2. Загальні тактичні правила обшуку

Попри наявність відповідних особливостей кожного з назва­них вище різновидів обшуку, існують загальні (спільні) тактич­ні положення, засади, якими слід керуватись у ході будь-якого обшуку:

1. раптовість (пеочікуваність для обшукуваного);

2. планомірність (тобто послідовність і системність обшуку);

1. цілеспрямованість;

2. використання етики і психології;

3. врахування особливостей предметів пошуку і характеру обслідуваного об'єкта тощо;

4. застосування техніко-криміналістичних засобів, методів і допомоги спеціалістів;

5. безпечність;

6. використання допомоги оперативних підрозділів та ін­формації, отриманої оперативним способом.

Умовно обшук можна поділяти на три стадії:

1. підготовчу;

2. основну (робочу);

3. завершальну.

Своєю чергою, підготовча стадія складається з двох етапів:

1. етап підготовчих дій до виїзду на місце проведення обшуку;

2. етап підготовчих дій після прибуття на місце обшуку, але до його початку.

Окрім цього, основну (робочу) стадію також поділяють на:

1. оглядовий етан робочої стадії;

2. пошуковий етап робочої стадії.

Перший етан підготовчої стадії полягає в розробленні плану проведення обшуку і виконання комплексу заходів щодо його забезпечення. Цей комплекс заходів охоплює:

• вивчення матеріалів кримінальної справи;

• вивчення слідчої практики;

• вивчення особи обшукуваного;

• моделювання шуканих об'єктів;

• проведення слідчих дій, спеціально запланованих для отримання недостатньої інформації;

• здійснення встановлювальних та інших розвідувальних за­ходів;

• аналіз оперативно-розшукової операції;

• підготовку технічних засобів;

• визначення кола учасників обшуку;

• складення письмового плану.

Вивчення особи обшукуваного. На цьому попередньому етапі слідчий зобов'язаний зібрати якомога повніші дані про особу, в якої буде виконано обшук.

У криміналістичній літературі є спроби сформулювати пере­ліки типових даних, що їх необхідно зібрати про особу обшуку­ваного. Зокрема, професор О. Р. Ратінов під час збору відомос­тей про особу обшукуваних рекомендує звертати увагу на такі питання: а) професію і рід заняття; б) схильності і характер знань поза трудовою діяльністю; в) спосіб життя, звичайний розпорядок у сім'ї, а за обшуку в службовому приміщенні - ре­жим роботи; г) склад сім'ї, відносини з сусідами, а якщо обшук у службовому приміщенні, то з найближчими співпрацівника­ми; д) особливості поведінки в побуті і на службі; е) зв'язки та знайомства.

Вивчення місця майбутнього проведення обшуку. Для з'ясу­вання умов та обстановки майбутнього обшуку необхідно вста­новити: а) точну адресу приміщення, що підлягає обшукові, або розташування обшукуваної ділянки; б) чи є це приміщення ок­ремою квартирою, кімнатою в комунальній квартирі, будовою на правах власності; в) чи є в місці, що підлягає обшукові, льох, підвал, горище, хлів або інші господарські будови і приміщен­ня; г) шляхи підходу і проникнення в приміщення, що підлягає обшукові; д) наявність у цьому приміщенні меблів, механізмів, запасних виходів і вікон, дверних оглядових віконець (дверних вічок); характер замкових механізмів.

Завершальним етапом підготування обшуку до прибуття на місце його проведення є його планування, тобто складання пла­ну майбутньої операції.

