2. Підготовка до проведення допиту

Умовно допит складається з двох стадій:

I. Стадія підготовки до допиту.

II. Робоча стадія, яка, своєю чергою, складається з таких етанів:

1. вступний етап;

2. етан вільної розповіді;

1. етап запитань - відповідей;

2. завершальний етап.

Необхідною умовою отримання ефективних результатів будь-якої слідчої дії, зокрема й допиту, є ретельна підготовка до її проведення.

Підготування до допиту, реалізується виконанням таких

заходів:

а) визначення кола осіб, які підлягають допитові;

б) визначення послідовності їх допиту (за умови, що допи- тові підлягають декілька осіб);

в) визначення матеріалів справи з уточненням обставин, що можуть бути відомими конкретним свідкам, потерпілим, підо- зрюваним (обвинуваченим);

г) визначення предмета допиту з урахуванням можливості його корегування;

д) вивчення особи допитуваного;

е) підбір речових доказів та інших матеріалів для пред'яв- ленії я дони тува иому;

є) вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

ж) вивчення питань, що належать до спеціальних знань, які можуть виявитися потрібними під час допиту, з використанням для цього консультаціями спеціалістів тощо;

з) визначення переліку необхідних технічних засобів фікса- ції допиту та їх підготування;

и) визначення учасників (третіх осіб) проведення допиту;

і) прогнозування можливих ситуацій допиту, визначення можливості виникнення у допитуваного реакцій на викорис­тання того чи іншого тактичного прийому або небажаного пси­хічного стану, а для цього треба обрати найдоцільніші способи встановлення психологічного контакту тощо;

ї) складання плану допиту.

> Визначення кола осіб, які підлягають допитові, залежить від ряду чинників, зокрема і від обсягу наявної у слідчого ін­формації.

Вказівки па конкретних осіб, яким відомі певні обставини розслідуваного злочину, можуть міститись у матеріалах кримі­нальної справи.

В інших випадках для з'ясування таких осіб слідчий може доручити органам дізнання провести оперативно-розіпукові за­ходи (наприклад, опитування громадян із метою встановлення можливих свідків злочину; розшук злочинця тощо).

'Гака інформація може бути отримана слідчим і під час про­ведення інших слідчих дій у справі.

У Під час визначення послідовності проведення допиту певних осіб ураховується:

- яким обсягом інформації про обставини, що мають значен­ня для розслідуваної справи, володіє особа;

- важливість інформації на цьому етапі розслідування; -заінтересованість особи у кінцевому результаті розсліду­вання;

- практична можливість виклику особи на допит у иайко-ротшпй строк;

- фактори залежності й підпорядкованості. Насамперед бажано викликати на допит осіб, які володіють

найбільшим обсягом інформації з обставин справи, не є заінте­ресованими в результатах розслідування і можуть цю інформа­цію викласти об'єктивно.

У Повне та всебічне вивчення слідчим матеріалів кримінальної справи в усіх деталях є необхідною передумовою успішного прове­дення допиту. Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, що містяться як у протоколах слідчих дій, так і в інших документах та матеріалах справи, що дозволяє виявити прогалини, розбіжі юсті, супереч пості та своєчасно вжити заходів до їх усунення.

В іншому разі певні обставини справи можуть залишитися иевстаповленими або суперечливими, що не може не вплинути на повноту, всебічність та об'єктивність розслідування і тягне за собою необхідність проведення додаткових і повторних до­питів, очних ставок тощо.

У Визначення предмета допиту. Вже з кримінального проце­су, якого вивчали на попередніх курсах, відомо: коло обставин, що їх слідчий має намір з'ясувати на допиті, називається пред­метом допиту.

До них належать обставини, пов'язані безпосередньо з по­дією злочину (його способом, місцем учинення, часом, наслід­ками та іи.), які встановлюють або спростовують винність у його вчиненні певних осіб та мотиви їхніх дій. Практично пред­метом допиту можуть бути будь-які обставини, що мають зна­чення для встановлення істини у справі.

Предмет допиту залежить як від процесуального становища допитуваного, так і від того, яку інформацію він може мати у своєму розпорядженні.

Найбільш повною інформацією про обставини справи воло­діє обвинувачений (підозрюваний).

Потерпілий та свідки володіють меншою за обсягом інфор­мацією, а тому слідчий повинен визначити у плані коло питань, з яких вони можуть бути допитані, як, до речі, і щодо інших до­питуваних.

Іншими словами, конкретне своє вираження предмет допиту знаходить у плані допиту, у вигляді переліку обставин, що під­лягають з'ясуванню, з конкретизацією запитань щодо них.

Окрім цього, не треба забувати, що до предмета допиту вхо­дять також обставини щодо встановлення характеру і розміру заподіяних злочином збитків, обставини, що сприяли вчинен­ню злочину та інші, передбачені ст. 64 КПК.

