
- •Тема 6 криміналістична габітоскопія (описання та ідентифікація особи за ознаками і властивостями зовнішності та її елементів)
- •1. Поняття криміналістичного дослідження зовнішніх ознак і властивостей людини (габітоскопія)
- •2. Класифікація ознак зовнішності людини та ії елементів
- •3. Методика опису ознак і властивостей зовнішності людини (словесний портрет)
- •4. Способи і засоби збирання інформації про ознаки і властивості зовнішності людини
- •5. Використання Інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи
- •6. Судово-криміналістичне дослідження ознак зовнішності людини
- •7. Деякі аспекти генотипоскопічного аналізу
- •Література
- •Тема 7
- •1. Поняття, значення та система криміналістичної реєстрації
- •2. Класифікація криміналістичних обліків
- •3. Криміналістичні обліки та їх характеристика
- •4. Виведення дактилоскопічної формули
- •Література
- •Тема 8 загальні положення криміналістичної тактики і організації розслідування
- •1. Поняття, предмет, система та завдання криміналістичної тактики
- •2. Характеристика засобів криміналістичної тактики
- •3. Поняття і зміст організації та планування розслідування
- •План розслідування
- •4. Версія як логічна основа планування розслідування злочинів
- •Література
- •Тема 9 слідчий огляд
- •1. Поняття, види та принципи слідчого огляду
- •2. Огляд місця події а. Суть і завдання огляду місця події
- •Б. Етапи і стадії огляду місця події
- •В. Тактика огляду місця події: система прийомів
- •3. Фіксація результатів огляду місця події
- •4. Інші види слідчого огляду
- •Б. Слідчий огляд предметів
- •В. Огляд документів
- •Д. Огляд приміщень і ділянок місцевості поза місцем події
- •Е. Освідування (огляд живих осіб)
- •Тема 10 тактика обшуку і виїмки
- •1. Поняття обшуку і виїмки, їх об'єкти, завдання та види
- •2. Загальні тактичні правила обшуку
- •Література
- •Тема 11 тактика допиту
- •1. Поняття, види і завдання допиту
- •2. Підготовка до проведення допиту
- •3. Загальні положення тактики допиту
- •I. Залежно від характеру тарозповсюдженості застосу- вання:
- •1. За характером використання доказів у розслідуванні:
- •2. За характером взаємозв'язку доказів у кримінальній справі:
- •3. За характером демонстрації доказів на допиті:
- •5. За характером додаткових умов, що підсилюють вплив на допитуваного доказів, що пред'являються:
- •4. Тактичні особливості проведення окремих видів допиту
- •Б. Тактичні особливості допиту обвинуваченого ( підозрюваного )
- •В. Допит неповнолітнього
- •Г. Допит на очній ставці (зводах)
- •5. Характеристика окремих видів судового допиту
- •Література
2. Підготовка до проведення допиту
Умовно допит складається з двох стадій:
I. Стадія підготовки до допиту.
II. Робоча стадія, яка, своєю чергою, складається з таких етанів:
вступний етап;
етан вільної розповіді;
етап запитань - відповідей;
завершальний етап.
Необхідною умовою отримання ефективних результатів будь-якої слідчої дії, зокрема й допиту, є ретельна підготовка до її проведення.
Підготування до допиту, реалізується виконанням таких
заходів:
а) визначення кола осіб, які підлягають допитові;
б) визначення послідовності їх допиту (за умови, що допи- тові підлягають декілька осіб);
в) визначення матеріалів справи з уточненням обставин, що можуть бути відомими конкретним свідкам, потерпілим, підо- зрюваним (обвинуваченим);
г) визначення предмета допиту з урахуванням можливості його корегування;
д) вивчення особи допитуваного;
е) підбір речових доказів та інших матеріалів для пред'яв- ленії я дони тува иому;
є) вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;
ж) вивчення питань, що належать до спеціальних знань, які можуть виявитися потрібними під час допиту, з використанням для цього консультаціями спеціалістів тощо;
з) визначення переліку необхідних технічних засобів фікса- ції допиту та їх підготування;
и) визначення учасників (третіх осіб) проведення допиту;
і) прогнозування можливих ситуацій допиту, визначення можливості виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийому або небажаного психічного стану, а для цього треба обрати найдоцільніші способи встановлення психологічного контакту тощо;
ї) складання плану допиту.