У плані мусить бути зазначено:

• які об'єкти необхідно вилучити у справі;

• особу, яку потрібно обшукати, її місцеперебування;

• обов'язкових учасників оперативно-слідчої групи;

- спосіб проникнення в приміщення для обшуку і заходи щодо попередження можливого збройного опору;

• час і порядок проведення обшуку;

• конкретних спеціалістів (зокрема кінолога);

- технічні засоби (засоби пошуку і фіксації, упаковки для вилучення об'єктів обшуку);

• тактичні засоби, що їх доцільно застосовувати для пошуку;

• спосіб зв'язку і транспортні засоби;

• заходи щодо місця обшуку;

• заходи, що унеможливлять зв'язок обшукуваного з іншими особами;

• способи легалізації отриманих оперативних даних, що ви­користовуватимуться під час обшуку;

• очікувані дії учасників обшуку в разі ускладнення обста­новки;

• заходи щодо попередження можливого приховування або пошкодження об'єктів, які шукали.

Подальшим етапом підготовчої стадії обшуку є здійснення комплексу заходів, що проводяться від моменту прибуття на місце обшуку, але до початку пошукових дій. Комплекс цих заходів є таким:

• корегуються деякі пункти плану з урахуванням реальної обстановки;

• в зоні пошуку розмішується оперативний склад групи зов­нішнього забезпечення. Тобто, після прибуття (бажано рапто­вого) па місце обшуку транспортний засіб залишають па певній віддалі від об'єкта обшуку. Негайно організується спостережен­ня за вікнами і вхідними дверми помешкання чи приміщення, в якому має проводитись обшук;

• встановлюються зв'язки між групою зовнішнього забезпе­чення та іншими учасниками обшуку;

• реалізуються завчасно розроблені прийоми раптового проникнення в приміщення або на місцевість, які обшуковую-ться. Входять па місце проведення обшуку відразу всі учас­ники, зокрема поняті. Але, якщо навіть є непрямі дані, що злочинець озброєний і може вчинити опір, обов'язково прово­дяться оперативні операції щодо убезпечення всіх учасників слідчої дії та результативності проведення обшуку (через зав­дання оперативним працівникам з'ясувати, хто є на об'єкті майбутнього обшуку, припинити будь-які спроби застосуван­ня зброї тощо, а також можливість утекти, щось сховати або знищити);

• за відсутності обшукуваного або дорослих членів сім'ї вжи­ти заходів до їх доставлення додому або до місця обшуку, не розголошувати причини цього;

• коли неможливо встановити місцеперебування обшукува­ного або членів його сім'ї, а обшук відстрочити неможливо, за­прошують представників домоунрави або місцевих органів вла­ди і відкривають приміщення;

• слідчий пред'являє своє посвідчення і постанову про обшук, па які/і обшукуваний повинен розписатись, одночасно дається доручення оперативним працівникам перевірити доку­менти в осіб, що були виявлені на місці обшуку, і опитати їх на з'ясування причетності до справи;

• після цього слідчим дається вказівка, кому з цих осіб мож­на залишити місце слідчої дії, попередивши про нерозголошеп-ия відомостей, що стали їм відомі під час процедур, які прово­дилися за їхньої участі, а кому залишитись;

- цим особам, а також тим, що прибули зі слідчим на місце обшуку (понятим, спеціалістам, свідкам, потерпілим тощо) слідчим роз'яснює їхні права та обов'язки;

крім того, має місце роз'яснення, що без дозволу слідчого обшукувані особи, а також інші особи: члени сім'ї обшукувано­го, ті, кого на місці обшуку було залишено і залучено як допо­міжних учасників,- не вправі переміщатися по об'єкту, подава­ти якісь знаки або репліки, підходити до телефона, втручатись у дії учасників обшуку;

• далі слідчий повідомляє мету обшуку, і обшукуваному пропонується видати предмети обшуку. Коли ці об'єкти видано добровільно, слідчий проводить їх вилучення, вирішуючи пи­тання про продовження чи завершення на цьому обшуку;

• щоб обшукуваний згодом не зміг заявити, що знайдені в нього речі належать комусь іншому, доцільно до початку обшу­ку запитати його: «Чи немає у приміщенні чужих речей тощо?», і зафіксувати це запитання, а також відповідь у протоколі;

