічному рівні основними закономірностями руху кредиту є:
- зворотність руху вартості, що передана в позичку
-тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника, яка визначається тривалістю одного кругообороту його капіталу.
- збереження позиченої вартості в процесі руху і повернення її до кредитора в повному обсязі.
- залежність маси наданої позички від наявних обсягів вільних коштів
На макроекономічному рівні закономірності руху кредиту проявляються в такому:
- кількісні параметри розвитку кредиту (за динамікою зростання кредитних вкладень) повинні бути адекватними динаміці обсягів ВНП
- оскільки кожна позичкова операція є двоякою - як вимога і як зобов'язання, як актив і як пасив, загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балансуються
- зворотність і платність кредиту робить його найбільш адекватним ринковим умовам інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі економіки.
- платність кредиту і здатність приносити дохід обом його суб'єктам визначають таку закономірність міжгалузевого руху кредиту, як спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі, види виробництва
32. Клас. Кредитів. Фінансово-кредит установ.
Кредити фінансово-кредитних посередників
Споживчий кредит – кредит, що надається ФО на задоволення потреб кінцевого сподивання.
Мікрокредит – кредит строком до 1,5 року, що надається суб’єктам підприємницької діяльності, як правило, на поповнення оборотного капіталу.
Лізинг – фінансова послуга, що передбачає надання товару, матеріальної цінності (основні фонди, обладнання, оргтехніка, транспортні засоби, споруди виробничого, торгового та складського призначення та земля) у користування суб’єктом економіки на деякий час за деяку плату і на умовах повернення чи з правом викупу (оренда є лізингом, але лізинг не обов’язково оренда).
Оперативний лізинг і його характеристика:
До 1 року (амортизується менш, ніж 60% вартості об’єкта);
Метою лізингоодержувача не є викупити майно;
Економічне право власності на майно з усіма обов’язками і ризиками належить лізингодавцю;
Факторинг - придбання посередником у підприємця права вимоги на дебіторську заборгованість інших підприємців з прийняттям на себе ризику виконання такої вимоги і на умовах комісійної винагороди.
Види:
З правом зворотної вимоги;
Без права зворотної вимоги;
Відкритий факторинг (дебітори повідомляються про те, що був укладений факторинг);
Прихований факторинг (дебітори не знають про продаж заборгованості).
33. Клас. Кредитів. Міжгосподарські
Міжгосподарські кредити - кредит у товарній формі, що надається у вигляді відстрочки платежу (в т.ч. кредитні ноти).
Переваги:
Доступність;
Невисока вартість;
Можливість продовження терміну кредитування.
(дуже часто оформлюється векселем).
Недоліки:
Залежність обсягів кредитування від наявності та регулярності тимчасово вільних коштів у підприємства;
Обмеженість у напрямі руху кредиту (не між ФО);
Обмеженість у цільовому використанні;
Ненадійність оплати.
Аванс – грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товаро-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантій їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі.
Внутрішньокорпоративний – товарні поставки на умовах кредитування між учасниками корпорацій (наприклад, передання обладнання філіями), а також передбачає надання кредиту в грошовій формі.
Толлінг (робота на давальницькій сировині) – спосіб отримання сировини переробником без фінансових витрат з його сторони з подальшим поверненням кінцевого продукту постачальнику у якості розрахунку.
34. Клас. Кредитів. Міжнародні
Міжнародний; - облігації; - кредити комерц. Банків; - кредити МФО.
Міжнародний кредит – рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин з дотриманням принципів кредитування, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн.
Влада;
Приватні підприємства;
Міжнародні фінансові організації (наднаціональні світові фінансові організації);
КБ.
Види міжнародних кредитів:
Урядові кредити;
Приватні кредити (ТНК+КБ);
Змішані кредити;
Кредити МФО та наднаціональних структур.
Форми:
Випуск боргових ЦП (єврооблігації (довгострокові інструменти, великі суми), );
35. Клас. Кредитів. Хар-ка та особливості держ кредиту
Державний; - Інші країни; - міжнародні фінансові облігації; - податковий кредит; - облігаційні запозичення (внутр. Та зовн.)
36. Види та характеристика короткострокового кредиту
37. Види та характеристика довгострокового кредиту
38. Форми відносин позики. Класифікація та характерні риси боргових цінних паперів
Боргові ЦП
векселі ;
Облігації; - Державні; - Муніципальні; - Корпоративні (фінансові та нефінансові). (можуть усі бути зовн. Та внутр)
Іпотечні ЦП. - Заставна; - Іпотечні облігації
39. Види фінансово-кредитних посередників
Фінансові посередники – спеціалізовані суб’єкти фінансово-крединтрого ринку, що здійснюють чи пропонують фінансово-кредитні операції та фінансово-кредитні послуги як особливий товар.
