6. Охарактеризувати дивізійну (лінійну) структуру побудови підприємства.

Дивізійні структури – це структури, засновані на виділенні великих автономних виробничо-господарських підрозділів (структурних підрозділів, відділень) і відповідних їм рівнів управління з наданням таким підрозділам оперативно-виробничої самостійності і з перенесенням на цей рівень відповідальності за понесені витрати і отримані доходи, внаслідок чого вище керівництво концентрується на вирішенні стратегічних завдань, пов'язаних із зростанням і розвитком підприємства в цілому (рис. 1.3).

Поділ компанії за підрозділами (дивізіонами) проводиться, як звичайно, за одним з трьох принципів:

– за продуктовим - з урахуванням особливостей продукції, що

випускається, або послуг, що надаються;

– залежно від орієнтації на конкретного споживача;

– за регіональним - залежно від обслуговуваних територій.

7. Визначити специфічні особливості побудови функціональної, лінійно-функціональної і матричної структури управління підприємством.

Функціональні структури засновані на поділі функцій між структурними підрозділами (фахівцями) з підпорядкуванням їм всіх нижчих підрозділів. Цей вид організаційної структури передбачає підпорядкування одного працівника декільком вищим керівникам, що реалізують свої функції.

При цьому внутрішня структура підрозділів переважно будується за лінійним принципом. Наприклад, начальник ділянки одночасно підпорядковує заступникам директора з виробництва, комерції і економіки.

Лінійно-функціональні структури є найбільш поширеними і засновані на побудові структури підприємства з використанням переплетення виконання вузькоспеціалізованих функцій із системою підзвітності й відповідальності за безпосереднє виконання поставлених завдань.

Матричні структури відображають закріплення в організаційній побудові підприємства двох напрямів керівництва:

– вертикального - управління структурними підрозділами підприємства;

– горизонтального - управління окремими проектами або програмами.

Особливістю таких структур є те, що вони часто використовуються, коли вибрана організацією стратегія акцентує увагу на отриманні високоякісного результату з великої кількості проектів у галузі високих технологій (розробка програмних продуктів).

8. Кого називають бухгалтером-аналітиком?

Бухгалтеры, наделенные управленческими функциями, называются бухгалтерами-аналитиками (бухгалтерами-менеджерами). В организационной структуре любого предприятия между его отдельными подразделениями возможны линейные и нелинейные (штатные) производственные отношения. Линейные отношения предполагают дачу указаний подчиненным лицам. Главный бухгалтер-аналитик отвечает за работу всей бухгалтерской службы, следовательно, здесь также присутствуют линейные отношения. Нелинейные (штатные) производственные отношения возникают тогда, когда один отдел предоставляет услуги другим отделам (например, отделы кадров, снабжения, проектирования, финансового обеспечения). В этом смысле функции бухгалтера-аналитика также носят штатный характер, так как подчиненная ему бухгалтерская служба консультирует, обслуживает и координирует остальные подразделения предприятия.

9. Яку участь приймає бухгалтер-аналітик в організації та мотивації праці?

Бухгалтер відіграє значну роль на всіх етапах управління: в процесі планування діяльності він бере участь у складанні та узгодженні бюджетів, розробці стандартів витрат, надає інформацію про минулі події та складає розрахунки щодо можливих наслідків майбутніх дій

Функціональні обов'язки ведення управлінського обліку покладаються на бухгалтерів-аналітиків. Бухгалтер-аналітик – це працівник бухгалтерії, який готує інформацію для прийняття управлінських рішень.

Таким чином, бухгалтер-аналітик допомагає менеджерам у виконанні ними функцій планування, контролю, організації та мотивації.