2

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації

Рівненське територіальне відділення МАН України

Відділення: українська філологія Секція: українська література

Українська демонологія

Роботу виконала: Савицька Анастасія Павлівна, учениця 10 класу Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка Науковий керівник: Патрикей Наталія Володимирівна, викладач української мови та літератури

Сарни – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП	3
РОЗДІЛ 1 Походження української демонології	5
РОЗДІЛ 2 Ієрархія демонічних сил	6
РОЗДІЛ 3 Демонічні істоти України	7
3.1. Прислів`я, приказки та вислови про демонів	26
3.2. Легенди та перекази про демонічних істот	28
3.3. Лихі сили в творах українських письменників	31
ВИСНОВКИ	32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	33
ДОДАТКИ	35
Додаток 1	35
Додаток 2	36
Додаток 3	37
Додаток 4	38
Додаток 5	39
Додаток 6	40
Додаток 7	41
Додаток 8	42

ВСТУП

Темою мого дослідження стала українська демонологія та її персонажі. Демонологічні уявлення стали основним пластом всієї традиційної культури та фольклору.

Метою моєї роботи є дослідження впливу української демонології на життя сучасного українського суспільства, а також дізнатися, де бере початок українська демонологія, яких персонажів включає, який вплив має на творчість українських письменників.

В ході мого незвичайного дослідження я опрацювала велику кількість інформації, яка дала мені змогу глибоко зануритися в незвідане для багатьох людей. Багато фактів я дізналася з інтернет-ресурсів, перечитала велику кількість українських народних казок, творів українських письменників, ознайомилася з приказками та прислів`ями українського народу про духів, розмовляла на тему злих сил з старожителями. Жага до пізнання таємниць природи зростала з кожною прочитаною сторінкою, з кожним новим фантастичним героєм, з кожною почутою новою історією. Щодня ми стикаємося з цим незвіданим, згадуємо нечисту силу в повсякденному мовленні і не помічаємо цього. В своїй роботі я хочу показати, що не варто упереджено ставитися до самого поняття демонології.

Результатами моєї клопіткої роботи над цією темою я хочу з вами поділитися.

На момент прийняття християнства український народ мав вже розвинену демонологію. Віра в Єдиного Бога не витіснила давні язичницькі вірування, а лише трансформувала їх у, власне, українську демонологію

Демонологія – це сукупність міфічних уявлень про духи-демони, які шкодять/сприяють людині в її повсякденному житті.

Демонологія у ранньому християнстві первісно розумілася як вчення про темні сили. З плином часу міфологічні персонажі втрачали своє первісне значення і поступово набували характеру художньо-поетичних образів усної народної творчості. Ієрархічні між богами з праіндоєвропейських часів структурно не різняться нічим від богів та демонологічних персоналій часів раннього християнства. Ці персоналії поділяються на три групи:

1. Персоналії верхнього світу – бог Громовик, бог Сонце , богиня Зоря;

2. Персоналії середнього світу – Купайло, Коляда, Громовик;

3. Персоналії нижнього світу – русалки, мара, мавки, домовики, чорти, вовкулаки, упирі, тощо.

В українському фольклорі залишилася в майже незмінному вигляді тільки так звана нижча міфологія, тобто комплекс уявлень про демонів, духів, про нечисту силу та людей, наділених надприродними властивостями.

Актуальність моєї теми є очевидною, адже демонологія є невід`ємною частиною фольклору, обрядів, звичаїв та традицій нашого народу. Демонологія є основою так званих забобонів та упереджень з якими ми стикаємося щоденно. Ми володіємо всіма потрібними нам знаннями, але зазвичай не знаємо їх застосування та призначення. Яскравим прикладом доказу того, що демонологія бере свій початок глибоко з язичницьких часів є свято Купала, яке ми всі добре знаємо. На цьому святі обрядом очищення від всього злого є стрибання через вогнище, але зараз це стало лише веселою забавою, яка втратила своє первинне значення. Я привела тільки один з прикладів демонології в обрядах, а їх можна приводити безліч і з повсякденного життя (не вживати в домі слово «чорт» - бо явиться, не свистіти – це закликає нечистого і т.д).