3. Охарактеризуйте населення як суб‘єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ. Відтворення населення, його природний і механічний рух.

Під населенням слід розуміти сукупність людей, які мешкають на певній території (в країні, області, місті, селі тощо). Населення - це всі люди незалежно від їх характеристик. Тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів. В економіці праці існує два основних варіанти класифікації населення.

Параметри населення є тим чинником, який разом із купі­вельною спроможністю індивідів визначає потенційний обсяг спо­живчих товарів та послуг, а отже, безпосередньо впливає на виробництво, сферу обслуговування, масштаби експортно-імпорт­них операцій тощо. Більше того, поступальний розвиток економіки можливий лише в тому разі, коли чисельність населення дер­жави є достатньою для забезпечення необхідного рівня господарської освоєності території і водночас меншою за ту межу, при досягненні якої настає перенаселення.

Відтворення населення — це процес постійного оновлення населення внаслідок зміни поколінь, тобто народжуваності і смертності.

Відтворення населення має не тільки демографічний, а й економічний та соціальний аспекти. Воно визначає формування трудових ресурсів, засвоєння території, стан виробничих сил, розвиток соціальної інфраструктури та ін.

Розширене відтворення характеризується перевищенням кількості народжених над кількістю померлих; просте відтворення полягає у відсутності приросту чисельності населення, тобто кількість народжених дорівнює кількості померлих; звужене відтворення — абсолютне зменшення населення, або депопуляція.

Рух буває - природний, механічний(міграційний), соціальний.

• Природний – народження, смертність, шлюб і розлучення.

• Механічний – зміна місця проживання в межах країни(внутрішня міграція) і переїзд до іншої країни(зовнішня міграція).

• Соціальний рух – перехід людей з одних соціальних груп до інших, що призводить до зміни їх соціальних ознак.

4. Демографічна та соціальна мобільність і рух населення. Демоекономічні процеси та їх роль в формуванні ринку праці, зокрема в формуванні пропозиції робочої сили.

Демографічна та соціальна мобільність і рух населення Центральне місце в Демографії займає дослідження відтворення населення, тобто процесу зміни одних груп людей іншими. Відтворення населення відбувається унаслідок природної зміни поколінь, тобто через народжуваність і смертність, або так званого природного руху населення. Населення окремих територій міняється також унаслідок прибуття людей з ін. територій (імміграція) і вибуття їх на ін. території (еміграція), разом створюючи міграцію, або механічний рух населення. Нарешті, зміна населення здійснюється і шляхом переходу людей з одного стану в інше по мірі зміни їх віку, сімейного стану, числа дітей (демографічна мобільність) або рівня освіти, професії, соціального положення і т.д. (соціальна мобільність).

Соціальна мобільність – пересування в соціальному просторі, зміна індивідом чи соціальною групою соціальної позиції, місця в соціальній структурі. 

Під вертикальною мобільністю розуміють ті відносини, що виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з одного соціального прошарку в інший. Горизонтальна мобільність передбачає перехід індивіда з однієї соціальної групи в іншу, яка розміщена на тому ж рівні. 

Демоекономічні процеси та їх роль в формуванні ринку праці .Соціально-економічна суть міграції населення полягає у забезпеченні кількісної та якісної відповідності між потребою у робочій силі та наявністю її у різних регіонах держави. Невід’ємною реальністю функціонування українського ринку праці є трудова міграція, тобто переміщення через кордони або між адміністративно-територіальними одиницями з метою виконання робіт, надання послуг... Серед позитивних результатів зовнішньої трудової міграції для України можна назвати такі:

• сприяння інтеграції України до світового ринку праці;

• послаблення потоку безробіття, зниження соціальної напруженості в суспільстві;

• надходження до України додаткової іноземної валюти та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками;

• надання працеспроможному населенню можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, поліпшити матеріальне становище;

• забезпечення за рахунок іноземної робочої сили покриття дефіциту фахівців рідкісних професій та кваліфікацій в Україні;

• спонукання продуктивнішої діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями.

Залучати переважно молодих, добре освічених осіб до міграційних процесів є свого роду демографічною і демоекономічною «інвестицією» до країн імміграції та сприянням постарінню населення, погіршення трудоресурсного потенціалу в країнах еміграції. Крім того, міждержавні трудові міграції — важливий чинник розвитку технологій, обміну досвідом роботи.