• і останнє, що потрібно виконати па цій стадії,- ще раз узго­дити розподіл обов'язків між учасниками обшуку, після чого розпочинається власне обшук, тобто основна робоча стадія, яка, своєю чергою, складається з двох станів:

I. Оглядовий етап робочої стадії.

II. Пошуковий етан стадії.

Оглядовий етап розпочинається з орієнтування на місці об­шуку і попереднього обслідування приміщення або ділянки міс­цевості. Під час цього остаточно корегується план обшуку (ко­пі ж такого немає в загальних рисах, намічається план обшуку і складається схема черговості пошукових операцій). Виявляють­ся місця та об'єкти, що потребують спеціальних знань і особли­вої уваги.

Приймається рішення щодо застосування конкретних тех­нічних засобів і допомоги оперативного складу. Залежно від кількості учасників застосовують одиничний або груповий по­шук. Якщо для пошуку визначено одну людину, то нею повинен бути слідчий або інший керівник слідчої дії. Пошукові дії про­водяться або однією групою в одному місці і в присутності тих самих понятих, або ж, коли багато роботи, окремо декількома групами, в кожнім із яких є свої поняті.

Визначається початок пошукового огляду.

І Ірактикою вироблено такі способи:

І. За напрямом і послідовністю дослідження:

а) зустрічне одночасне дослідження;

б) паралельне одночасне;

в) планове (коли площа поділяється на квадрати ділянки);

г) послідовне дослідження;

д) послідовне дослідження (за годинниковою стрілкою або проти руху стрілки).

2. За обсягом дослідження:

а) суцільне обслідування (тобто має місце огляд усього при- міщення або всієї території в чітко визначеному порядку - по- слідовності);

б) вибіркове (часткове) (пошук на місцях найбільш імовір- ного переховування предметів пошуку).

3. Як вже наголошувалось, за кількістю учасників пошуку:

а) одиночне дослідження (обшук проводиться безпосеред- ньо самим слідчим);

б) груповий пошук (декількома групами на одному місці, од- ною з яких керує слідчий, іншими - його помічники - опера- тивні працівники.

4. За характером дослідження, завданням відшукати схован- ки тощо:

а) візуальний пошук;

б) вимірювання;

в) прослуховувапня;

г) простукування (різновид прослуховування), прощупуван- ням (щупом);

д) просвічування об'єктів за допомоги рентгенівських і гам- ма-променів;

е) проглядання закритих порожнин крізь малі отвори за до- помоги оптичної системи, що складається з мініатюрного ши- рококутного об'єктива, світловода і окуляра (в медицині такий пристрій називають ендоскопом);

є) мікропошук (із використанням оптичних приладів, зде­більшого луп);

ж) спосіб пересипання сипучих речовин;

з) переливання рідин;

и) радіаційні способи;

і) порівнювання однорідних предметів і ділянок;

ї) спосіб зіставлення зовнішніх і внутрішніх параметрів єм­нісного об'єкта;

й) виявлення демаскувальних ознак, зокрема матеріальних негативних обставин;

к) виявлення (знаходження) шуканого з використанням спеціально дресированої собаки: на зброю, наркотики, труп тощо;

л) обслідування без порушення цілісності об'єктів та обслі­дування, пов'язане з порушенням їхніх частин;

м) психологічні: «розвідка словами», «руками обшукуваного», «опинитися на місці сховища на спині обшукуваного», «діа­гностування дисимуляцій» тощо.

У ході обшуку вказані способи можуть застосовуватись у різних комбінаціях - поєднаннях, залежно від наявних ситуа­цій обшуку (про це ще йтиме мова згодом). Навіть більше, час­то слідчий або оперативний працівник декілька разів досліджує той самий предмет, ділянку. Такий спосіб (підхід) сприяє бути впевненим, що поза увагою не опиниться жодна демаскувальна деталь.

