1. Поняття, предмет та метод управлінського обліку. Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, збирання, нагромадження, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі облікової інформації, яка використовується управлінським персоналом всередині підприємства при прийнятті управлінських рішень та для забезпечення ефективного використання ресурсів.

Предметом управлінського обліку є контроль за форму­ванням собівартості продукції в розрізі центрів витрат, сфер відповідальності й визначенням рентабельності, пошук резер­вів зниження витрат і збільшення прибутку підприємства

Методи управлінського обліку — сукупність способів і прийомів, за допомогою яких вивчається предмет управлінського обліку.

Вони підрозділяються на три групи:

1) Загальнометодологічні:

Попередження — систематичний збір інформації, необхідної для загальної характеристики витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції;

Порівняння — виявлення тенденцій, закономірностей у розвитку об'єкта;

Аналіз — відокремлення окремих складових частин об'єкта, детальне їх вивчення;

Синтез — на основі отриманої інформації робить об'єднання й прийняте рішення.

2) Загальнонаукові:

Документація — відображення господарських операцій у первинних документах з метою надання даним бухгалтерського обліку юридичної чинності. Документ є письмовим підтвердженням здійснення господарської операції й підставою для відображення її в обліку.

Інвентаризація — спосіб перевірки фактичної наявності активів підприємства шляхом перерахування, зважування, виміру з наступним зіставленням отриманих даних про кіль­кість господарських засобів (стану активів, розрахунків на певну дату) з даними бухгалтерського обліку

Бухгалтерський рахунок — це спосіб угрупування, відображення стану й зміни однорідних за своїм економічним змістом господарських операцій з метою забезпечення систематичного спостереження й контролю за наявністю й змінами засобів та їх джерел у процесі господарської діяльності.

Грошова оцінка — це відображення різноманітних господарських засобів та їх джерел у єдиному грошовому вимірнику (гри­внях) для узагальнення показників в обліку.

Калькуляція — спосіб підсумовування всіх витрат підприємства в грошовій формі з метою формування собівартості готової продукції, а також визначення витрат за центрами відповідальності і в цілому по підпр-ву за допомогою економічно обґрунтованих методів.

Бухгалтерський баланс — це спосіб узагальненого відображення в грошовій формі господарських засобів і джерел їх формування на певну дату.

Звітність — це узагальнена інформація, яка за допомогою системи взаємозалежних показників відображає за відповідний пе­ріод наростаючим підсумком результати, а також інші показники фінансово-господарської діяльності підприємства.

3.Специфічні методи управлінського обліку:

Математичні методи дослідження собівартості й рентабельності продукції;

Метод аналізу витрат — передбачає використання інформації про формування собівартості й визначення факторів, які впли­вають на відхилення від прогнозованих даних.

2.1. Роль управлінського обліку в системі менеджменту підприємства. 2.2Його еволюція та сучасні концепції.

2.1/ Для нормального виконання функцій управління необхідна інформація. Таку інформацію має надавати, насамперед, система бухгалтерського обліку, яка виявляє і систематизує дані про господарську діяльність підприємства. Ту частину системи бухгалтерського обліку, що забезпечує потреби управління в інформації, називають управлінським обліком.

Як бачимо, бухгалтер відіграє важливу роль на всіх етапах управління. В процесі планування діяльності бухгалтер бере участь у складанні й узгодженні бюджетів, розробленні стандартів витрат, надає інформацію про минулі події й розраховує можливі наслідки майбутніх дій. Відображаючи операції, що їх здійснює підприємство, бухгалтер накопичує дані про витрати і доходи структурних підрозділів підприємства, розробляє систему звітності, що дає змогу оцінювати результати їхньої діяльності. Роль бухгалтера в процесі контролю полягає в тому, що він здійснює зіставлення фактичних даних про діяльність із планами або бюджетами, розраховує, аналізує й інтерпретує відхилення. Для забезпечення прийняття рішень на різних стадіях та рівнях управління бухгалтер узагальнює, систематизує і надає необхідну інформацію, готує рекомендації щодо можливих наслідків обраного напрямку дії. Тому бухгалтера, котрий здійснює інформаційне забезпечення системи управління компанії, називають бухгалтером-аналітиком або управлінським бухгалтером.

Управ. облік є складовою процесу управління; він надає інформацію, важливу для:

- визначення стратегії та планування майбутніх операцій організації;

- контролювання її поточної діяльності;

- оптимізації використання ресурсів;

- оцінки ефективності діяльності;

- зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.

