6. Сутність стратегії банку та характеристика основних типів банківських стратегій.

Розуміння стратегій базується на 2 протилежних підходах :1) з позиції передбачуваності зовнішнього середовища 2) з позиції непередбачуваності зовнішнього середовища.

Основні типи банківських стратегій:

За рівнем управління на якому стратегія визначається і реалізується : корпоративна (портфельна) – описує загальні напрями розвитку та складається з дій спрямованих на затвердження позицій у різних галузях і підходів щодо управління за кількома напрямками діяльності банку; ділова- спрямована на забезпечення довгострокової конкурентної переваги окремого напряму діяльності чи банку в цілому; функціональна – визначає механізм управління ключовими підрозділами бізнесу та вирішення важливих завдань.

За конкурентною позицією стратегії: лідерство за витратами – стратегія повязана з фінансовими інноваціями, що забезпечують перевагу не внаслідок підвищення якості, а внаслідок більш низької вартості.; диверсифікація – прагнення індивідуалізувати продукти для того, щоб вони відрізнялися від продуктів конкурентів і таким чином стали більш привабливими для споживачів; концентрація (фокусування) – полягає у виборі обмеженої зони в рамках великого ринку (концентрація в певних географічних зонах або сегментах клієнтури або типології продуктів і послуг).

За стадією розвитку організації: зростання – удосконалення діяльності, товарна експансія, розвиток ринку, диверсифікація, розподіл, зовнішнє зростання, інтернаціоналізація; стабілізації; скорочення – скорочення частки на ринку, організований відступ, «збирання врожаю»; реструктиризації – скорочення витрат і ліквідація, коротко та довгострокова реструктиризація, освоєння нових видів діяльності та ринків, санація (розпродаж), процедура банкрутства, закриття.

За інноваційною спрямованістю:силова – організація прагне досягти домінуючого становища на досить широкому ринковому просторі шляхом підвищення рівня продуктивності праці та зменшення витрат; нішева – обмеження асортименту та обсягу послуг, за одночасного акцентування на їх якості, активне формування та задоволення специфічних потреб клієнтів на вузьких сегментах; пристосувальна – максимально швидке задоволення значних за обсягом короткочасних і мінливих потреб клієнтів; піонерна – орієнтація на здійснення радикальних введень і розвиток попиту на принципово нові послуги.

За характером поведінки на ринку: активна (натуральна, експансивна) – характеризується такими ознаками як – диверсифікація, технологічна орієнтація, наступальний характер; пасивна – має такі характерні риси – концентрація діяльності в певному напрямі, ринкова орієнтація, оборонна.

7. Характеристика основних етапів стратегічного менеджменту в банку

Етапи стратегічного управління:

1. діагностика наявного середовища банку (ситуаційний стратегічний аналіз) 2. визначення стратегічного бачення діяльності банку 3. формування місії і стратегічних цілей 4. визначення стратегічного підходу й оцінка альтернативних стратегій 5. аналіз стратегічного вибору банку 6. затвердження і реалізація стратегії 7. оцінка результатів впровадження стратегії і можливих коригувань стратегічного плану.

1.Ситуаційний стратегічний аналіз включає зовнішній та внутрішній аналіз діяльності банку. Зовнішній аналіз передбачає розгляд стану банківської галузі : - вивчення економічних, політичних, правових характеристик розвитку ринку та суспільства, визначення ймовірних сценаріїв зміни економічної ситуації. При проведенні внутрішнього аналізу оцінюють : - фінансовий стан банку; - якісні і кількісні характеристики наданих послуг порівняно з аналогічними послугами за продуктами конкурентів;

2. Визначення стратегічного бачення (філософії банку) – довгострокової установки, розробленої керівною ланкою, що конкретизує базові цінності організаці. Бачення становить уявлення про призначення,сенс існування, роль банку в цілісній системі суспільних відносин і громадського життя в цілому. Призначення бачення (філософії) полягає у формулюванні відмінностей банку від усіх структурних утворень йому подібних.

3. Формування місії банку є інструментом конкретизації бачення та індивідуалізації банку серед конкурентів для клієнтів і працівників банку. Місія повинна відображати : постійну турботу про збереження ринкових позицій та фінансову стійкість; зростання; розширення та вдосконалення спектра продуктів і послуг; добробут працівників. На підставі та відповідно до місії створюється ряд стратегічних цілей на плановий період. Вони повинні конкретизувати місію банку і задовільняти такі вимоги: конкретність і вимірність; досяжність і конкретність часових меж дослідження; гнучкість; порівнянність та взаємна підтримка та несуперечливість.

4. Альтернативні стратегії розвитку банку: на якій підставі : 1) економія на витратах; 2) орієнтування на якість продуктів і послуг; 3) вибір ринкової ніші. В якому напрямі 1) концентрація на одному продукті 2) консолідація операцій 3) проникнення на нові ринки 4) розроблення та впровадження нових продуктів 5) диверсифікація. Яким чином 1) використання власних ресурсів 2) придбання філій, злитття та поглинання; 3) створення стратегічних альянсів.

5. Для того щоб зробити правильний вибір стратегічної альтернативи банк повинен визнячити : які з можливостей вибору найбільше відповідають стратегічному баченню і місії банку ; чи існують такі укономічно привабливі альтернативи які не можна реалізувати з політичних чи соціальних міркувань; які з альтернатив найбільш імовірно забезпечать найвищий дохід з урахуванням ризику на власний капітал і дозволять максимізувати прибуток.

6. Стратегічний план дій має бути розроблений для кожного визначеного при формулюванні стратегії банку сегмента ринку і відповідних йому продуктів. У стратегічному плані можуть бути відображені таке: завдання розписані за підрозділами і відповідальними виконавцями;терміни виконання завдвнь; підсумкові та інші якісні контрольні показники : документи інструктивні та методичні матеріали; кількісні контрольні показники; етапи контролю.

7. Стратегічний контроль здійснюється головою правління банку, групою стратегічного планування, адміністративним підрозділом, та окремими працівниками, відповідальними за виконання конкретних заходів, він є постійним елементом стратегічного управління і необхідною умовою.Коригування стратегічного плану може полягати в таких діях : продовження термінів окремих дій або заходів; додавання нових або виключення недоцільних дій чи заходів; формулювання нових завдань і мети стратегії; розроблення нової стратегії або визнання затвердженої стратегії недійсною; визнання стратегічного плану не дійсним.