На цьому оглядовому етапі (статичному) ще потрібно: з'ясу­вати, ким і які з приміщень і сховищ реально використовують­ся мешканцями чи службовцями, де ключі від них; визначити місце майбутнього складування об'єктів, що підлягатимуть ви­лученню, в разі відшукання таких, а також призначити особу для їх охорони.

Пошуковий (динамічний) етап робочої стадії - найскладна, об'ємна і відповідальна частина обшуку. Вона полягає в прове­денні детального обслідування обшукуваного приміщення, міс­цевості чи особи. Від якості виконання цього етапу залежить до­сягнення мети слідчої дії. Особливе значення відіграють такі загальні тактичні положення обшуку, про які вже згадувалося: планомірність, цілеспрямованість обшуку, використання даних етики і психології, врахування ситуації та ін., а особливо вміння правильно вибрати потрібні за конкретних ситуацій тактичні прийоми та відповідну комбінацію останніх.

Як видається, є сенс зупинитися на деяких аспектах аналізу тактичних прийомів обшуку, оскільки з цього приводу кримі­налістична наука містить суперечливі положення, що в жодному разі не сприяє ефективній реалізації застосування тактичних рекомендацій у вирішенні завдань кримінального судочинства.

Це питання доречно розпочати з класифікації тактичних прийомів обшуку, що реалізуються саме в ході його пошуково­го етапу.

1. За функціональною спрямованістю:

а) тактичні прийоми, що виконують пошукову функцію:

- аналіз обстановки окремих ділянок приміщення,

- зіставлення предмета пошуку з різними об'єктами місця обшуку,

- орієнтація на професійні навички обшукуваної особи;

б) тактичні прийоми, що викопують комунікативну функцію .і обшукуваним:

• роз'ясненим неправильно зайнятої обшукуваним позиції.

• постановка обшукуваному контрольних запитань,

• застосування навіювання у формі наказу тощо.

2. За об'єктом спрямованості:

а) тактичні прийоми, спрямовані па створення впливу на об- шукуваного:

• розмова на сторонню тему,

• розвідка словами,

• пояснення мети обшуку та ін.;

б) тактичні прийоми, направлені на дослідження матеріаль- ної обстановки:

• аналіз виявлених слідів та їхніх ознак,

• аналіз ознак предметів пошуку,

• використання можливостей типових аналогів тощо.

3. За об'ємом (широтою) використання:

а) тактичні прийоми, що використовуються тільки під час обшуку:

• розвідка словами,

• орієнтація па професійні навички обшукуваного;

б) тактичні прийоми, що застосовуються під час проваджен- ня різних слідчих дій:

• контрольні запитання, постановка різноманітних запитань,

• розмова на сторонню тему,

- роз'яснення потреби допомогти органам розслідування та ін.

1 За особливостями реалізації:

а) 'тактичні прийоми, що реалізуються безпосередньо і осо- бисто слідчим:

б) тактичні прийоми, що реалізуються через розподіл ролей між учасниками слідчо-оперативної групи.

5. За характером використовуваної інформації:

а) тактичліі прийоми, що базуються на словесній (вербаль- ній) інформації:

• розмова на сторонню тему,

• постановка нейтральних запитань тощо;

б) тактичні прийоми, застосування яких поєднане з викорис- танням матеріалізованої інформації:

- показ обшукуваному аналога предмета пошуку,

в) тактичні прийоми, що базуються па логіко-мисленнєвій інформації:

• аналіз ознак предмета пошуку,

• моделювання минулої події толю.

(і. За характером слідчої ситуації, що може утворюватися на робочій стадії обшуку.

Наукою криміналістикою напрацьовано такі типові блоки ситуацій обшуку:

1. Ситуації обшуку, що визначаються обсягом інформації:

а) ситуації обшуку, що характеризуються достатнім обсягом інформації;

б) ситуації обшуку, які характеризуються обмеженим обсягом інформації.