> Визначення кола осіб, які підлягають допитові, залежить від ряду чинників, зокрема і від обсягу наявної у слідчого інформації.
Вказівки па конкретних осіб, яким відомі певні обставини розслідуваного злочину, можуть міститись у матеріалах кримінальної справи.
В інших випадках для з'ясування таких осіб слідчий може доручити органам дізнання провести оперативно-розіпукові заходи (наприклад, опитування громадян із метою встановлення можливих свідків злочину; розшук злочинця тощо).
'Гака інформація може бути отримана слідчим і під час проведення інших слідчих дій у справі.
У Під час визначення послідовності проведення допиту певних осіб ураховується:
- яким обсягом інформації про обставини, що мають значення для розслідуваної справи, володіє особа;
- важливість інформації на цьому етапі розслідування; -заінтересованість особи у кінцевому результаті розслідування;
- практична можливість виклику особи на допит у иайко-ротшпй строк;
- фактори залежності й підпорядкованості. Насамперед бажано викликати на допит осіб, які володіють
найбільшим обсягом інформації з обставин справи, не є заінтересованими в результатах розслідування і можуть цю інформацію викласти об'єктивно.
У Повне та всебічне вивчення слідчим матеріалів кримінальної справи в усіх деталях є необхідною передумовою успішного проведення допиту. Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, що містяться як у протоколах слідчих дій, так і в інших документах та матеріалах справи, що дозволяє виявити прогалини, розбіжі юсті, супереч пості та своєчасно вжити заходів до їх усунення.
В іншому разі певні обставини справи можуть залишитися иевстаповленими або суперечливими, що не може не вплинути на повноту, всебічність та об'єктивність розслідування і тягне за собою необхідність проведення додаткових і повторних допитів, очних ставок тощо.
У Визначення предмета допиту. Вже з кримінального процесу, якого вивчали на попередніх курсах, відомо: коло обставин, що їх слідчий має намір з'ясувати на допиті, називається предметом допиту.
До них належать обставини, пов'язані безпосередньо з подією злочину (його способом, місцем учинення, часом, наслідками та іи.), які встановлюють або спростовують винність у його вчиненні певних осіб та мотиви їхніх дій. Практично предметом допиту можуть бути будь-які обставини, що мають значення для встановлення істини у справі.
Предмет допиту залежить як від процесуального становища допитуваного, так і від того, яку інформацію він може мати у своєму розпорядженні.
Найбільш повною інформацією про обставини справи володіє обвинувачений (підозрюваний).
Потерпілий та свідки володіють меншою за обсягом інформацією, а тому слідчий повинен визначити у плані коло питань, з яких вони можуть бути допитані, як, до речі, і щодо інших допитуваних.
Іншими словами, конкретне своє вираження предмет допиту знаходить у плані допиту, у вигляді переліку обставин, що підлягають з'ясуванню, з конкретизацією запитань щодо них.
Окрім цього, не треба забувати, що до предмета допиту входять також обставини щодо встановлення характеру і розміру заподіяних злочином збитків, обставини, що сприяли вчиненню злочину та інші, передбачені ст. 64 КПК.
> Однією з важливих підготовчих дій до допиту є вивчення особи допитуваного, яке полягає у вивченні соціально-психологічної характеристики допитуваного, рівня інтелекту, схильностей, способу життя, виховання, його характеру, темпераменту, способу мислення тощо.
Вивчення особи допитуваного дозволить слідчому встановити з ним під час допиту психологічний контакт, обрати найбільш доцільні та ефективні прийоми й способи впливу на нього з метою отримання об'єктивних показань і правильного їх оцінювання.
Обсяг вивчення особи допитуваного залежить від його процесуального становища, характеру злочину, мети допиту, можливостей слідчого та його професійних знань.
Найбільш ретельно вивчається слідчим обвинувачений, оскільки він є заінтересованою особою у справі, і найменш ніж інші допитувані схильний повідомляти правду. Відомості про особу обвинуваченого дозволяють слідчому спрогнозувати можливу поведінку допитуваного в тій чи іншій ситуації під час допиту і правильно обрати той чи інший тактичний прийом.
