8. Філософське вчення Августина Блаженного.

Аврелій Августин

Патристика

Перший період (2-7ст.) у розвитку середньовічної філософії названий патристикою.У 1-6 століттях нашого часу ряд мислителів (Василь великий, Григорій Нісський, Тертулліан, Оріген, Августин Блаженний) розробили основні догми християнської релігії, на який ґрунтували свої переконання. Саме цих філософів називали «отцями церкви», а літературу, створену ними – патристикою. Відомим твердженням “Вірую, бо це абсурдно” Тертулліан висловив один із основних принципів патристики – примат віри над розумом. Розум справді був безсилий будь-що змінити в період розпаду Римської імперії. Відновитись до життя можна було тільки через віру, через утвердження абсолютно нових цінностей. У цих словах теолога не просто церковна догма, а вистраждана епохою істина.

Основні проблеми патристики

• Сутності Бога і його потрійності

• Співвідношення віри та розуму

• Розуміння історії як руху до певної мети

• Визнання свободи волі людини та можливості спасіння душі

• Проблема походження зла у світі та причини, через які його терпить Бог

Августин Блаженний пристосував платонізм для розбудови християнської теології. На його думку, світ ідей Платона є не що інше, як думки Бога, що передують акту створення світу. В Бога ідеї передують речам, в людині вони слідують за речами. Пізнаючи речі, людина проникає в думки Бога. В такий спосіб теологи поєднали релігійну доктрину створення світу Богом і концепцію Платона.

Августин, спираючись на Біблію, вчить, що весь світ пронизує Логос, що має природу світла, оскільки існує єдина причина виникнення всього – Бог. Ні речі, ні людська душа не містять у собі світла. Вони світяться відображеним світлом. Бог – це світло невидиме, яке робить видимим все інше. Будь-яке пізнання здійснюється через промені Божого світла. Світло фізичне дає можливість бачити тілесні речі, світло розуму – інтелігібельні предмети, світло Благодаті – істини Відкриття.

Містицизм учить, що до падіння людина була духовною істотою світлової субстанції. Тепер, у процесі спасіння душі, людина має повернути собі світловий духовний вигляд.

Характерним для вчення Августина є протиставлення духу й природи. Кінцевий висновок, до якого приводила така позиція, мав полягати у твердженні – дух – все, тіло – ніщо. Видатний християнський мислитель Августин за основу своєї теорії обрав вчення Платона та неоплатоніків, проте він оголошує філософію суто людським, нижчим знанням, яке має бути підпорядковане вірі, релігії. Як наслідок – положення про дуалізм Бога і світу, їх повне протиставлення. Бог створив світ і не залежить ані від природи, ані від людини. Натомість людина цілком залежна від Творця. Серед інших важливих філософських проблем в працях Августина є питання про проблему часу та буття та концепцію історичного розвитку людства.

Августин спирався на те, що Господь створив світ з нічого. Сам Він перебуває поза часом та простором. Для Бога існує тільки вічність. Людина має минуле, теперішнє та майбутнє, проте насправді чАс існує в свідомості людини, яка щось згадує і на щось сподівається. У дійсності існує лише теперішнє, яке в розумі розкладається на «теперішнє минулого» (пам'ять), «теперішнє теперішнього» (споглядання) і «теперішнє майбутнього» (надія).

Висновок мислителя, що стосується призначення людини, полягає в тому, що, будучи створеною за Божою подобою, людина має свободу волі, яку може скерувати для спасіння душі.