> Однією з важливих підготовчих дій до допиту є вивчення особи допитуваного, яке полягає у вивченні соціально-психоло­гічної характеристики допитуваного, рівня інтелекту, схиль­ностей, способу життя, виховання, його характеру, темпераменту, способу мислення тощо.

Вивчення особи допитуваного дозволить слідчому встановити з ним під час допиту психологічний контакт, обрати найбільш до­цільні та ефективні прийоми й способи впливу на нього з метою отримання об'єктивних показань і правильного їх оцінювання.

Обсяг вивчення особи допитуваного залежить від його про­цесуального становища, характеру злочину, мети допиту, мож­ливостей слідчого та його професійних знань.

Найбільш ретельно вивчається слідчим обвинувачений, оскільки він є заінтересованою особою у справі, і найменш ніж інші допитувані схильний повідомляти правду. Відомості про особу обвинуваченого дозволяють слідчому спрогнозувати можливу поведінку допитуваного в тій чи іншій ситуації під час допиту і правильно обрати той чи інший тактичний прийом.

Під час вивчення особи допитуваного слідчий може скорис­татися допомогою спеціаліста-психолога, який є здатним допо­могти слідчому визначити:

- особливості психічних процесів, властивостей і станів до­питуваного;

- риси характеру, темперамент, інтелектуальні здібності;

- орієнтовний перелік питань, що можуть допомогти в уста­новленні психологічного контакту.

> Прогнозуючи можливу поведінку допитуваних, слідчий передбачає, готуючись до слідчої дії, що допитуваний може доб­росовісно помилятися стосовно певних обставин або давати неправдиві показання. У таких випадках цим особам доцільно буде пред'явити певні докази, матеріали справи тощо.

Слідчий завчасно, на етапі підготовки:

• робить закладки у потрібних місцях матеріалів справи;

• виписує прізвища, адреси;

• систематизує письмові документи і речові докази. Підготовлені для пред'явлення у відповідній послідовності

па допиті докази покликані, у разі прогнозованої потреби, віді­грати роль тактичних (інформаційних у цьому разі) «ударів», скерованих па руйнування можливої протидії слідству.

> Подальшим елементом підготування до допиту є встанов­лення моменту (часу), місця проведення допиту та способу ви­клику особи на допит.

Момент проведення допиту стосовно певної особи визнача­ється слідчим виходячи з:

- конкретної слідчої ситуації, що обумовлюється важливіс­тю інформації, що відома допитуваному;

• процесуального становища;

• ролі в розслідуваній події;

- зв'язками з іншими особами, які також підлягають допиту, а отже, можливістю їхньої змови тощо.

За такої ситуації, коли особи можуть між собою змовитися, або па яких може здійснити вплив обвинувачений, слідчий по­винен провести допит таких осіб негайно.

В інших випадках - наприклад, коли потерпілий перебуває у стані сильного збудження або хвилювання після вчиненого злочину, допит необхідно відкласти до заспокоєння потерпіло­го, крім виняткових випадків.

На вибір моменту допиту впливають і обрана послідовність допиту тих або інших осіб, інтереси збереження таємниці слід­ства, можливість явки допитуваних для проведення слідчої дії.

Стосовно проведення допиту окремих категорій осіб момент виконання слідчої дії визначається безпосередньо КПК:

• якщо підозрюваного було затримано або до нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит прово­диться негайно, а за неможливості негайного допиту - не пізні­ше 24 годин після затримання (ст. 107 КПК);

• допит обвинуваченого слідчий повинен провести негайно після пред'явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК).

Допит проводиться вдень. Забороняється проводити допит у нічний час, за винятком випадків, коли наявні обставини вима­гають негайного проведення допиту.

Місце допиту є кабінет слідчого. Крім цього, допит може бу­ти проведено:

• на місці події;

• за місцем прожинання або перебування допитуваного (ізо­лятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор, будинок відпо­чинку, санаторій тощо);

• за місцем роботи, навчання;

• у лікувальній установі (з дозволу лікаря).

Допит за межами місця провадження справи доцільно про­водити тоді, коли:

• існує потреба допиту декількох осіб, які проживають в од­ній місцевості; коли небажано завчасно розголошувати факт виклику на допит;

• у випадках, коли явку ускладнено поважними причинами, а також із исихолого-тактичних міркувань, особливо щодо ма­лолітніх і неповнолітніх допитуваних.

Окрім цього, до випадків допиту особи за місцем її перебу­вання, тобто не в кабінеті слідчого, слід віднести:

- якщо необхідність у допиті виникає зразу ж після закін­чення обшуку, пред'явлення для впізнання чи іншої слідчої дії за участі допитуваної особи;

- коли допит треба проводити з виїздом на місце події. Завжди слідчий повинен намагатися, щоби це місце:

1) відповідало вимогам проведення допиту цієї слідчої дії;

2. сприяло встановленню необхідного психологічного кон­такту з допитуваним;

3. дисциплінувало або іншим допустимим способом спону­кало допитуваного до дання ним показань;

А) позитивно впливало на зібраність (концентрацію уваги) слідчого на предметі допиту.

