
- •Предмет філософії, її роль та місце у суспільстві.
- •Світогляд, його суспільне-історичне та життево-теоретичне і тлумачення.
- •3.Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Їх порівняльний аналіз.
- •Виникненя філософії Давньої Індії:Упанішаді,будизм,його походження світу і людини.
- •Філософія давнього Китаю: конфуціанство, даосизм про людину, буття
- •Антична філософія,загальна характеристика її періодів.
- •Філософія Сократа.
- •Основні ідеї:
- •Погляди Платона та Арістотеля
- •Походження і ранні форми релігії.
- •Національні релігії світу.
- •Право і релігія.
- •Філософське вчення Августина Блаженного.
- •Патристика
- •Фома Аквінський – систематизатор середньовічної філософії.
- •Гуманізм епохи Відродження (а.Данте.Н.Макківелі).
- •Релігія як духовна цінність.
- •Філосовське значення наукових відкриттів епохи Відродження (н.Коперник, Дж.Бруно).
- •Особливості філософії Нового часу.
- •Проблеми людини філософії Просвітництва (Вольтер,ж-ж Руссо)
- •Формування релігійної свідомості. Її особливості.
- •Місце німецької класичної філософії в історії філосовської думки.
- •Філософія і.Канта
- •Ноумени
- •Феномени
- •2. Філософія ф.Шелінга
- •3. Філософія г.В.Ф.Гегеля
- •4. Філософія й-г.Фіхте
- •5. Філософія л.Фейєрбаха
- •Філософія і.Канта.
- •Філософія і.Канта
- •Ноумени
- •Феномени
- •Проблема життєвого щастя.
- •Філософія л.Фейєрбаха.
- •Ідеї надлюдини у філософії ф.Ніцше.
- •Ідеї позасвідомого, психоаналіз за з.Фройдом.
- •Формування філосовського свідогляду Київської Русі.
- •Києво-Могилянська академія як посередник філосовської думки (Петро Могила ,Феофан Прокопович).
- •Проблеми людинита нації в теоріях Кирило-Мефодіївського братства. М.Драгоманов, м.Костомаров,ф.Юкевич
- •Філософія г.Сковороди співвідношення теорії та пратики тлумачення Біблії, матерії, сутність Бога.
- •Філософські ідеї у творах т.Г. Шевченка.
- •Релігія як форма всесвітньої культури.
- •Основні виміри буття
- •Формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух.
- •Структурні рівні матерії
- •Основні форми руху матерії
- •Два головних напрями в філософії: ідеалізм і матеріалізм.
- •Шляхи відродження української культури.
- •Свідомість та форми психічної життєдіяльності-мислення, пам’ять, воля, емоції. Свідомість і мова. Свідомість та безсвідомість.
- •Основні функції свідомості
- •Струкрура свідомості
- •Індивідуальна
- •Поняття руху.
- •Основні форми руху матерії
- •Філософське уявлення про простір та час. Простір і час як форми існування матерії
- •Походження релігії. Три гілки християнства: православ’я, католицизм, протестантизм.
- •Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •Закон взаємного переходу кількості і якості.
Філософські ідеї у творах т.Г. Шевченка.
Філософські аспекти соціально-політичної думки знайшли своє відображення в творчості Т.Г.Шевченка. Проблеми людини, її прагнень та переживань, інтересів та потреб, сенсу життя та щастя роз’їдаються ним в контексті засудження кіпосницькогоь ладу. монархічної влади, сваволі панствіа. Національному визволенню, утвердженню незалежної України Шевченко надавав пріоритетного значення. Ця ідея пронизує всю творчість мислителя і є «наріжним каменем» його існування.
Після Г.Сковороди вперше з новою силою зазвучала філософія українського духу у творчості Великого Українця, Генія і Пророка Т.Г.Шевченка (1814-1861). Ця філософія глибоко індивідуальна, особиста і, разом з тим, грунтувалась на національній ідеї українського народу, його ментальності. У цій філософії - відображення щирої і беззахисної у своїй відкритості душі мислителя, розвитку відтвореного розуму, інтелекту, що простежує життя людське у всеоб'ємності: і в конкретній долі сестри-кріпачки, і в історичній долі цілих народів. Філософія тому й є мудрістю, що вона здатна творити світоглядне диво: особистий, внутрішньо-мистецький світ Тараса Шевченка, переплавлений в литво філософських узагальнень, постав у таких образах, в яких сам народ упізнавав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у своє майбутнє. Філософія Т.Шевченка виростає насамперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри. Саме з любові до України виникає шевченківська філософія пробудження людської гідності, смутку-жалю знівеченого життя, сили протесту і бунтарства. Улюблений герой Шевченкових поезій і картин - лицар народний, повстанець-гайдамака, козак-запорожець, що виступає оборонцем рідного краю, носієм народної правди і честі. Гнів мислителя спрямований передовсім проти різних утискувачів, прийшлих і доморощених. Філосфський подвиг Т.Шевченка, вся вибухова сила його творчості полягає в тому, що він зумів серед мертвої тиші, яка покірливо мовчала задухою страху, ненависті, підозри, загальної заціпенілості, посіяти надію. Життя цієї надії починається з оспівування свободи. Шевченко показує, що нездоланність людського духу виявляється і в тому, що безстрашних співців свободи народжують найпохмуріші часи, бунтівний голос покривджених соціальних низів. Вінець Шевченкової творчості - це спів свободі, уславлення свободи, цієї першої й неодмінної передумови людського поступу, добробуту й щастя. До найволелюбніших книг усіх часів належить "Кобзар", він наскрізь просякнутий прагненням свободи, передчуттям її неминучості. Шевченківська творчість пронизана вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправством, рабство ніколи не визнає за норму існування. Філософський характер творчості Т.Шевченка відображає її народність, коли кожне явище життя розглядається мовби очима народу, з позицій народу, кожна подія минувшини чи сьогодення вимірюється мірою народної моралі, чистотою й цнотливістю душі трудової людини. Завдяки народності виявляє себе оригінальність шевченківського бачення світу, інтенсивність його світосприймання. Для філософії Т.Шевченка характерне нове, мистецько-поетичне розуміння співвідношення стихійного і закономірного. Так, поезія Т.Шевченка багато в чому зобов'язана фольклорній стихії, в якій синтезувались в єдине ціле безпосередні враження життя і символіка народної пісні, буйна уява народної міфології і надбання світової культури, скарби знань, що відкрились художникові-професіоналові. Шевченкова філософія багата емоційною наснагою образів, широтою і діяльністю асоціативного мислення. В ній крізь людський біль, крізь індивідуальне раз у раз проступає вселюдське: біблійна далеч історії тут мудро перегукується із сьогоденням, досвід минувшини - з сучасним життям і прагненням народів світу. У цьому розумінні філософія Т.Шевченка невичерпна. Нові, прийдешні покоління знаходитимуть у ній синтез народного і вселюдського досвіду, як ми знаходимо його в книгах древніх, що вік їхній вимірюється тисячоліттями.