4.Технологія влаштування підлог із рулонних матеріалів.

До рулонних матеріалів, якими опоряджують підлоги, належать різні види лінолеуму та синтетичні килими.

Лінолеум — це рулонний матеріал для покриття підлоги, виготовле­ний на основі полімерів, наповнювачів та різних добавок.

Згідно з чинними нормативами (ДСТУ Б А. 1.1-18 — 94) лінолеум поділяється на:

• полівінілхлоридний на тканинній підоснові;

• полі- вінілхлоридний на теплозвукоізоляційній підоснові;

• полівінілхлорид­ний одношаровий без підоснови;

• полівінілхлоридний багатошаровий без підоснови;

• полівінілхлоридний багатошаровий без підоснови з відходів полівінілхлориду;

• гліфталевий лінолеум;

• алкідний лінолеум;

• колоксе- ліновий;

• гумовий багатошаровий (гулін).

Улаштування лінолеумних підлог передбачає виконання таких про­цесів:

• підготовка основи;

• підготовка лінолеуму;

• приготування клеїльної мастики (клею);

• укладання лінолеуму;

• прирізання або зварювання швів між полотнищами;

• прибивання плінтусів;

• натирання підлоги мастикою або покриття її лаком.

Лінолеум транспортують і зберігають на складі у вертикальному положенні. Перед укладанням його розкочують, ріжуть по довжині кімнати на полотнища (з урахуванням припуску на можливі зміни його розмірів) і в горизонтальному стані витримують за температури май­бутньої експлуатації чотири-п'ять діб.

Лінолеум розкроюють, як правило, централізовано в заготівельних майстернях і комплектують на квартири чи інші приміщення будівлі. У цих майстернях за потреби зварюють стики між окремими полотни­щами лінолеуму.

Підготовка основи полягає в очищенні її від сміття, бруду, пилу і ґрунтуванні.

На мастиці (клеях) кладуть лише гулін; інші види лінолеуму, як правило, кладуть насухо, тобто без мастики. Досвід показує, що в разі укладання лінолеуму без мастики підвищується його довговічність, поліп­шуються умови експлуатації та спрощується технологія заміни. Синте­тичні килими також кладуть на основу насухо, стики між ними не зва­рюють, а склеюють з використанням тканинних прокладок завширшки 150 мм і клею.

Полотнища лінолеуму і синтетичних килимів укладають, як пра­вило, по довжині приміщення за напрямком світла з вікон. Винятком є приміщення з чітко означеним напрямком руху людей (наприклад, ко­ридори). У цих приміщеннях полотнища лінолеуму укладають уздовж напрямку руху. Плінтуси прикріплюють до стіни так, щоб не притиску­вати лінолеум до основи, створюючи умови для можливого переміщення полотнищ у випадку зміни їхніх розмірів від температурних перепадів.

Після закінчення робіт слід перевіряти:

• рівність і горизонтальність поверхні,

• властивості підлоги,

• правильність рисунка,

• наявність запроек­тованих нахилів,

• відсутність деформованих місць.

5.Особливості технології виконання опоряджувальних робіт у зи­мових умовах та умовах жаркого клімату.

Виконання опоряджувальних робіт у зимових умовах спричинює певні труднощі, пов'язані з тим, що майже всі опоряджувальні матеріали у своєму складі містять воду.

Крім того, виконання основної кількості операцій опоряджувальних робіт можливе лише на сухих поверхнях, що взимку значно складніше і потребує значних витрат енергії та праці. Тому треба намагатися більшість операцій виконувати у заводських умовах, тобто підвищува­ти ступінь заводської готовності конструкцій та комплектуючих дета­лей, не проводити роботи на фасадах за знижених температур.

Штукатурні та склярські роботи в будинках і спорудах виконують за наявності опалення; температура повітря має бути не нижчою ніж 5 °С, а відносна вологість повітря не вищою ніж 70 %. Малярні та шпалерні роботи можна виконувати в приміщеннях з температурою, не нижчою за 15 °С, а влаштування підлог, облицювання поверхні — за температури не менше ніж 10 °С.

Технологія виконання опоряджувальних робіт в умовах жарко­го клімату має низку особливостей, які пов'язані з негативною дією

на опоряджувальні покриття високої температури та сонячної радіації.

Так, монолітні бетонні підлоги бажано виконувати з використання вакуумування бетону (цементно-піщаного розчину), опорядженими фасадних поверхонь не проводити за дуже високої температури повітря приміщення, в яких проводять шпалерні роботи, слід ізолювати від зовнішнього середовища; під час виконання робіт з використанням цементного розчину в нього треба додавати пластифікатори; керамічні облицювальні матеріали та поверхню, що підлягає облицюванню, слід ретельно зволожувати.