Класифікація фінансово-кредитних посередників:
Банківські
Універсальні Сціалізовані
-інвестиційні
-іпотечні
-ощадні
-…
Небанківські
- ломбард
- установи кредитних операцій (кредитні спілки)
- лізинг
- факторинг
за видами посередників:
Інвестиційно-кредитні послуги
Інвестиційні банки
Універсальні банки
Лізинг
факторинг
Контрактно-ощадні послуги
Універсальні банки
Озадні банки
Установи кредитної кооперації
Кредитно-депозитні послуги
Банки
Ломбарди
Установи кредитної кооперації
За видами послуг, що надаються:
Комерційні банки – фінансово-кредитні установа, що спеціалізується на залученні та розміщенні власних залучених та запозичених коштів на умовах строковості, повернення та платності.
Серед кредитних посередників банки займають кочове місце, бо:
Беруть участь у формуванні пропозиції грошей;
Через розрахункові, касові та платіжні операції на банки припадає більша частка грошей та капіталів в економіці;
Банки пропонують найширший асортимент послуг суб’єктам економіки.
40. Функції і задачі посередників кредитного ринку
Функції та задачі фінансово-кредитних посередників.
Функції:
Акумуляція розрізнених заощаджень суб’єктів економіки з подальшим їх вкладенням в різні проекти;
Забезпечення підвищеної ліквідності фінансових заощаджень завдяки професійному управлінню;
Забезпечують рівновагу через погодження попиту та пропозиції на фінансові ресурси;
Перерозподіл і зниження фінансових ризиків.
41. Відмінності банків і небанківських фінансових посередників
Відмінність КК від КБанку:
Мета – не отримання прибутку, а надання кредитів своїм членам;
Спосіб управління фінансовими ресурсами – не обмеженим колом акціонерів, а всіма (1 член = 1 голос);
Перелік фінансових послуг – кредитні кооперативи надають лише послуги у кредитування, а банки – більше;
Структура позичальників – не будь-хто, а лише члени кооперативу претендують на отримання кредиту.
42. Класифікація фінансово-кредитних посередників. Небанківські фінансово-кредитні посередники, їх характеристика
Небанківські
- ломбард
- установи кредитних операцій (кредитні спілки)
- лізинг
- факторинг
Ломбард – Фінансово-кредитна установа, виключним видом діяльності якої є надання короткострокових кредитів ФО за рахунок власних чи залучених коштів під заклад рухомого майна.
Характерні риси:
Кредити ломбардні забезпечуються виключно рухомим майном;
Рухоме майно приймається не в заставу (майно у розпорядженні позичальника), а в заклад (у кредитора);
Всього в Україні на сьогодні 400 лом бардів.
Установи кредитної кооперації (кредитний кооператив) – добровільне об’єднання ФО та ЮО (за професійною чи географічною ознакою) з метою задоволення інвестиційних потреб учасників об’єднання і на основі об’єднання майнових пайових внесків цих учасників.
Різновиди кредитних кооперативів:
Кредитна спілка;
Будівельно-ощадні асоціації;
Кредитно-ощадні асоціації.
Відмінність КК від КБанку:
Мета – не отримання прибутку, а надання кредитів своїм членам;
Спосіб управління фінансовими ресурсами – не обмеженим колом акціонерів, а всіма (1 член = 1 голос);
Перелік фінансових послуг – кредитні кооперативи надають лише послуги у кредитування, а банки – більше;
Структура позичальників – не будь-хто, а лише члени кооперативу претендують на отримання кредиту.
Лізингові компанії
Кредитний характер
Інвестиційний характер Інвестиції
в основні фонди; Інвестування
в основні фонди.
Послуги лізингу надаються:
Комерційними банками;
Лізинговими компаніями.
Факторингові компанії
Надаються:
Факторинговими компанії;
Банками.
Має характер:
Інвестиційної операції (Факторингова послуга – інвестиції в оборотний капітал підприємства);
Кредитної операції (продаються борги + є платною).
43. Класифікація фінансово-кредитних посередників. Послуга кредитної кооперації. Посередник кредитної кооперації
Установи кредитної кооперації (кредитний кооператив) – добровільне об’єднання ФО та ЮО (за професійною чи географічною ознакою) з метою задоволення інвестиційних потреб учасників об’єднання і на основі об’єднання майнових пайових внесків цих учасників.
Різновиди кредитних кооперативів:
Кредитна спілка;
Будівельно-ощадні асоціації;
Кредитно-ощадні асоціації.
Відмінність КК від КБанку:
Мета – не отримання прибутку, а надання кредитів своїм членам;
Спосіб управління фінансовими ресурсами – не обмеженим колом акціонерів, а всіма (1 член = 1 голос);
Перелік фінансових послуг – кредитні кооперативи надають лише послуги у кредитування, а банки – більше;
Структура позичальників – не будь-хто, а лише члени кооперативу претендують на отримання кредиту.
