
- •Тема 6 криміналістична габітоскопія (описання та ідентифікація особи за ознаками і властивостями зовнішності та її елементів)
- •1. Поняття криміналістичного дослідження зовнішніх ознак і властивостей людини (габітоскопія)
- •2. Класифікація ознак зовнішності людини та ії елементів
- •3. Методика опису ознак і властивостей зовнішності людини (словесний портрет)
- •4. Способи і засоби збирання інформації про ознаки і властивості зовнішності людини
- •5. Використання Інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи
- •6. Судово-криміналістичне дослідження ознак зовнішності людини
- •7. Деякі аспекти генотипоскопічного аналізу
- •Література
- •Тема 7
- •1. Поняття, значення та система криміналістичної реєстрації
- •2. Класифікація криміналістичних обліків
- •3. Криміналістичні обліки та їх характеристика
- •4. Виведення дактилоскопічної формули
- •Література
- •Тема 8 загальні положення криміналістичної тактики і організації розслідування
- •1. Поняття, предмет, система та завдання криміналістичної тактики
- •2. Характеристика засобів криміналістичної тактики
- •3. Поняття і зміст організації та планування розслідування
- •План розслідування
- •4. Версія як логічна основа планування розслідування злочинів
- •Література
- •Тема 9 слідчий огляд
- •1. Поняття, види та принципи слідчого огляду
- •2. Огляд місця події а. Суть і завдання огляду місця події
- •Б. Етапи і стадії огляду місця події
- •В. Тактика огляду місця події: система прийомів
- •3. Фіксація результатів огляду місця події
- •4. Інші види слідчого огляду
- •Б. Слідчий огляд предметів
- •В. Огляд документів
- •Д. Огляд приміщень і ділянок місцевості поза місцем події
- •Е. Освідування (огляд живих осіб)
- •Тема 10 тактика обшуку і виїмки
- •1. Поняття обшуку і виїмки, їх об'єкти, завдання та види
- •2. Загальні тактичні правила обшуку
- •Література
- •Тема 11 тактика допиту
- •1. Поняття, види і завдання допиту
- •2. Підготовка до проведення допиту
- •3. Загальні положення тактики допиту
- •I. Залежно від характеру тарозповсюдженості застосу- вання:
- •1. За характером використання доказів у розслідуванні:
- •2. За характером взаємозв'язку доказів у кримінальній справі:
- •3. За характером демонстрації доказів на допиті:
- •5. За характером додаткових умов, що підсилюють вплив на допитуваного доказів, що пред'являються:
- •4. Тактичні особливості проведення окремих видів допиту
- •Б. Тактичні особливості допиту обвинуваченого ( підозрюваного )
- •В. Допит неповнолітнього
- •Г. Допит на очній ставці (зводах)
- •5. Характеристика окремих видів судового допиту
- •Література
6. Судово-криміналістичне дослідження ознак зовнішності людини
Важливу і суттєву роль в ідентифікації особи за її зовнішністю відіграє криміналістична портретна (або судово-портретна чи судово-фотопортрстна) експертиза.
Результатом її проведення може бути встановлення тотожності людини за її зображеннями у відповідних джерелах.
Залезісно від характеру об'єктів є такі види судово-портретної експертизи:
експертиза зображень людей за фотографіями з метою встановлення того, чи зображено на двох та більше фотографіях ту саму особу;
експертиза невпізнаного трупа (фотографії якого надано) і зажиттєвої фотографії особи для встановлення особи трупа;
експертиза зажиттєвого фотозображення безвісти зниклої особи і черепа трупа для встановлення того, чи може виявлений череп належати людині;
експертиза посмертної маски невстановленої людини і зажиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою впізнання трупа.
Наведений перелік об'єктів і завдань досліджень свідчить про те, що портретна експертиза проводиться в процесі оперативних і слідчих заходів під час розшуку осіб, що уникають слідства та суду; осіб, які втекли з місць позбавлення волі; осіб, зниклих безвісти, коли виявляється або затримується особа, схожа зовні з розшукуваною.
Експертиза проводиться й тоді, коли є сумніви щодо того, хто зображений на фотографії у посвідченні, яке подається конкретною людиною як своє.
До експертів звертаються і з метою встановлення ними факту того, що на фотографіях, які мають значення для слідства, зображено конкретну особу тощо.
Матеріали (фотопортрети), що представляються (надаються) експертам, повинні бути достовірними (тобто їх походження встановлено безсумнівно) і допустимими (отриманими в установленому законом порядку); співвідносними за ракурсом; наближеними за часом виготовлення; умовами їх виконання (одні умови освітлення, тла та ін.); високої якості (належної різкості, середньої контрастності, без ретуші, вуалі, пошкоджень і забруднень).
Кіно-, відсоматеріали, рентгенограми надають в оригіналах; кісткові рештки (череп, кістки) мають бути очищені від м'яких тканин.