Кінцевою метою управлінського обліку є допомога керівництву у досягненні стратегічної мети підприємства.

2.2. У процесі формування і розвитку управлінського обліку можна виділити чотири етапи: 1. Початок ХІХ – початок ХХ ст. Цей період характеризується збільшенням кількості великих підприємств, що зумовило зростання потреби в нових методах обліку і управління. Почали визначатися такі показники, як вартість часу обробки сировини, собівартість одиниці продукції, витрати на одного робітника. На підприємствах Ендрю Карнегі впроваджено контроль витрат на підставі щоденної звітності про витрати матеріалів, енергії та праці на одиницю продукції; на підприємствах компанії Du Pont впроваджено систему операційних і капітальних бюджетів та оперативної звітності про витрати і доходи, розроблено показник прибутковості інвестицій. У 20ті роки під керівництвом менеджерів компанії General Motors Дональдсона Брауна та Альфреда Слоуна розроблено систему управлінського обліку, яка передбачала операційне бюджетування, щотижневі звіти, гнучкі бюджети, річні звіти про діяльність підрозділів з показниками ПІК. Це етап зародження управлінського обліку.

2. Перша половина ХХ ст. Для цього періоду характерним є загострення конкуренції, ускладнення технології й організації виробництва, що зумовило необхідність посилення контролю за витратами. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (системи Тейлора, Ганта, Черча) впроваджено систему калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень. Вперше ідеї цієї системи висунув американський інженер Гарінгтон Емерсон. Чартер Гаррісон у 1912 р. опублікував концепцію обліку, що дістала назву стандарт-­костинг.

З 1925 до 1950 рр. було розроблено принципово нові методи калькулювання та обліку витрат: директ6костинг, метод однорідних секцій, облік за центрами відповідальності.

Так, у 1923 р. Джон Кларк обґрунтував необхідність поділу витрат на змінні і постійні. Ці ідеї були розвинуті у роботах Джонатана Харріса, який у 1936 р. обґрунтував концепцію калькулювання прямих витрат, що дістала назву директ-­костинг.

Метод однорідних секцій розроблено у Франції під керів6ництвом Ф. Римайло у 1927 р. Його практичне застосування сприяло поширенню калькулювання на основі діяльності (АВС).

Концепцію обліку за центрами відповідальності сформулював Джон А. Хіггінс. Це був етап формування управлінського обліку як системи.

3. 506ті – початок 706х рр. ХХ ст. характеризуються подальшим розвитком ідей управлінського обліку. До цього періоду відноситься розробка Спенсером А. Такером методу «тариф–го­дина–машина», що посилювало контроль за кожним технологічним процесом в межах виробничого центру відповідальності.

4. Середина 706х рр. – кінець ХХ ст. Для цього періоду характерними є автоматизація виробництва, комп’ютерні інформаційні технології, глобальна конкуренція. Продовжується удосконалення методів калькулювання на основі діяльності (Р. Купері Р. Каплан), поширюється система управління «якраз вчасно»,започаткована японською компанією «Тойота», калькулювання шляхом зворотного потоку, цільове калькулювання. Управлінький облік стає складовою частиною процесу стратегічного управління. Це етап інтеграції управлінського обліку в систему управління.

2.2.Сучасна концептуальна основа управлінського обліку викладена в публікації Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) «Концепції управлінського обліку».

У цьому документі розглянуто чотири категорії концепцій:

♦ концепції, пов'язані з функцією;

♦ концепції, пов'язані з використанням результатів;

♦ концепції, пов'язані з процесом і технологією;

♦ концепції, пов'язані з потенціалом функції.

Перша група концепцій описує функцію управлінського об­ліку з точки зору її орієнтації на:

♦ продуктивність ресурсів;

♦ створення вартості;

♦ господарські процеси;

♦ командні дії.

Друга група концепцій пов'язана з використанням результату здійснення функції управлінського обліку — з точки зору підзвітності, результативності та порівняння з еталоном.

Третя група концепцій пояснює зв'язок управлінського обліку з іншими процесами управління та є основою або керівництвом для розроблення технологій, що використовуються в управлінському обліку.

Четверта група концепцій розглядає потенціал, необхідний для ефективного. виконання функції управлінського обліку з по­зиції компетенції, безперервного вдосконалення, творчих можливостей та критичної свідомості.