
- •Тема 1.1. Основи хімічної термодинаміки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
- •Тема 1.2. Фазова рівновага та вчення про розчини. . . . . . . . . . . . ..27
- •Тема 1.3 Електрохімія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47
- •Тема 1.1. Основи хімічної термодинаміки план
- •1. Зміст та основні поняття термодинаміки
- •2. Перше начало термодинаміки. Ентальпія
- •3. Закон гесса
- •Наслідки закону Гесса
- •Кількість енергії, що витрачається різними категоріями людей
- •4. Друге начало термодинаміки
- •5. Термодинамічні потенціали і фактори
- •Типи реакцій та умови їх протікання в залежності від
- •6. Розрахунок термодинамічних потенціалів в хімічних реакціях
- •Термодинамічні властивості деяких речовин
- •Тим, хто хоче знати більше Термодинаміка біохімічних процесів
- •Контрольні запитання
- •Тема 1.2. Фазова рівновага та вчення про розчини план:
- •1. Загальна характеристика розчинів
- •2. Розчини газів в рідинах. Закон генрі
- •Розчинність газів у воді при різних температурах, м3 газу/м3 води
- •Розчинність твердих речовин в рідинах
- •4. Дифузія і осмос в розчинах. Закон вант-гоффа
- •Явище осмосу. Закон вант - гоффа
- •Практичне значення осмосу
- •5. Тиск пари над розчинами. Закон рауля
- •6. Температура кристалізації і кипіння розчинів
- •Кріоскопічні і ебуліоскопічні сталі для деяких розчинників
- •7. Фазові переходи. Фазова рівновага
- •Класифікація гетерогенних систем
- •Тим, хто хоче знати більше розчинники, їх характеристика
- •Контрольні запитання.
- •Тема 1.3. Електрохімія електрична провідність розчинів. План
- •Предмет електрохімії
- •2. Електропровідність розчинів електролітів,
- •Вимірювання електропровідності
- •3. Електродний потенціал. Рівняння нернста
- •Ряд стандартних електродних потенціалів
- •С тандартні електродні та окисно-відновні потенціали у водних розчинах при 298к
- •4. Класифікація електродів
- •Класифікація електродів
- •Тим, хто хоче знати більше електрохімічні елементи
- •Контрольні запитання:
- •Тема 1.4. Хімічна кінетика і каталіз план
- •1.1. Природа речовин, що реагують
- •1.2. Агрегатний стан речовин
- •1.3. Площа поверхні зіткнення речовин, що реагують
- •1.4. Вплив тиску
- •1.5. Концентрація реагуючих речовин
- •2. Залежність швидкості реакції від температури
- •3. Складні реакції. Ланцюгові реакції
- •Ланцюгові реакції
- •4. Фотохімічні реакції
- •Каталіз і каталізатори
- •Ферментативний каталіз
- •Тим, хто хоче знати більше вплив температури на швидкість біологічних процесів
- •Література
2. Залежність швидкості реакції від температури
Крім концентрації реагуючих речовин іншим важливим фактором, що впливає на швидкість реакції, є температура. З підвищення температури швидкість хімічних реакцій збільшується. При підвищенні температури зростає швидкість руху молекул і, відповідно, збільшується кількість зіткнень між ними. Тому, чим вище температура, тим більша швидкість реакції. Однак, розрахунки показують, що при підвищенні температури на 1000С кількість зіткнень між молекулами збільшується тільки в 1,2 рази, в той час, як швидкість зростає більш чим в тисячу разів. Тому, збільшення числа зіткнень між молекулами не є головно. Причиною такого значного збільшення швидкості реакції при нагріванні.
З рівняння (4.1) видно, що в цьому випадку збільшення пов’язано із збільшенням К, бо концентрація речовин від Т не залежить. Якщо позначити через Кт, константу швидкості реакції при температурі Ť, а через Кт+10 константу швидкості при Ť на 100 С більшою, то відношення цих констант буде рівною температурному коефіцієнту швидкості реакції γ:
γ = Кт +10
Кт
Значення коефіцієнту γ коливається в межах від 2 до 4.
При підвищенні температури на 100С швидкість хімічної реакції збільшується в 2- 4 рази. Це є правило Вант – Гоффа. Якщо прийняти, що температурний коефіцієнт γ = 2, то при нагріванні реагуючих речовин від 20 до 1000С швидкість реакції збільшиться в 256 разів:
Кт +80
γ =2; γ = Кт = 28 = 256.
Таким чином, збільшення температури в арифметичній прогресії приводить до збільшення швидкості реакції в геометричній прогресії.
Правило Вант – Гоффа наближене і може застосовуватися до реакцій, що протікають при температурі від 00 до 3000С і в невеликому температурному інтервалі.
З підвищенням температури температурний коефіцієнт швидкості реакцій зменшується, наближаючись до 1.
Більш точна залежність швидкості хімічної реакції (константи швидкості) від температури Т експериментально встановлена Арреніусом (швецьким фізикохіміком, лауреатом Нобелевської премії).
ℓn
К
= B
-
,
де А і В – постійні для даної
реакції.
Заслуга С.Арреніуса полягає не лише в тому, що він знайшов залежність швидкості реакції від температури. Він пояснив природу цієї залежності, показавши, що далеко не кожне зіткнення двох молекул веде до хімічної взаємодії. Якби всі зіткнення молекул у газовій фазі закінчувались хімічною взаємодією, такі реакції протікали б із швидкістю вибуху.
Щоб зруйнувалися старі зв’язки й утворилася нова речовина, молекули повинні мати надлишкову енергію, що називається енергією активації даної реакції. Молекули, які мають таку енергію, називаються активними молекулами. При підвищенні температури різко збільшується число активних часток.
Енергія активації – надлишок енергії, яку повинні мати молекули (частинки) реагуючих речовин, щоб перетворитися на активні.
Таке пояснення природне, тому що реакції повинні передувати ослаблення та руйнування хімічних зв’язків у реагуючих молекулах, на що потрібна витрата енергії. Величина енергії активізації визначається природою реагуючих речовин. Отже, з підвищенням температури енергія активації залишається постійною, проте зростає число молекул, що мають необхідний запас енергії.
Тільки активні молекули, що мають у момент зіткнення необхідний надлишок енергії, можуть подолати енергетичний бар’єр і вступити у хімічну взаємодію. Число їх тим більше, чим менша величина енергетичного бар’єра.
Звичайно енергія активації у 3-5 разів менша енергії розриву хімічних зв’язків. Це означає, що для проходження реакції не потрібно повністю руйнувати старі молекули, а досить їх лише активувати, послабити хімічні зв’язки між атомами.
Теорія активних зіткнень Арреніуса має такий істотний недолік – вона не враховує час, необхідний для перерозподілу зв’язків і утворення нових молекул.
Вплив температури на швидкість біохімічних процесів має більш складний характер. З підвищенням температури швидкість цих процесів також збільшується, але до певної температурної межі, вище якої швидкість процесу різко зменшується.