В основі експертного ототожнення особи стосовно всіх перелічених вище об'єктів лежить порівняльне дослідження (зіставний аналіз) ознак зовнішності.
Процес експертного дослідження складається з п'яти стадій:
підготовчої;
аналітичної;
порівняльної;
синтезу та узагальнення;
фіксації результатів дослідження.
На першій стадії відбувається вивчення властивостей наданих експертові об'єктів і вплив їх на передання ознак зовнішності.
Так, оглядаючи об'єкти фотографії, експерт вибирає з них найбільш придатні для зіставлення.
На другій (аналітичній) стадії здійснюється роздільне вивчення об'єктів.
Для цього, наприклад, відібрані фотознімки доводяться до одного масштабу (викопуючи репродукційне фотознімання).
За групою фотографій, на яких зображено ту саму особу, яка підлягає ідентифікації, з використанням методу словесного портрета описуються збіжні ознаки зовнішності.
Поряд із описом, на цій та наступній третій стадії застосовують й інші заходи демонстрації збіжних ознак:
зіставлення - порівнювані фотографії наклеюють поряд і однаковими цифрами позначають збіжні ознаки;
суміщення - складання частин фотографій (зазвичай лівої частини одного обличчя з правою іншого знімка) для демонстрації співвідносності (взаємопереходу) горизонтальних ліній: росту волосся, брів, очей, основи носа, рота, підборіддя;
накладення - суміщення за однойменними анатомо-топо-графічними пунктами зображень облич, виготовлених на прозорих фотоплівках (або одне зображення на плівці, інше - на фотопапері).
Отже, сутність третьої стадії - порівняння роздільно виявлених ознак із установленням збігу чи різниці, у спосіб зіставлення, суміщення та накладення (аплікації) фотозображень.
На четвертій стадії - синтезу та узагальнення результатів -проводиться оцінювання справді збіжних і відмінних ознак, формулюються висновки. Висновок ґрунтується на детальній характеристиці всіх виявлених ознак зовнішності та об'єктивній оцінці їхньої достатності для цілей ототожнення.
Якщо поряд зі збіжними ознаками, що дають можливість виснувати про тотожність, спостерігаються певні розбіжності, останні повинні бути пояснені (різністю освітлення фотографування, просторовими спотвореннями через відповідний ракурс голови, віковими змінами чи внаслідок перенесених хвороб тощо).
На п'ятій стадії дослідження відбувається фіксація його результатів - складається висновок експерта, до якого долучаються фототаблиця із розміченими та нерозміченими (конт-рольн им и) фотографіями.
Якщо на експертизу скеровано череп і зажиттєве зображення особи, яка підлягає ототожненню, то дослідження провадиться за дещо іншою методикою.
Спершу за черепом установлюються стать і наближений вік особи, якій цей череп належав.
Після цього із зажиттєвої фотографії виготовляють діапозитив.
Череп фотографують у тому ж масштабі та ракурсі, що й обличчя, зображене на діапозитиві.
Далі негативне зображення черепа та обличчя суміщають за основними анатомо-топографічними пунктами і з цього суміщеного негатива здійснюють фотодрук.
На отриманій фотографії повинні чітко проглядатись обидва зображення так, щоби збіглися всі анатомо-топографічні пункти і контури.
Якщо такий збіг має місце, то виснують про те, що череп міг належати цій особі.
У разі незбігу висновок буде негативним.
У категоричній формі висновок дається лише тоді, коли поряд із зазначеними збігами є збіг і індивідуалізуючих ознак: викривлення спинки носа, сліди хірургічного впливу на кістках черепа, збіг зажиттєвих відомостей про стан зубного апарату з реальним станом такого в черепі.
У слідчій та оперативно-розшуковій практиці інколи звертаються до експертно-скульптурної реконструкції обличчя за черепом (метод М. М. Герасимова).
Суть методу: на череп наносять воскову композицію шаром, що обумовлюється товщиною м'яких тканин на відповідних ділянках обличчя (голови).
Отриманий скульптурний портрет може бути із оперативних цілях пред'явлений для впізнавання, а також зіставлений за методом словесного портрета із зажиттєвими зображеннями безвісти зниклої особи.
Результати впізнавання або зіставлення доказового значення не мають, оскільки в основі створення скульптурного портрета лежать не тільки об'єктивні дані, а й суб'єктивні, що привносяться скульптором-експертом. З цієї ж причини скульптурний портрет не може бути об'єктом експертного дослідження.
Аналогічна ситуація - з мальованими та композиційними портретами.
Тільки в оперативних цілях може мати місце виконуване спеціалістами-експертами зіставлення портретів (у справах щодо серійних злочинів) між собою з метою хоча б наближено дійти висновку, що злочини вчиняються тією самою особою.
Звичайно, таке дослідження, не будучи експертизою, оформлюється «довідкою про дослідження».