
- •Предмет філософії, її роль та місце у суспільстві.
- •Світогляд, його суспільне-історичне та життево-теоретичне і тлумачення.
- •3.Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Їх порівняльний аналіз.
- •Виникненя філософії Давньої Індії:Упанішаді,будизм,його походження світу і людини.
- •Філософія давнього Китаю: конфуціанство, даосизм про людину, буття
- •Антична філософія,загальна характеристика її періодів.
- •Філософія Сократа.
- •Основні ідеї:
- •Погляди Платона та Арістотеля
- •Походження і ранні форми релігії.
- •Національні релігії світу.
- •Право і релігія.
- •Філософське вчення Августина Блаженного.
- •Патристика
- •Фома Аквінський – систематизатор середньовічної філософії.
- •Гуманізм епохи Відродження (а.Данте.Н.Макківелі).
- •Релігія як духовна цінність.
- •Філосовське значення наукових відкриттів епохи Відродження (н.Коперник, Дж.Бруно).
- •Особливості філософії Нового часу.
- •Проблеми людини філософії Просвітництва (Вольтер,ж-ж Руссо)
- •Формування релігійної свідомості. Її особливості.
- •Місце німецької класичної філософії в історії філосовської думки.
- •Філософія і.Канта
- •Ноумени
- •Феномени
- •2. Філософія ф.Шелінга
- •3. Філософія г.В.Ф.Гегеля
- •4. Філософія й-г.Фіхте
- •5. Філософія л.Фейєрбаха
- •Філософія і.Канта.
- •Філософія і.Канта
- •Ноумени
- •Феномени
- •Проблема життєвого щастя.
- •Філософія л.Фейєрбаха.
- •Ідеї надлюдини у філософії ф.Ніцше.
- •Ідеї позасвідомого, психоаналіз за з.Фройдом.
- •Формування філосовського свідогляду Київської Русі.
- •Києво-Могилянська академія як посередник філосовської думки (Петро Могила ,Феофан Прокопович).
- •Проблеми людинита нації в теоріях Кирило-Мефодіївського братства. М.Драгоманов, м.Костомаров,ф.Юкевич
- •Філософія г.Сковороди співвідношення теорії та пратики тлумачення Біблії, матерії, сутність Бога.
- •Філософські ідеї у творах т.Г. Шевченка.
- •Релігія як форма всесвітньої культури.
- •Основні виміри буття
- •Формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух.
- •Структурні рівні матерії
- •Основні форми руху матерії
- •Два головних напрями в філософії: ідеалізм і матеріалізм.
- •Шляхи відродження української культури.
- •Свідомість та форми психічної життєдіяльності-мислення, пам’ять, воля, емоції. Свідомість і мова. Свідомість та безсвідомість.
- •Основні функції свідомості
- •Струкрура свідомості
- •Індивідуальна
- •Поняття руху.
- •Основні форми руху матерії
- •Філософське уявлення про простір та час. Простір і час як форми існування матерії
- •Походження релігії. Три гілки християнства: православ’я, католицизм, протестантизм.
- •Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •Закон взаємного переходу кількості і якості.
Основні виміри буття
Хоча категорія буття охоплює універсальні зв’язки у світі, все ж форми буття різні..
буття речей, процесів, яке поділяється на буття речей, процесів природи, буття природи як цілого та буття речей і процесів, створених людиною (друга природа)
буття людини, яке поділяється на буття людини в світі речей і суто людське буття
буття духовного (ідеального) в якому розрізняють індивідуалізоване духовне та і об’єктивне духовне
буття соціального, яке вміщує у собі ідеальне буття і буття суспільства
Формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух.
Матеріальне — філософська категорія, яка дає уявлення про фундаментальну ознаку буття, а саме про його об'єктивне існування, незалежне від свідомості людини, її життєдіяльності (наприклад, природа, космос, речовина, закони розвитку тощо).
В яких видах зустрічається матерія як конкретна об'єктивна реальність? Існує така класифікація конкретних видів матерії:
речовинні види (речовина). Речовина — матеріальне утворення, котре складається з елементарних частинок, які мають масу спокою;
неречовинні види матерії (поле) — магнітне поле; поле ядерних сил; гравітаційне; електричне; радіохвилі; ультразвук; рентгенівські промені; йонізуюче випромінювання тощо. Неречовинні види матерії не мають маси спокою і володіють нескінченним числом ступенів свободи;
антиречовинні види матерії (антиречовина). Антиречовина — матерія, котра складається з античастинок. Ядра атомів антиречовини мають у собі антипротони і антинейтрони. У речовини ядро зі знаком плюс (+), у антиречовини ядро зі знаком мінус (-) — антиядро. У речовини електрон зі знаком мінус (-), у антиречовини електрон зі знаком плюс (+) — антиелектрон. Експериментально на прискорювачах заряджених частинок отримані антиядра гелія, антипротон, антинейтрон, антиелектрон тощо.