2. Ситуації обшуку, що є сприятливими для спілкування з обшукуваною особою (близькі до безконфліктних):

а) ситуації обшуку, що пов'язані з допомогою з боку обшу- куваного у провадженні пошукових дій;

б) ситуації, що характеризуються можливістю отримання ін- формації від обшукуваного;

в) ситуації, що характеризуються можливістю здійснення психологічного виливу па обшукуваного та зміни його психіч- ного етапу.

3. Конфліктні ситуації обшуку (наявна подія проведення слідчої дії):

а) ситуації вчинення збройного опору в ході обшуку;

б) ситуації створення «перешкод» у процесі обшуку;

в) ситуації демонстрації відмови від спілкування зі слідчим тощо.

4. Ситуації, що визначаються рівнем інформативності про предмет пошуку:

а) ситуації проведення обшуку (пошукових дій) за наявнос- ті достатньо повної та чіткої інформації про предмет пошуку;

б) ситуації здійснення пошукових дій, коли наявна лише наближена орієнтовна інформація про предмет пошуку.

5. Ситуації обшуку, що обумовлюються ступенем і обсягом при- пущення про спосіб зберігання (приховання) предмета пошуку:

а) ситуації, за яких існує припущення про звичний (природ- ний) спосіб зберігання предмета пошуку;

б) ситуації, за яких будується припущення, що предмет по- шуку видозмінений або знищений;

в) ситуації, за яких існує припущення, що предмет пошуку міститься у спеціальних тайниках;

г) ситуації, коли існує припущення, що предмет пошуку за- хований у важкодоступпих, неприродних місцях.

6. Ситуації обшуку, що можуть виникати на різних етапах обшуку:

а) ситуації, що виникають після пропозиції добровільної ви- дачі шуканого;

б) ситуації, що виникають, власне, на пошуковому (динаміч- ному) етапі обшуку.

Додаткову і найсвіжішу інформацію про місцеперебування шуканого можна отримати і під час самого обшуку, спостерігаю­чи за поведінкою обшукуваного, його реакцією на перебіг подій.

Емоції обшукуваних (хвилювання, страх, радість, апатія) мо­жуть указувати на ті місця, де сховано шукані об'єкти. Так, на­приклад, хвилювання обшукуваних зростає мірою наближення слідчого (чи учасника слідчо-оперативної групи) до місця схо­ванки.

Інколи неабиякий позитивний результат дає вже неоднора­зово згадувана «розвідка словами», що полягає у звучному на­зиванні слідчим чергового об'єкта обшуку, поєднаного зі спо­стереженням за реакцією обшукуваного. Щоб це спостереження було якомога ефективнішим, його доцільно доручити спеціаль­но виділеному досвідченому оперативному працівникові.

Необхідна інформація може бути отримана і в ході спостере­ження не лише за обшукуваним чи іншими особами, які є на місці проведення слідчої дії, а й за поведінкою домашніх тва­рин, птахів, навіть комах, які можуть орієнтувати на місцепере­бування об'єктів пошуку, передусім тваринного і рослинного походження, або про їх переховування, здійснене безпосере­дньо перед обшуком.

Інформацію про місця знаходження тайників можна отрима­ти і за умови правильного оцінювання психології, професійних знань, навичок і вмінь того, хто причетний до виготовлення (будови) схованки, ким здебільшого є сам обшукуваний.

Використовуючи ретроспективну і перспективну рефлектив­ність, проводячи пошук, ставлячи себе на місце обшукуваної особи, слідчому необхідно враховувати його розрахунок на прояв з боку учасників обшуку таких психологічних факторів:

• розрахунок на втомлюваність і автоматизм (заховання доку­ментів у книжках, розміщених у середині книжкових полиць);

• розрахунок на гидливість (заховання в помийному відрі, ямі для нечистот, смітнику, купці гною тощо);

• розрахунок на прояв із боку слідчого такту, делікатності та інших благородних спонукань (заховання шуканого в ліжко хворого, в дитячий одяг чи речі тощо);

• відкрита (очевидна) недбалість у захованні предмета по­шуку (залишення на виду, у квітах тощо);

• відволікання уваги виготовленням порожніх «тайників-двійників»;

• виготовлення тайника із подвійним дном, із розрахунком па поверхневе обслідування під час його виявлення;

• розрахунок на провокування конфлікту під час обшуку з метою знищення, пошкодження у ході відволікання уваги слід­чого від конкретних об'єктів та ін.

