“Мар’яна-черниця” (1841 р.)

незакінчена поема, присвячена Оксані Коваленко, дитячій подрузі поета. Вступ до поеми – віршована посвята їй. Поет створює міф – переписує долю реальної людини, робить її покриткою. Сюжет традиційний – нещасливе кохання і нерівний шлюб. Розповідь у творі ведеться від імені сліпого кобзаря, який передає історію свого юнацького кохання. На шляху до щастя стали соціальна нерівність (бідний сирота і багата дівчина). Мар’яна, як засвідчує назва твору, не погоджується на шлюб з нелюбим сотником і йде у черниці. Для поеми характерні глибокий ліризм і емоційна схвильованість. Провідна риса поетики – оригінальна ритмічна будова, постійна зміна ритму пов’язана зі зміною картин і настроїв. Використано фольклорні художні засоби.

Жанр історичної поеми-епопеї є типовим романтичним жанром і представлений у раннього Ш. кількома творами.

“Тарасова ніч” (1838 р.)

за художніми ознаками твір найближчий до жанру історичної поеми. Тема: перемога козаків під проводом Тараса Федоровича (Трясила) над військом польського гетьмана С. Конецпольського під час повстання 1630 р. Кривава битва над р. Альтою зафіксована у романтичних істориків (“Історія русів”) як “Тарасова ніч”. Саме “Історія русів” стала єдиним історичним джерелом поеми, за нею подана у Ш. не тільки загальна канва подій, а й окремі деталі. Хоч в окремих випадках Ш. відступає від історичної правди, він зумів точно відтворити загальну характеристику доби, історичний дух епохи. Використано стилістику народної думи, фольклорні засоби.

“Іван Підкова” (1839 р.)

вірш з елементами епічної оповіді. Центральний образ – історична особа, запорізький козак, потім молдавський господар. Тема твору – морська експедиція запорожців до Туреччини, яка мала на меті визволити бранців. Автор не використовує конкретних історичних відомостей, а створює збірний образ козацького ватажка. Поет ідеалізує минуле України, протиставляє славну історію і сучасний ганебний стан суспільства.

Було колись добре жити

На тій Україні...

А згадаймо! Може, серце

Хоч трохи спочине

На творі позначився сильний вплив фольклору, зокрема у створенні образів козаків. Вірш має просту композицію, складається з прологу-заспіву і основної частини, у якій описується морський похід. Стилістично твір близький до народних дум. Пейзажні замальовки, діалогізація, постійні художні засоби і композиція підтверджує цей зв’язок.

“Гамалія” (1842 р.)

за тематикою поема близька до поезії “Іван Підкова”: автор зображує морський похід козаків у Туреччину. Цього разу тема розгорнута. Ш. описує весь похід, а не лише подорож морем. Знову Ш. створює узагальнений “образ історії”. Образ козацького ватажка Гамалії збірний. Поема дуже близька до народної думи, що й визначило її художні особливості. Починається піснею-плачем невільників, що написана у стилістиці невільницьких плачів багатьох дум. За взірцем народної думи написане й прославлення Гамалії. Однак твір не є простою стилізацією. Стиль поеми індивідуальний, є зразком романтичного стилю раннього Ш. Риси романтизму: переосмислення народнопісенних форм, сюжет, тяжіння до підкреслено експресивної образності, яскраво суб’єктивне забарвлення. За жанром – це романтична поема, яка синтезує в собі стилізовану думу, історичну пісню, козацьку походну пісню. Автор-оповідач перебуває на позиції свідка подій, лірично їх коментує. Композиція становить пунктир “вершинних” сцен, ключових моментів. Виклад набуває сконцентрованості та різноманітності завдяки поліритмії, коли окремі епізоди й сцени виписуються власним віршованим розміром (різностопний ямб). Вплив народної пісні позначився на погляді поета на історію. Морські походи козаків трактуються в народній творчості не просто як військові, а як визвольні.