9. Пропозиція якості робочої сили, залежність доходів від освіти.
Робоча сила — це сукупнiсть фiзичних і духовних якостей, якими володiють органiзм, жива особа i якi вони використовують кожного разу, коли виробляють будь-якi споживчi вартостi.
Якість робочої сили — комплексне поняття, яке охоплює сукупність таких властивостей людини, як рівень освіти і кваліфікації, фізіологічні, фізичні, соціально-психічні характеристики, здатність адаптуватися до умов виробництва, професійну орієнтованість і мобільність. Зростання якості робочої сили за всіма параметрами (здоров'я, освіта, професіоналізм, адаптованість у виробництво) підвищує її конкурентоспроможність, дає можливість при значному перевищенні пропозиції праці над попитом на національному ринку праці працевлаштуватись за кордоном, а також робить конкурентоспроможною вітчизняну продукцію. У будь-якому випадку висока якість робочої сили позитивно впливає на зайнятість населення.
Працiвники з вищим рiвнем освiти в країнах з цивiлiзованим ринком робочої сили мають у середньому i бiльш високi доходи. Адже, по-перше, цi данi вiдбивають той факт, що загалом у людей з бiльшими здiбностями вищим є i рiвень доходiв. По-друге, можливо, школа сприяє набуттю спецiальних навичок, таких як вмiння читати, писати, рахувати, i нарештi, формує звичку до працi. Тобто наявнiсть у людини освiти є ознакою здiбностей, якi важко або й неможливо вимiряти безпосередньо.
Диплом про освiту є «сигналом», що претендент на робоче мiсце здатний добре виконувати деякi речi, якi можуть бути корисними в роботi, а саме: своєчасно приходити на роботу i домагатись поставленої мети. Хорошi оцiнки в дипломi свiдчать про здатнiсть до конкурентної боротьби, позакласна дiяльнiсть — про здатнiсть спiвробiтничати з iншими. Наявнi данi свiдчать, що освiта є не лише «сигналом», вона реально пiдвищує продуктивнiсть.
10. Баланс трудових ресурсів в Україні. Схема балансу трудових ресурсів, зміст, зведені та специфічні показники.
Баланс трудових ресурсів — баланс наявності й використання трудових ресурсів, складений з урахуванням їх поповнення і вибуття, сфери зайнятості, продуктивності праці.
За структурою баланс трудових ресурсів складається з двох частин: ресурсної (чисельність та склад трудових ресурсів) і витратної (розподіл трудових ресурсів). Обидві частини балансу мають кореспондуватися.
Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів.
До системи балансів трудових ресурсів належать:
• зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);
• баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках і службовцях та джерел їх забезпечення;
• балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;
• балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;
• балансові розрахунки потреби в спеціалістах; міжгалузевий баланс затрат праці;
• баланс робочого часу.
Система балансів і балансових розрахунків розробляється по окремих регіонах і в цілому по державі. При цьому необхідно враховувати кон'юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури населення, напрями та масштаби міграційних процесів; динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури працівників; темпи зростання продуктивності праці тощо.
У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.
Баланс трудових ресурсів розробляється у кілька етапів:
1 етап — обґрунтовується ресурсна частина;
2 етап — обґрунтовується розподіл трудових ресурсів за видами діяльності та сферами зайнятості;
3 етап — узгоджуються дві частини балансу.
Розрахунок ресурсної частини балансу трудових ресурсів виконують у такій послідовності:
— обґрунтовується чисельність населення в працездатному віці (за даними демографічного прогнозу) за допомогою формули:
де TP — чисельність трудових ресурсів; Нпр — чисельність населення в працездатному віці; І — чисельність непрацюючих інвалідів І та II груп у працездатному віці; Пп — чисельність осіб у працездатному віці, які одержують пенсію на пільгових умовах; П — чисельність працюючих пенсіонерів (за віком);
— визначається чисельність працюючих пенсіонерів у плановому періоді за формулою:
де Ппл — чисельність працюючих пенсіонерів у плановому періоді; Пф— фактична чисельність працюючих пенсіонерів на останню звітну дату; Чп — чисельність чоловіків і жінок у перше п'ятиріччя пенсійного віку на плановий період; Чф — фактична чисельність чоловіків і жінок у перше п'ятиріччя пенсійного віку на останню звітну дату; Кт.а— розрахований за середньою арифметичною (зваженою) коефіцієнт трудової активності чоловіків і жінок першого п'ятиріччя пенсійного віку (за даними перепису населення);
— визначається чисельність зайнятих в особистих (індивідуальних) господарствах:
де ЧГп — чисельність зайнятих в особистих господарствах у плановому періоді; ЧГф — фактична чисельність зайнятих в особистих господарствах на останню звітну дату; Ж — чисельність жінок, що бажають працювати (за даними перепису населення); Дп — чисельність дітей віком до 1,5 року в плановому періоді; Дф — фактична чисельність дітей віком до 1,5 року на останню звітну дату;
— обчислюється чисельність зайнятих у національній економіці:
де TP — чисельність трудових ресурсів; ЧГп — чисельність зайнятих в особистих господарствах; У — чисельність учнів віком від 16 років, що навчаються з відривом від виробництва.
На етапі розробки кінцевого варіанту балансу перш за все визначається потреба економіки в робочій силі на плановий період. Для цього використовуються індекси зростання обсягу випуску продукції та продуктивності праці в матеріальному виробництві, а також дані про розширення сітьових показників, що плануються в невиробничій сфері, та нормативах витрат праці по кожному виду послуг.