6.2. Державна система моніторингу навколишнього природного середовища в Україні. Загальна характеристика і структура

Здійснення обґрунтованих природоохоронних заходів, забезпечення екологічної безпеки та їх ефективної реалізації не можливе без упровадження такого єдиного інструменту отримання об’єктивної інформації про стан довкілля, її комплексної обробки й використання, якою є система моніторингу довкілля.

Створення і функціонування цієї системи є ланкою в низці організаційно-прогнозної групи заходів із забезпечення захисту навколишнього середовища, оптимізації системи природокористування і збереження біосфери.

Згідно з “Положенням про державну систему моніторингу довкілля” (ДСМД) основними об’єктами моніторингу є: атмосферне повітря, води, біологічне різноманіття, ліси, землі, відходи, фізичні фактори впливу, геологічне середовище. По кожному з об’єктів природного середовища та їх складових мають здійснюватись спостереження, аналіз і оцінка рівнів забруднення, ступеню небезпеки для життєдіяльності населення та природного середовища (рис. 7).

Моніторинг атмосферного повітря. До складових державного моніторингу атмосферного повітря належать:

1. Атмосферне повітря населених пунктів;

Рис. 7. Об’єкти державної системи моніторингу навколишнього

Середовища України

2. Атмосферне повітря природоохоронних та рекреаційних територій;

3. Атмосферні опади;

4. Джерела викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря;

5. Транскордонне перенесення забруднюючих речовин з атмосферним повітрям.

Моніторинг вод. До складових державного моніторингу вод належать:

1. Поверхневі води суші, у тому числі природних та штучних водойм, водотоків та інших об’єктів поверхневих вод;

2. Підземні води, у тому числі питні, мінеральні, промислові, термальні та їх родовища;

3. Ґрунтові води;

4. Морські води, в тому числі перехідні, прибережні, внутрішні, територіальне море та виключна (морська) економічна зона України;

5. Джерела забруднення поверхневих вод суші, морських вод, підземних вод, у тому числі дренажні води з меліоративних систем;

6. Донні відкладення, як чинник вторинного забруднення поверхневих вод;

7. Джерела та системи постачання питної води;

8. Транскордонне перенесення забруднюючих речовин з поверхневими водами;

9. Використання водних ресурсів.

Моніторинг біологічного різноманіття. До складових державного моніторингу біологічного різноманіття належать:

1. Наземні й водні екосистеми;

2. Біосферні заповідні території (комплексні спостереження);

3. Рослинний покрив земель;

4. Сільськогосподарські рослини;

5. Зелені насадження у містах і селищах міського типу;

6. Сільськогосподарські тварини;

7. Тваринний світ природного походження.

Моніторинг лісів. Об’єктом державного моніторингу лісів є лісовий фонд України незалежно від форм його власності, у тому числі земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До складових державного моніторингу лісів належать:

1. Лісова рослинність;

2. Лісова фауна, в тому числі мисливська фауна;

3. Лісові ґрунти.

Моніторинг земель. Об’єктом державного моніторингу земель є всі землі незалежно від форм власності. До складових державного моніторингу земель належать:

1. Забруднення земель різного призначення, у тому числі зрошуваних і осушених земель та земель природоохоронних територій, територій населених пунктів та зайнятих об’єктами – природокористувачами;

2. Забруднення ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

3. Негативні процеси, пов’язані зі змінами родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

4. Зміни стану ландшафтів внаслідок процесів, пов’язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами;

5. Стан берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;

6. Небезпечне підняття рівня ґрунтових вод (підтоплення) на території населених пунктів.

Моніторинг у сфері поводження з відходами. Складовими державного моніторингу довкілля у сфері поводження з відходами є:

1. Місця та об’єкти збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;

2. Вплив на навколишнє природне середовище місць та об’єктів знешкодження, розміщення та захоронення відходів;

3. Транскордонний обіг відходів.

Моніторинг фізичних факторів впливу. Моніторингу фізичних факторів впливу підлягають території населених пунктів та ті, що призначені для забудови, а також санітарно-захисні зони та зони обмеженої забудови навколо джерел фізичних факторів впливу на навколишнє природне середовище. До складових державного моніторингу фізичних факторів впливу належать:

1. Фактори акустичного впливу на довкілля;

2. Іонізуюче випромінювання, в тому числі радіаційне;

3. Неіонізуюче випромінювання, в тому числі електромагнітне.

Моніторинг геологічного середовища. Складовими державного моніторингу геологічного середовища є:

1. Екзогенні та ендогенні геодинамічні процеси, у тому числі визначення просторових та видових характеристик, активності проявів;

2. Геохімічний стан ландшафтів, у тому числі визначення вмісту і поширення природних і техногенних хімічних елементів і сполук;

3. Геофізичні поля, у тому числі визначення фонових та аномальних характеристик;

4. Підземні води, у тому числі оцінка ресурсів, гідрогеологічні та гідрохімічні визначення складу і властивостей.

Суб’єкти державної системи моніторингу довкілля – міністерства та відомства, на які покладається здійснення функцій з моніторингу відповідних об’єктів навколишнього природного середовища.

Згідно з Положенням про державну систему моніторингу довкілля моніторинг здійснюють 9 суб’єктів: Мінприроди, МНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомприродресурсів, Держкомлісгосп, Держводгосп, Держкомзем, Держжитлокомунгосп. Відомства – суб’єкти ДСМД створювали свої системи виходячи з відомчих завдань і можливостей без урахування загальносистемних вимог. Забезпечення функціонування ДСМД, як єдиної системи, є достатньо складним завданням і вимагає рішення цілого ряду питань як в організаційному, так і в технічному плані.

За функціональними завданнями відомчі підсистеми моніторингу складаються, як правило, з трьох блоків:

1. Отримування і збереження первинних даних;

2. Обробки, аналізу і подання інформації;

3. Оцінки, контролю та планування відомчих заходів щодо поліпшення стану окремих об’єктів довкілля.

Кожен з цих блоків на рівні окремих суб’єктів ДСМД має свою структурно-організаційну, науково-методичну та технічну бази.

Відомчими підсистемами спостерігаються: ступінь забруднення складових довкілля, вплив окремих джерел забруднення, вплив природних процесів і явищ на стан навколишнього природного середовища.

При цьому має відбуватися реалізація таких видів моніторингу: загальний, кризовий, фоновий (рис. 8).

Отже, існуючий стан обумовлений наявною Державною системою моніторингу довкілля, її нормативно-методичною базою, функціонуванням діючої структури системи спостережень та рівнем її

Рис. 8. Види моніторингу навколишнього середовища