Структурні рівні матерії
У філософії розглядаються структурні рівні видів матерії. Картина виглядає так:
неорганічний рівень
мікросвіт (з грецьк. — малий)
макросвіт (з грецьк. — великий)
мегасвіт (з грецьк. — надвелики, величезний)
органічний рівень
організменний
клітина
надорганізменний
біосфера (зона активного життя)
біоциноз («живий комплекс», сукупність рослин, тварин, мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші чи водоймища, наприклад, як, озеро тощо)
соціальний рівень
людина
особистість
сім'я
плем'я
народність
нація
соціальна група
суспільство
І насамкінець слід підкреслити, що матерію як поняття не можна ототожнювати з конкретними її видами, як це було, скажімо, в античній філософії, коли першооснову всього існуючого визначали через конкретні види матерії — воду, повітря, вогонь тощо. Чому?
По-перше, тому, що матерія як поняття — це найбільш загальне, а конкретний вид матерії — це окреме; По-друге, матерія як поняття, і про це вже йшла мова, не сприймається органами відчуття людини. Конкретні види матерії (речовина) на рівні відчуттів сприймаються; По-третє, матерія як поняття у філософії визначається не по відношенню до її конкретних видів, а по відношенню до відчуттів людини, її свідомості. Бо визначення матерії як поняття через її конкретні види є логічною помилкою.
У логіці така помилка носить назву теж через теж" (лат. idem per idem). Це коли кажуть: «матерія є вода», тобто «матерія є матерія»; «людина є людина». Таке визначення є хибним. Це — тавтологія (тавтологія — визначення, яке повторює раніше висловлене). Бо людину, скажімо, можна визначити лише у порівнянні з нижчими за неї живими істотами. У словнику ми знаходимо таке визначення людини: «Людина — суспільна істота, вища ступінь розвитку тварин на Землі. Вони відрізняється від вищих тварин свідомістю та членороздільною мовою» (Див. Философский словарь, М., 1963, стор. 499).
Отже, логічне визначення поняття матерії можна дати лише по відношенню до людини, її свідомості, відчуттів, а саме: матерія є філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, котра існує незалежно від людини та її свідомості і відображається з допомогою її відчуттів.
5. Рух — спосіб існування матерії
З точки зору філософії, матерія не виникає і не зникає. Вона існує вічно. Матерія не може перетворюватися в ніщо. Які б зміни у світі не відбувалися кільність і якість матерії залишаються стабільними. Цей процес детермінується об'єктивними законами природи. Так, із закону збереження маси і енергії випливає, що: які б зміни у природі не відбувалися, загальний баланс субстанціональної матерії залишається незмінним (субстанція — це те, з чого складається світ).
Все існуюче знаходиться у русі. Це відомо. І ні в кого таке уявлення не викликає сумнівів. Ще в античну давнину говорили, що «життя — це рух. Де немає руху, там немає життя». Рух — це фактично абсолютна величина. Спокій, стабільність речей — відносна. У русі предмет, річ виникає, стає. У спокої закріплюється, фіксується. Немає жодного виду матерії, яка б не знаходилася у русі. Ніде і ніколи не було і не може бути матерії поза рухом. Рух — це сам спосіб існування матерії. Відомо, що при нагріванні, скажімо, води остання інтенсивно випаровується. При охолодженні — інтенсивність випаровування зменшується. При температурі мінус 273° (абсолютна температура) рух молекул фактично припиняється.
Але на атомному рівні рух не припиняється — електрон продовжує обертатися навколо свого ядра, так само як Земля, всі планети нашої галактики обертаються навколо Сонця. Стабільність, стійкість, сонячної системи досягається саме завдяки рухові. Якби цього не було б, то всі планети Сонячної системи впали б на Сонце, оскільки маса його і притягання надвеликі. Цього не відбувається, тому що є рух, діяння відцентрових та доцентрових сил, котрі рівні за своєю величиною і протилежні за своєю спрямованістю.
Рух — суперечливе явище. Щось рухається лише тоді, коли воно знаходиться в даному місці і одночасно в ньому не знаходиться. По суті, рух — це сама існуюча суперечність (Гегель). Рух не лише переміщення, котре можна спостерігати візуально, а й внутрішня, невидима зміна.