Коли шафи, валізи, комірчини або інші сховища закрито на замок, слід запропонувати господареві обшукуваного примі­щення чи предмета відчинити їх. У разі відмови сховища відчи­няють примусово, але слідчому треба уникати зайвих пошко­джень.

Вашій увазі пропонується перелік деяких випадків, коли по­рушення цілісності предметів (злам запиральних пристроїв, злам підлоги тощо) вважаються вмотивованими:

• коли є прямі вказівки на наявність тайника в матеріалах справи (протоколах допитів конкретних осіб);

• коли в матеріалах оперативних заходів містяться вказівки па наявність у конкретному місці тайника;

• якщо господар обшукуваного приміщення очевидно і не­адекватно поводить себе, що зафіксовано спостереженням або «розвідкою словами»;

• коли покази приладів свідчать про наявність тайника;

• якщо виявлено негативні ознаки, що свідчать про наяв­ність тайника (різниця у відтінку фарбування предметів, діля­нок стіни, підлоги, наявна різниця між внутрішніми і зовнішні­ми розмірами стін тощо, специфічні відзвуки простукування предметів та об'єктів тощо);

• коли виявляються прямі ознаки тайника (не закріплена у сті­ні цегла, свіжокопана земля, дошка підвіконня хитається та ін.).

Окрім іншого, діяльність слідчого щодо виявлення шукано­го полягає у виявленні демаскувальних ознак тайника і з'ясу­вання їхнього значення. Практично слідчий сприймає масу предметів, слідів, але якщо він не розуміє їхнього зв'язку з дія­ми злочинця, вони за суттю минуть його увагу і виявляться не­корисними, даремними для нього.

Демаскувальні ознаки тайника інколи доволі примітивні, а інколи майже відсутні.

Ознаки, що можуть указувати на наявність тайника під по­верхнею підлоги, є такими:

• зрушення плінтусів;

• ум'ятини між /юшками або паркетними плашками від інст­румента, яким вони виймалися;

• дошки складаються з окремих частин;

• відсутність між дошками і паркетинами пазового бруду;

• закріплення дощок великою кількістю цвяхів, інколи з ін­шим характером головок;

• закріплення цвяхами паркетин (паркетних дощок, плашок);

• погойдування або незначне прогинання дошки або парке­тини під вагою людини;

• відмінність у відтінку фарбування окремих частин підлоги, пошкодження у шпаклівці;

• кріплення певної частини лінолеуму цвяхами і, навпаки, пезакріплеиість якогось шматка лінолеуму, виглядання з-під нього частини підлоги або його нерівності;

• нещільне кріплення керамічних плит підлоги, відсутність між ними пазового бруду, інший характер кріпильного роз-ч ипу,

• відсутність пилу за умови сильної запиленості (забруднен­ня) всього іншого простору або, навпаки, сильна забрудненість чи запиленість окремої ділянки підлоги;

• місця, на яких або поблизу яких стоїть (сидить) обшукува­ний, особливо коли вій змушений їх полишити, знову поверта­ється па них та ін.

А ось наближений перелік ознак, що можуть указувати на тайники всередині пустотілих стін чи перегородок:

• відмінності у товщині аналогічних стін або в матеріалі, з якого їх виготовлено;

• випуклість або вгнутість частини поверхні стін;

• відмінність у фарбі, якою покрито стіну, у штукатурці сті­ни або її обклейці шпалерами (шукані документи можуть бути під шпалерами);

• коливання (під натисненням) дощок підвіконня та рам вікон;

• слідив що свідчать про повторне кріплення або заміну об­лицювальних плиток;

• відмінна кладка стіни або інший характер швів між цегли­нами (блоками) тощо;

• різна люмінесценція окремих ділянок стіни під опромінен­ням її ультрафіолетом тощо.