44. Поняття, види та характеристика лізингових послуг
Лізинг – фінансова послуга, що передбачає надання товару, матеріальної цінності (основні фонди, обладнання, оргтехніка, транспортні засоби, споруди виробничого, торгового та складського призначення та земля) у користування суб’єктом економіки на деякий час за деяку плату і на умовах повернення чи з правом викупу (оренда є лізингом, але лізинг не обов’язково оренда).
Оперативний лізинг і його характеристика:
До 1 року (амортизується менш, ніж 60% вартості об’єкта);
Метою лізингоодержувача не є викупити майно;
Економічне право власності на майно з усіма обов’язками і ризиками належить лізингодавцю;
Фінансовий лізинг
Оперативний лізинг
45. Поняття та характеристика послуги факторинг
Факторинг - придбання посередником у підприємця права вимоги на дебіторську заборгованість інших підприємців з прийняттям на себе ризику виконання такої вимоги і на умовах комісійної винагороди.
Види:
З правом зворотної вимоги;
Без права зворотної вимоги;
Відкритий факторинг (дебітори повідомляються про те, що був укладений факторинг);
Прихований факторинг (дебітори не знають про продаж заборгованості).
46. Поняття та функції комерційного банку
Комерційні банки – фінансово-кредитні установа, що спеціалізується на залученні та розміщенні власних залучених та запозичених коштів на умовах строковості, повернення та платності.
Серед кредитних посередників банки займають кочове місце, бо:
Беруть участь у формуванні пропозиції грошей;
Через розрахункові, касові та платіжні операції на банки припадає більша частка грошей та капіталів в економіці;
Банки пропонують найширший асортимент послуг суб’єктам економіки.
Комерційний банк – фінансово-кредитний посередник, виключним видом діяльності якого є залучення та розміщення власних, залучених і запозичених коштів на умовах строковості, зворотності, платності.
Функції КБ:
Трансформаційна – зміна якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки: - Строків; - Обсягів; - Ризиків; - Просторова.
Емісійна функція – створення додаткових платіжних засобів і спрямування їх в оборот.
Фінансові ресурсі КБ – всі кошти, що перебувають у розпорядженні:
Власні – статутний та резервний фонди, що створюються для забезпечення діяльності банку і підтримання його фінансової стабільності;
(Резервний фонд призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності);
Залучені – сукупність коштів на поточних депозитних на інших рахунках банківських клієнтів, а також коштів від емісії акцій банків;
(Депозитні і не депозитні);
Запозичені – кредити комерційного банку та боргові цінні папери (облігації).
В Україні структура залучених ресурсів (2009):
Кошти ФО та ЮО – 41%;
Кошти інших банків – 38%;
Кредити НБУ – 11%;
Заборгованість банків за власними БЦП (внутрішні і зовнішні облігації).
47. Основні риси, цілі та функції банківської системи
Банківська система – законодавчо визначена і чітко структурована сукупність банківських посередників та органів регулювання їх діяльності:
ЦБ;
КБ.
Мета діяльності КБ – прибуток;
Цілі діяльності банківської системи:
забезпечення надійності і стабільності функціонування банківської системи в цілому для безперебійного руху грошей в межах економіки;
забезпечення узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами.
Функції банківської системи:
трансформаційна (в межах цієї ф-ї БС дає можливість збільшити потенціал по наданню послуг одних банків за рахунок інших);
Емісійна функція (БС управляє пропозицією грошей);
3) Стабілізаційна функція (забезпечення стабільності банківської сфери та грошового ринку).
48. Класифікація банків
Подивитися банки з іноземним капіталом (мають 10%, мають 51%, мають 100%)
До пункту 5
Малі – до 5 млн. євро
Середні – 5-10 млн. євро
Великі – від 10 до 30 млн. євро
Дуже великі (більше 30 млн. євро)
БАНКИ безфілійні в Україні проглянути
Спеціалізовані банки – банки, у яких більше 50% є активами одного типу.
Різновидом спеціалізованих банків є банки розвитку – спеціалізовані інвестиційні установи, фінансові ресурси яких формуються за рахунок державних коштів та зовнішніх джерел (позики МФС).
Банки розвитку не надають на відміну від звичайних комерційних банків не здійснюють розрахункових, касових та платіжних операцій і не присіють депозити від вкладників. Напрями діяльності:
Довгострокове кредитування визначених сфер економіки чи підприємств;
Участь в акціонерному капіталі новостворених підприємств;
Рефінансування кредитів, що надаються комерційними банками на розвиток деяких сфер та галузей економіки.
Додаток до схеми: 9) Банківські об’єднання
49. Класифікація банківських послуг. Операції КБ з цінними паперами