6.2. Особливості здійснення біржових операцій

У сучасній біржовій торгівлі розрізняють торгівлю з реальним товаром і ф'ючерсну торгівлю. При торгівлі з реальним товаром заключають угоди як з наявним товаром, так і на термін (форвардні).

Усі біржові угоди можна розділити на реальні і ф'ючерсні, поточні і термінові (табл.2). Таблиця 2.

Види біржових угод

Вид угод	За наявністю товару	За тривалістю
Угоди «СПОТ»	Реальні	Поточні
Угоди «ФОРВАРД»		Термінові
ФЬЮЧЕРСЫ	Ф"ючерсні
ОЦИОНЫ

Товарні біржі, з'явившись у 16 столітті в Європі, споконвічно торгували наявним товаром, таким чином історично першими біржовими угодами були реальні поточні угоди.

Реальна біржова угода - це здійснена на біржі угода з продажу чи придбання товару з постачанням реального товару на склад біржі чи з одержанням його зі складу.

Спот-угоди (від англ. on the spot- на місці, негайно ж) - заключаються на покупку представленого (реального) товару з негайною його оплатою і постачанням. За зданий на склад біржі товар продавець одержує складське посвідчення - варрант, що передається їм у розрахункову палату біржі. Раніше варрант передавався покупцю в обмін на чек на суму біржового контракту.

У 19 столітті в Європі, США і Японії поширюється нова форма біржового контракту - форвардний контракт, відповідно до якого продавець поставляв визначену продукцію покупцю у визначений термін (до 24 місяців) у майбутньому, тобто покупка-продаж товарів здійснювався задовго до постачання товару, а іноді, і до його виробництва.

Форвардні угоди (від англ. forward - уперед, наперед) - це угоди за наявний товар (його можна побачити, оцінити й одержати повний документальний опис) з постачанням в обговорений термін у майбутньому (на визначену дату). Тут не передбачається умова негайного постачання товару, а тільки фіксується ціна чи спосіб її розрахунку при одержанні товару. Термін виконання форвардної угоди звичайно складає 1,3,6,12 місяців.

Для продавця реального товару форвардні операції дають можливість завчасно зафіксувати ціну і покрити свої витрати, а для покупця - застрахуватися від підвищення цін у майбутньому і, крім цього, уникнути витрат на оренду складських приміщень.

Однак, форвардні контракти, мають істотні недоліки:

• вони не стандартизовані;

• біржа не гарантує виконання біржових форвардних контрактів;

• ліквідність форвардних контрактів, тобто можливість їхнього перепродажу, невелика.

Торгівля реальним товаром по спотових і форвардних контрактах на біржах занепала з формуванням внутрішніх ринків і їхньою монополізацією в розвитих країнах і з початком формування світового ринку. Разом з цим у другій половині 19 століття з'явилися нові інструменти торгівлі на товарних біржах - ф'ючерсні контракти й опціони.

Ф'ючерсна угода - це угода на покупку чи продаж майбутніх товарів обумовленого сорту (марки) за умови їхньої оплати за погодженою ціною через визначений термін після заключення угоди. Об'єктом такої угоди є ф'ючерсний контракт.

Ф'ючерсний контракт - це зафіксоване на біржових торгах за правилами біржі зобов'язання поставити чи купити в майбутньому стандартний обсяг товару визначеної якості (базовий актив) за стандартними умовами постачання й оплати. Покупці виграють від підвищення цін, тому що вони зможуть одержати товар за ціною нижче поточної. Продавці виграють від падіння цін, тому що вони уклали контракт за ціною вище поточної.

На відміну від форвардного контракту, у якому кількість товару, час і місце його постачання встановлюються в процесі заключення кожної угоди, у ф'ючерсних угодах ці умови заздалегідь визначені біржею. Ф'ючерсний контракт - це стандартний біржовий контракт, у той час як форвардний - носить індивідуальний характер. Ф'ючерсний контракт ліквідує перераховані недоліки форвардних контрактів.

Ф'ючерсний товарний ринок, на відміну від реального, являє собою ринок не конкретних товарів, а прав на товар.

Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є:

• фіктивний характер угод, при якому купівля-продаж відбувається, але обмін товарів у більшості випадків відсутній;

• переважно непрямий зв'язок з ринком реального товару (через хеджування, а не через постачання товару);

• повна уніфікація споживчої вартості товару, представником якого служить біржовий контракт, безпосередньо прирівняний до грошей і обмінюваний на них у будь-який момент;

• знеособленість угод, тому що вони заключаються не між конкретним продавцем і покупцем, а між ними (їхніми брокерами) і розрахунковою палатою.

Звичайно ф'ючерсна угода закінчується не постачанням товару, а ліквідацією контракту, тобто здійсненням зворотної (офсетної) угоди. Це означає, що для погашення свого зобов'язання учасник торгів, що купив фьючерс на постачання товару, купує протилежний контракт на покупку товару, а що купив фьючерс на покупку - здобуває контракт на продаж. Однак, якщо власник ф'ючерсного контракту не здійснив зворотну операцію, тобто не придбав протилежний контракт, він змушений виконати контракт відповідно до умов: прийняти й оплатити товар чи навпаки. Таким чином, якщо ф'ючерсний контракт закінчується реальним постачанням товару - він стає форвардним. Однак, у світовій практиці постачанням наявного товару закінчується лише 2-4% укладених угод.