Під час вивчення особи допитуваного слідчий може скористатися допомогою спеціаліста-психолога, який є здатним допомогти слідчому визначити:
- особливості психічних процесів, властивостей і станів допитуваного;
- риси характеру, темперамент, інтелектуальні здібності;
- орієнтовний перелік питань, що можуть допомогти в установленні психологічного контакту.
> Прогнозуючи можливу поведінку допитуваних, слідчий передбачає, готуючись до слідчої дії, що допитуваний може добросовісно помилятися стосовно певних обставин або давати неправдиві показання. У таких випадках цим особам доцільно буде пред'явити певні докази, матеріали справи тощо.
Слідчий завчасно, на етапі підготовки:
робить закладки у потрібних місцях матеріалів справи;
виписує прізвища, адреси;
систематизує письмові документи і речові докази. Підготовлені для пред'явлення у відповідній послідовності
па допиті докази покликані, у разі прогнозованої потреби, відіграти роль тактичних (інформаційних у цьому разі) «ударів», скерованих па руйнування можливої протидії слідству.
> Подальшим елементом підготування до допиту є встановлення моменту (часу), місця проведення допиту та способу виклику особи на допит.
Момент проведення допиту стосовно певної особи визначається слідчим виходячи з:
- конкретної слідчої ситуації, що обумовлюється важливістю інформації, що відома допитуваному;
процесуального становища;
ролі в розслідуваній події;
- зв'язками з іншими особами, які також підлягають допиту, а отже, можливістю їхньої змови тощо.
За такої ситуації, коли особи можуть між собою змовитися, або па яких може здійснити вплив обвинувачений, слідчий повинен провести допит таких осіб негайно.
В інших випадках - наприклад, коли потерпілий перебуває у стані сильного збудження або хвилювання після вчиненого злочину, допит необхідно відкласти до заспокоєння потерпілого, крім виняткових випадків.
На вибір моменту допиту впливають і обрана послідовність допиту тих або інших осіб, інтереси збереження таємниці слідства, можливість явки допитуваних для проведення слідчої дії.
Стосовно проведення допиту окремих категорій осіб момент виконання слідчої дії визначається безпосередньо КПК:
якщо підозрюваного було затримано або до нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а за неможливості негайного допиту - не пізніше 24 годин після затримання (ст. 107 КПК);
допит обвинуваченого слідчий повинен провести негайно після пред'явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК).
Допит проводиться вдень. Забороняється проводити допит у нічний час, за винятком випадків, коли наявні обставини вимагають негайного проведення допиту.
Місце допиту є кабінет слідчого. Крім цього, допит може бути проведено:
• на місці події;
• за місцем прожинання або перебування допитуваного (ізолятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор, будинок відпочинку, санаторій тощо);
за місцем роботи, навчання;
у лікувальній установі (з дозволу лікаря).
Допит за межами місця провадження справи доцільно проводити тоді, коли:
існує потреба допиту декількох осіб, які проживають в одній місцевості; коли небажано завчасно розголошувати факт виклику на допит;
у випадках, коли явку ускладнено поважними причинами, а також із исихолого-тактичних міркувань, особливо щодо малолітніх і неповнолітніх допитуваних.
Окрім цього, до випадків допиту особи за місцем її перебування, тобто не в кабінеті слідчого, слід віднести:
- якщо необхідність у допиті виникає зразу ж після закінчення обшуку, пред'явлення для впізнання чи іншої слідчої дії за участі допитуваної особи;
- коли допит треба проводити з виїздом на місце події. Завжди слідчий повинен намагатися, щоби це місце:
1) відповідало вимогам проведення допиту цієї слідчої дії;
сприяло встановленню необхідного психологічного контакту з допитуваним;
дисциплінувало або іншим допустимим способом спонукало допитуваного до дання ним показань;
А) позитивно впливало на зібраність (концентрацію уваги) слідчого на предметі допиту.
Бажано, щоб у кабінеті чи кімнаті, де проводиться допит:
ие було інших працівників, зайнятих своїми справами, а тим паче сторонніх;
па столі у слідчого не було зайвих предметів, було вимкнено телефон, за винятком, якщо останній буде використовуватися для допиту.
