світ
Ноумени
(речі-в-собі)
Феномени
(явища)
матерія
форма
час
простір
причинно-наслідковий зв’язок
Феномени – явища – це загальнозначущі предмета та форми, що сприймаються емпірично
Ноумени – річ-у-собі – сутність, яку не може пізнати розум;
ІІ. Розсудкове пізнання
Синтез результатів чуттєвого досвіду здійснюється за допомогою розсудливості.
Інструмент – категорії.
ІІІ. Розум (чистий розум, трансцендентний розум).
Розум, що здатний вийти за межі чуттєвого досвіду
Трансцеднтна філософія канта припускає усвідомлення кордонів пізнання, приходить до синтезу раціоналізму та емпіризму.
Критика практичного розуму. Практичний розум – це «чиста вода»; воля людини, здатність чинити згідно уявлень про закони.
Схильності людини
інстинкти (щастя, задоволення; коли воля підпорядкована почуттям)
доброчинність (мораль; коли воля підпорядкована розуму).
Отже, мораль та щастя несумісні.
Чиста вода – моральний обов’язок
Критика здатності судження
У роботі проводиться критичний аналіз суджень, за допомогою яких Кант намагався пов’язати досвід і моральність. Судження не можуть бути пізнавальними, вони естетичного смаку, засновані на почутті задоволення або незадоволення.
2. Філософія ф.Шелінга
Діалектична натурфілософія
Природа – тотожність реального та ідеального, певний організм, ідеальна форма, що прагне до матеріального втілення. Природа є прояв без свідомого життя розуму, що проходить ряд етапів (від нижчих – неорганічна природа до вищих –– органічна природа та розумна людина). Таким чином, Шеллінг стверджував ідеальну сутність природи як абсолютну тотожність реального та ідеального.
Особливість природи – вічний розвиток та становлення.
Джерело розвитку природи – суперечливість.
Вперше встановив стадії розвиту суперечностей у природі
На І ст. «магнетизм» – протиріччя знаходяться у тому самому тілі, вони нероздільні.
На ІІ ст. «електрика» – протилежності поділяються і розподіляються на різних тілах, що протистоять один одному.
На ІІІ ст. «хімізм» – об’єднання магнетизму й електрики, їх взаємодія.
Ці три стадії утворюють три ступеня ряду потенцій (можливостей) динамічного процесу. Отже, будь-який розвиток виникає у наслідок боротьби протилежностей.
Природа цілісна та єдина. Вона є єдиний «Все великий організм», який має 4 необхідні атрибути:
Матеріальність
Органічну єдність
Розвиток
Полярність
Система трансцендентного ідеалізму – теорія пізнання, розроблена на основі принципу історизму. Його основне завдання – представити філософію як знання про знання.
Отже, Шеллінг – творець діалектичної натурфілософії, яка трансформується в філософію тотожності. Система трансцендентального ідеалізму – велика система, яка поєднує в собі теорію пізнання, етику, естетику, розглянуті на основі принципу історизму.
3. Філософія г.В.Ф.Гегеля
Гегель – вершина німецької класичної філософії. Створив найбільшу систему об’єктивного ідеалізму і теорію діалектики.
Праці: «Наука логіка», «Філософія історії», «Філософія духу», «Леції з естетики» тощо.
Центральне поняття – Абсолютна ідея, яка розгортається у світі самовідчуження, породжує природу, культуру, суспільство, людину, історію.
3 етапи розвитку абсолютної ідеї
1). Логіка.(чисте мислення, співвідношення логічних понять), стихія чистого мислення. Ідея розкриває свій зміст в системі взаємопов’язаних і переходячих одна в одну логічних категорій.
3 вчення: вчення про буття, про сутність, про поняття. Це метафізика. Найважливіші категорії цього вчення – якість, кількість, міра, стрибок. Тут розроблені закони діалектики – взаємопереходу кількості та якості, єдності та боротьби протилежностей, закон заперечення заперечення.
Таким чином, розвиток ідеї відбувається у сфері чистого мислення.
2). Філософія природи – розвиток Ідеї у формі інакшого буття, тобто у формі природи. Природа служить лише зовнішнім виявом саморозвитку логічних категорій. Гегель прагнув простежити, яким чином природа, будучи інакшим існуванням ідеї, стає духом.
Розробив класифікацію природничих наук (від нижчих до вищих):
Механіка (матерія, рух, падіння)
Фізика (властивості матерії – вага, звук, тепло, аналітика хімічних процесів)
Органічна фізика (геологічна природа, рослинна природа, тваринний організм, тобто історія життя на планеті).
Отже, метою природи є створення розумної духовної істоти – людини.
3). Філософія духу – розвиток Ідеї у свідомості, праві, моральності, всесвітньої історії, тобто в Дусі:
об’єктивний дух (соціально-історичне життя суспільства, право, мораль, всесвітня історія, сім’я);
суб’єктивний дух (антропологія, психологія, феноменологія) – пізнання індивідуальної свідомості;
абсолютний дух (3 форми: мистецтво (у формі споглядання), релігія (у формі уявлення), філософія (у формі понять)).
Отже, абсолютний дух повертається до самого себе і осягає свій зміст завдяки різним видам людської діяльності, де філософія є вершина досягнень духовності.