Бажано, щоб у кабінеті чи кімнаті, де проводиться допит:

• ие було інших працівників, зайнятих своїми справами, а тим паче сторонніх;

• па столі у слідчого не було зайвих предметів, було вим­кнено телефон, за винятком, якщо останній буде використову­ватися для допиту.

Особи можуть бути викликані на допит одним із таких способів:

• повісткою по пошті або через кур'єра;

• телеграмою або телефонограмою;

• повідомленням по телефону безпосередньо особі, яка під­лягає допитові;

• через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).

Конкретний спосіб виклику на допит (окрім допиту осіб, що затримані чи перебувають під партою) слідчий обирає залеж­но від наявної ситуації з тим, щоби виклик та його реалізація оптимально сприяли встановленню психологічного контакту з допитуваним, збереженню в таємниці від інших осіб самого факту виклику на допит, проведенню допиту у визначений час і в потрібному місці.

• Предметом допиту під час розслідування деяких злочинів можучії бути питання виробничого, технічного та спеціального характеру. Тому у цих випадках слідчому необхідно попередньо ознайомитись з відповідною довідковою літературою, прокон­сультуватись у спеціалістів, ознайомитися з виробничим або технологічним процесами.

• Подальшим елементом підготовки є технічне забезпечення допиту. Сюди входять:

• приготування спеціальних бланків протоколу, наперу, пи­шучих приладів, друкарської машинки, комп'ютера (коли такий є у слідчого як замінник друкарської машинки);

• забезпечення участі стенографістки, коли допит планують стенографувати;

• підготовка засобів звуко- та відеозапису, кінознімання;

• забезпечення отримання інформації диктофонним центром;

• забезпечення необхідних транспортних засобів та охорони, коли такі потрібні;

• підготовка приміщення для допиту.

> Інколи потрібно визначитись із колом учасників допиту. Зазвичай у допиті беруть участь дві людини - той, хто допи­тує, і кого допитують.

Але закон передбачає ряд випадків, коли до допиту потрібно залучати дещо більшу кількість учасників. Зрозуміло, що на підготовчій стадії не завжди повно відомо про обставини, які обумовлюють потребу в учасниках допитів.

Не можна випускати з поля зору випадки, коли, скажімо, участь у допиті захисника чи педагога є обов'язковою за зако­ном, або коли сам слідчий повинен уважати за доцільне залу­чення педагога, лікаря, законного представника або когось із близьких родичів малолітніх і неповнолітніх допитуваних, як це регламентовано ст. 168 КПК.

Експерт також може бути серед присутніх на допиті, коли у слідчого щодо цього немає заперечень (ч. 2 ст. 77 КПК).

С ряд випадків, коли слідчий, вважаючи участь прокурора в допиті доцільною, запросить його до участі в допиті:

• коли на ім'я слідчого надійшли скарги про його необ'єк-тинність із вимогою відповіді;

• коли обвинувачений чи підозрюваний може відмовитися від підписання протоколу допиту;

• у разі особливої складності допиту;

• коли є мотивоване клопотання обвинуваченого (підозрю­ваного) про участь у допиті прокурора.

До кола третіх осіб - учасників допиту відносять і перекла­дача або особу, яка розуміє знаки глухої чи німої особи. Тому, відповідно до ст. 169 КПК, слідчий у разі потреби визначається і з цими учасниками слідчої дії.

> Завершальним етапом підготовки до допиту є складання слідчим плану допиту.

Потрібно мати на увазі, що поняття «планування допиту» і «складання плану допиту» не є тотожними.

Планування поняття є ширшим, бо охоплює:

а) мисленнєву, раціональну діяльність слідчого, що охоплює всі названі вище елементи підготовки до слідчої дії;

б) власне складання плану проведення допиту. План допиту може бути:

1. усним або письмовим;

2. простим (коротким) або розгорнутим;

3) самостійним або в контексті сукупності процесуальних та інших дій, виконання яких передбачається розслідуванням у справі.

У випадках розслідування нескладних одноепізодних кримі­нальних стграв план є переліком запитань, що підлягають уста­новленню.

У багатоепізодних, складних справах складається детальний план у вигляді таблиці:

• у першій графі зазначаються обставини, що підлягають установленню у справі;

• у другій - наявна інформація про ці обставини;

• у третій - формулювання запитань із визначенням поряд­ку і послідовності;

• у четвертій - міститься перелік тактичних засобів, що їх планує застосувати слідчий з урахуванням прогнозованих си­туацій на допиті.

За необхідності план може бути доповнений схемами зло­чинних зв'язків обвинувачених, епізодів злочину, місць їх учи­нення, структури злочинної групи.