Ознаками, що можуть указувати на наявність тайника у льо­сі, підвалі, фундаментах будівель є такими:

• невідповідність між внутрішнім і зовнішнім розмірами під­вальної частини будинку (з урахуванням товщини фундаменту і стіп);

• відсутність пилу і павутиння на окремій ділянці за умови загальної забрудненості всього підвалу (особливо в просторі між брусами і настилом);

- неоднорідність цегляної кладки, штукатурки, розчину;

- наявність кам'яних чи інших важких стіп на земляній (пі­щаній) підлозі підвального приміщення та іи.

Маючи на увазі все перелічене вище, слід мати па увазі та­кож те, що шукані предмети можуть бути розібрані на частини і сховані в багатьох місцях.

Перед тим як перейти до аналізу останньої, завершальної стадії обшуку, стадії фіксації його результатів, резюмуємо тим, що на пошуковому (детально-динамічному) етапі цієї слідчої дії особливо важливо дотримуватися таких рекомендацій:

а) по можливості обслідувати об'єкт без порушення його ці- лісності, через простукування, проколювання, промацування, вимірювання, порівняння з аналогічними об'єктами, а також за допомоги відповідних науково-технічних засобів ( метал ошука- ча, ультра-, іпфраопроміпювача, інтроскопа, ультразвукового дефектоскопа, ендоскопа та багатьох інших);

б) обслідування зі зламом (частковим) об'єкта проводити тільки за наявності для цього достатніх підстав, але і в цьому випадку намагатися діяти раціонально (наприклад, якщо є можливість оглянути виявлену внутрішню пустоту крізь неве- ликий отвір, не варто повністю зламувати об'єкт; не варто зри- вати всі шпалери - досить вирізати їхні шматки, щоби згодом їх можна було приклеїти на свої місця;

в) під час вилучення предметів забезпечити цілісність ознак - слідів дотику до них обшукуваного;

г) звергати увагу па відсутність предметів, про наявність яких в обшукуваного було відомо слідству або ж які повинні бути на місці обшуку, про що свідчать результати пошуку (відсутність коштовностей тощо за наявності їх письмового списку, значна кількість магнітофонних і відеокасет за відсутності самої апа- ратури тощо) і взагалі помічати прояви як матеріального, так і нематеріального характеру негативних обставин;

д) перед завершенням пошукового етапу обшуку викона- ти повторний обхід і огляд об'єкта обшуку, аби переконатися, чи достатньо повно виконано слідчу дію (та інші рекомен- дації).

Останньою стадією обшуку є завершальна стадія, що полягає в закріпленні доказів зокрема і фіксації результатів обшуку взагалі.

Результати обшуку фіксуються у протоколі слідчої дії та до­датках до нього. Від повноти і об'єктивності документування й відображення іншим способом ходу і результатів обшуку зале­жить доказове значення цієї дії.

Протокол повинен відповідати загальним, передбаченим ст. 85 КПК України, і спеціальним, передбаченим ст. 188 КПК України, вимогам.

Протокол доцільно складати після завершення обшуку і обов'язково на місці його проведення. Під час слідчої дії слідчо­му рекомендується вести чорнові записи або застосувати дик­тофон. Окрім цього, можуть застосовуватися фото-, кінозні­мання, відеозапис із дотриманням окремої процедури і тактич­них рекомендацій.

З огляду на необхідність вручення обшукуваному копії про­токолу його потрібно скласти не менш ніж у двох екземплярах.

Протокол обшуку, як і протоколи більшості слідчих дій, складається з трьох частин.