Порівняно з ринком реального товару кількість товарних позицій, що можуть використовуватися як базовий актив на ф'ючерсному ринку, значно менше. До них переважно відносяться сировина і напівфабрикати. Для того, щоб бути придатним до торгівлі на ф'ючерсному ринку товар повинний мати наступні особливості: сезонний цикл виробництва;

значний обсяг попиту і значний обсяг коливання попиту та пропозиції; значні коливання цін на ринку наявного товару;

тривалий термін збереження.

Поряд з фьючерсами в біржовій торгівлі широке поширення одержали опціони (від англ option - право вибору) - біржові угоди, у результаті яких одна сторона одержує право (але не обов'язок) продати чи купити товар, а друга зобов'язується його купити чи продати.

У світовій практиці використовується 3 типи опціонів:

• опціон на покупку чи колл-опцион, що означає право покупця (але не обов'язок) купити товар;

• опціон на продаж чи пут-опціон, що означає право покупця продати товар;

• подвійний опціон чи опціон «стелаж», що означає право покупця або купити, або продати товар (але не одночасно).

Фьючерси й опціони є похідними цінними паперами (деривативами) і, як будь-які цінні папери, протягом усього терміну дії можуть перепродаватися і перекуповуватися багато разів аж до зазначеної в них дати виконання. Торги по товарним фьючерсах і опціонах проводяться як на звичайних товарних біржах, так і на ф'ючерсних.

Фьючерні угоди здійснюються, як правило, з метою:

• страхування угоди з реальним товаром - хеджування;

• одержання прибутку від зміни цін чи курсів, що виникають до ліквідаційного терміну - спекуляції;

• одержання різниці в ході перепродажу фьючерса чи опціону.

Хеджування (від англ. hedging - обгороджувати себе) - це страхування ризиків несприятливих змін цін по контрактах, що передбачає постачання (продаж) товарів у майбутньому. Хеджування здійснюється за допомогою зустрічних покупок (продажів) ф'ючерсних контрактів. Якщо на ринку передбачається продаж (покупка) реального товару, то хеджування здійснюється шляхом придбання (продажу) відповідного по кількості і по термінах ліквідації ф'ючерсного контракту. Таким чином, при ліквідації ф'ючерсного контракту покупець (продавець) одержить ту різницю в ціні, що він втратить у випадку несприятливої зміни ціни на ринку реального товару.

У зв'язку з розвитком терміново торгівлі з'явилася можливість одержання не тільки торгового прибутку, але і прибутку від зміни цін - спекулятивного. Біржові угоди, чинені з єдиною метою - витягу прибутку з різниці в цінах, одержали назву спекуляції. Розрізняють такі види спекуляції, як гру на підвищення цін, гру на зниження цін, арбітражні угоди. Так, наприклад, якщо фірма придбала товар і одночасно не перепродала його кінцевому покупцю чи не продала відповідну кількість ф'ючерсних контрактів, то вона фактично грає на підвищення цін, розраховуючи дістати додатковий прибуток від зростання цін і одночасно ризикуючи понести збитки у випадку їхнього зниження.

З розвитком ф'ючерсної торгівлі росте роль товарних бірж, не тільки як торгових, але і як фінансових центрів:

• біржі визначають стандарти на товари, чіткий механізм їхнього постачання та оплати, і правила торгівлі (обороту) ф'ючерсних контрактів на біржі;

• біржі формують гарантійні фонди для забезпечення виконання ф'ючерсних контрактів, в основному за рахунок гарантійних внесків (маржі) контрагентів ф'ючерсного контракту.

• ліквідність ф'ючерсних контрактів забезпечується тим, що вони фактично перетворюються у фінансовий інструмент, що забезпечує не тільки купівлю-продаж товару, але і простий спосіб інвестування тимчасово вільного капіталу.

До основних функцій ф'ючерсного ринку відносяться:

• Визначення ціни. Щоденні котування ф'ючерсних контрактів визначають згоду учасників ринку щодо майбутньої ціни товарів, що дозволяє більш обґрунтовано планувати виробництво і збут. Динаміка цін на ф'ючерсному ринку, що відображує очікування його учасників, звичайно відрізняється від теоретичних прогнозів;

• Перенос ризику коливання ціни (хеджування) з учасників ринку, що не хочуть брати на себе цей ризик (хеджери) на тих, хто бажає його прийняти, розраховуючи одержати на цьому прибуток (спекулянти);

• Приступність і відкритість інформації для всіх учасників біржової торгівлі змушує їх вести конкуренцію в рівних умовах. Ф'ючерсні біржі - дуже ліквідні й ефективні ринки - кожен учасник ринку протягом декількох хвилин може з'ясувати поточні ціни й укласти контракт.

• Система біржової торгівлі ф'ючерсними контрактами забезпечує необхідні гарантії виконання своїх зобов'язань учасниками, що значно збільшує надійність і ефективність біржового ринку.

Ф'ючерсний і реальний товарні ринки тісно взаємозалежні - без розвитого ринку наявного товару ринок ф'ючерсний функціонувати не може, через те, що процес визначення ціни на ньому є відображенням існуючих на реальному ринку факторів попиту та пропозиції.