Особи можуть бути викликані на допит одним із таких способів:
повісткою по пошті або через кур'єра;
телеграмою або телефонограмою;
повідомленням по телефону безпосередньо особі, яка підлягає допитові;
через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).
Конкретний спосіб виклику на допит (окрім допиту осіб, що затримані чи перебувають під партою) слідчий обирає залежно від наявної ситуації з тим, щоби виклик та його реалізація оптимально сприяли встановленню психологічного контакту з допитуваним, збереженню в таємниці від інших осіб самого факту виклику на допит, проведенню допиту у визначений час і в потрібному місці.
Предметом допиту під час розслідування деяких злочинів можучії бути питання виробничого, технічного та спеціального характеру. Тому у цих випадках слідчому необхідно попередньо ознайомитись з відповідною довідковою літературою, проконсультуватись у спеціалістів, ознайомитися з виробничим або технологічним процесами.
Подальшим елементом підготовки є технічне забезпечення допиту. Сюди входять:
приготування спеціальних бланків протоколу, наперу, пишучих приладів, друкарської машинки, комп'ютера (коли такий є у слідчого як замінник друкарської машинки);
забезпечення участі стенографістки, коли допит планують стенографувати;
підготовка засобів звуко- та відеозапису, кінознімання;
забезпечення отримання інформації диктофонним центром;
• забезпечення необхідних транспортних засобів та охорони, коли такі потрібні;
• підготовка приміщення для допиту.
> Інколи потрібно визначитись із колом учасників допиту. Зазвичай у допиті беруть участь дві людини - той, хто допитує, і кого допитують.
Але закон передбачає ряд випадків, коли до допиту потрібно залучати дещо більшу кількість учасників. Зрозуміло, що на підготовчій стадії не завжди повно відомо про обставини, які обумовлюють потребу в учасниках допитів.
Не можна випускати з поля зору випадки, коли, скажімо, участь у допиті захисника чи педагога є обов'язковою за законом, або коли сам слідчий повинен уважати за доцільне залучення педагога, лікаря, законного представника або когось із близьких родичів малолітніх і неповнолітніх допитуваних, як це регламентовано ст. 168 КПК.
Експерт також може бути серед присутніх на допиті, коли у слідчого щодо цього немає заперечень (ч. 2 ст. 77 КПК).
С ряд випадків, коли слідчий, вважаючи участь прокурора в допиті доцільною, запросить його до участі в допиті:
коли на ім'я слідчого надійшли скарги про його необ'єк-тинність із вимогою відповіді;
коли обвинувачений чи підозрюваний може відмовитися від підписання протоколу допиту;
у разі особливої складності допиту;
коли є мотивоване клопотання обвинуваченого (підозрюваного) про участь у допиті прокурора.
До кола третіх осіб - учасників допиту відносять і перекладача або особу, яка розуміє знаки глухої чи німої особи. Тому, відповідно до ст. 169 КПК, слідчий у разі потреби визначається і з цими учасниками слідчої дії.
> Завершальним етапом підготовки до допиту є складання слідчим плану допиту.
Потрібно мати на увазі, що поняття «планування допиту» і «складання плану допиту» не є тотожними.
Планування поняття є ширшим, бо охоплює:
а) мисленнєву, раціональну діяльність слідчого, що охоплює всі названі вище елементи підготовки до слідчої дії;
б) власне складання плану проведення допиту. План допиту може бути:
усним або письмовим;
простим (коротким) або розгорнутим;
3) самостійним або в контексті сукупності процесуальних та інших дій, виконання яких передбачається розслідуванням у справі.
У випадках розслідування нескладних одноепізодних кримінальних стграв план є переліком запитань, що підлягають установленню.
У багатоепізодних, складних справах складається детальний план у вигляді таблиці:
у першій графі зазначаються обставини, що підлягають установленню у справі;
у другій - наявна інформація про ці обставини;
у третій - формулювання запитань із визначенням порядку і послідовності;
у четвертій - міститься перелік тактичних засобів, що їх планує застосувати слідчий з урахуванням прогнозованих ситуацій на допиті.
За необхідності план може бути доповнений схемами злочинних зв'язків обвинувачених, епізодів злочину, місць їх учинення, структури злочинної групи.