У вступній частині (шапці) протоколу зазначають:

• місце і дату виконання слідчої дії;

• час початку і завершення обшуку;

• посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала прото­кол, і кожного зі складу слідчо-оперативної групи, спеціалістам -роз'яснення прав та обов'язків;

• прізвище, ім'я, по батькові та домашню адресу кожного по­нятого, факт роз'яснення їм прав;

• дату складення постанови про проведення обшуку, ким складено, ким санкціоновано обшук (коли санкції та постанови немає, вказується чому, і робиться посилання на ч. 4 ст. 177 або ст. 184 КПК України);

• адресу приміщення, де проводився обшук, або місцерозта-шувапня, межі обшукуваної території;

• позначка про роз'яснення обшукуваному чи особам, які його заступають, права бути присутніми на місці виконання слідчим усіх дій, робити заяви щодо цих дій, що підлягають за­несенню до протоколу;

• позначка про те, що перед початком обшуку слідчий запро­понував добровільно видати шукане і якою була відповідь;

• позначка про доведення до відома про застосування фа­культативних засобів фіксації перебігу та результатів слідчої дії та інших технічних засобів пошуку.

Б описовій частині протоколу зазначається:

- найменування знайденого або добровільно виданого об'єк­та, описання його ознак (назва, розмір, форма, вага, колір, мар­кування, мітки, номери, пошкодження тощо), реквізити доку­ментів, що будуть вилучатися, серії та номери цінних паперів, сума грошей і купюри (у справах про хабарництво вказують но­мери купюр).

Завдання слідчого полягає в тому, щоб охарактеризувати й індивідуалізувати знайдений і згодом вилучений предмет, зафік­сувати ознаки та особливості, що дозволять відрізнити його від інших схожих об'єктів, унеможливити його підміну. У випадку вилучення виробів із дорогоцінних металів у протоколі обшуку зазначають назву виробу його родові та індивідуальні ознаки, ко­лір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин, наявність пробірних знаків. Не встановивши точного наймену­вання знайденого металу або коштовного каміння, не варто нази­вати їх «золотом», «платиною» або «смарагдами» тощо;

• де і в яких умовах зберігався кожен знайдений предмет; якщо в тайнику, тоді облаштування останнього, як його було виявлено, які конкретні технічні засоби для цього було засто­совано;

• чи було вчинено опір учасникам слідчо-опсративпої групи, спроби сховати або знищити шукане;

• позначки про прояви негативних обставин (наявності чи відсутності, демаскувальні ознаки, дисимуляції);

• які пошкодження заподіяно різним об'єктам внаслідок по­шуку і виявлення шуканого (злами замків, підлоги, стін; по­шкодження обшивок, розкриття швів, злам меблів тощо).

У завершальній частині протоколу повинні міститися:

- перелік вилучених конкретних предметів (документів) із вказівкою (повторною) їхніх індивідуальних ознак (кількість, вага, колір, особливі прикмети); вказівка на суми вилучених грошей, валюти.

Коли кількість вилученого є значною, можна оформити ви­лучення окремим описом, що долучається додатком до прото­колу обшуку, про що в ньому робиться позначка;

- вказівка на матеріал, спосіб упакування і опечатування ви­лученого;

- перелік громіздких предметів, вилучити які на момент обшуку було неможливо і які передано на відповідальність збе­рігання власникові або його родичам чи представникам будин-коуправлінпя, місцевим органам влади;

- позначка про попередження вказаних осіб про відповідаль­ність за незбереження переданого їм під відповідальність май­на, про що відбирається відповідна (відмітка) розписка;

• заяви спеціалістів та їх пояснення щодо зроблених ви­сновків;

• заяви (якщо вони надійшли) від обшукуваного та інших присутніх па обшуку осіб щодо дій слідчого та змісту прото­колу;

• підписи учасників обшуку, обшукуваного чи осіб, які його заступають, про засвідчення ними правильності протоколу, а також підпис особи, якій було вручено копію протоколу.

У разі відмови від підпису обшукуваного чи осіб, що пред­ставляють його інтереси, цей факт фіксується в протоколі.