12. Характеристика витрат на виробництво. Прямі та непрямі витрати.

Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Класифікація витрат на виробництво [2] за різними ознаками:

1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) — витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати:

— основного виробництва — допоміжного (підсобного) виробництва

2. За видами продукції, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.

3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).

4. За видами витрат — за економічними елементами, за статтями калькуляції (попередньо розглянуто в розділі 1).

5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі

6.За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — змінні і постійні: Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

7. За календарними періодами:

— поточні — в яких періодичність менше місяця; — довгострокові — одноразові — здійснюються один раз з періодичністю більше місяця .

Згідно ПсБО 16 витрати і доходи поділяються на витрати і доходи від звичайної і надзвичайної діяльності. Звичайна діяльність поділяється на операційну, фінансову та інвестиційну.

Всі витрати групуються за п'ятьма елементами:

1. Матеріальні витрати (рахунки 20, 22...).

2. Витрати на оплату праці (субрахунок 661).

3. Відрахування на соціальні заходи (рахунок 65).

4. Амортизація (рахунок 13).

5. Інші операційні витрати (рахунки 63, 685, 372, 64...).

Прямі витрати – це витрати які безпосередньо можна віднести до певного об’єкта витрат. Якщо на підприємстві або в його структурному підрозділі виготовляється один різновид продукції, то всі витрати є прямими. Непрямі витрати (заробітна платня обслуговуючого, управлінського персоналу, зміст і експлуатація засобів праці) не можна безпосередньо визначити для окремих різновидів продукції. Розподіл витрат на прямі і непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, вживаних на підприємстві методів нормування і обліку. Віднесення витрат до прямих і непрямих залежить від того що є об’єктом витрат.

13Моделі поведінки витрат. Поняття фактору витрат. Постійні та змінні витрати.

Поведінка витрат — це характер реагування витрат зміни у діяльності підприємства.Зміни у складі й величині витрат відбуваються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, яка впливає па витрати, називають фактором витрат. Приклади факторів витрат:Кількість проектів;Кількість виробів; Обсяг виробництва; Основна зарплата. Розуміти взаємозв’язок між витратами та факторами необхідно для того щоб передбачити майбутні релевантні витрати. Наприклад: вир-во – фактором є обсяг вир-ва,основна з/п.; обслуговування клієнтів – фактором є к-сть замовлень,час обслуговування.Для опису поведінки витрат у літературі використовують змінні і постійні витрати.

Змінні витрати — це виграти, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат). Постійні витрати — це витрати, що залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат).

Прикладом постійних витрат є прямолінійна амортизація, орендна плата, зарплата персоналу офісу тощо. В основу поділу витрат на постійні і змінні покладено припущення діапазону та часу – це це діапазон діяльності в межах в межах якого зберігається взаємозв’язок між величиною витрат та їх фактором. Він є нормальним очікуваним обсягом діяльності п-ства.