- •Питання до іспиту з курсу “Економіка праці і ств”
- •1. Визначте поняття “ринкової економічної системи”. Охарактеризуйте місце ринку праці в структурі ринкової економічної системи, умови винекнення і ефективного функціонування.
- •2. Дайте визначення ринку праці як відкритої соціально-економічної підсистеми. Особливості, етапи формування, типи та недоліки ринку праці в Україні.
- •3. Охарактеризуйте населення як суб‘єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ. Відтворення населення, його природний і механічний рух.
- •4. Демографічна та соціальна мобільність і рух населення. Демоекономічні процеси та їх роль в формуванні ринку праці, зокрема в формуванні пропозиції робочої сили.
- •5. Структура і розміщення населення України. Охарактеризуйте загальну демографічну ситуацію на Україні.
- •7. Управління відтворенням трудових ресурсів на макро та мікрорівнях.
- •8. Індивідуальна пропозиція на ринку праці та сукупна пропозиція на ринку праці.
- •9. Пропозиція якості робочої сили, залежність доходів від освіти.
- •10. Баланс трудових ресурсів в Україні. Схема балансу трудових ресурсів, зміст, зведені та специфічні показники.
- •11. Охарактеризуйте типи і показники відтворення населення, особливості відтворення на Україні.
- •12. Охарактеризуйте режими відтворення населення. Коефіціент-нетто і –брутто відтворення населення.
- •13. Поняття пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця.
- •14. Концепція повної, примусової, добровільної зайнятості. Принципи державної політики зайнятості.
- •15. Трудова активність: поняття і показники.
- •16. Трудова мобільність: поняття, показники, чинники формування, обмежувачі.
- •17. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці
- •18. Зайнятість як форма трудової активності і задоволення пропозиції робочої сили
- •19. Безробіття: поняття, види, природна норма та критичний рівень безробіття.
- •20. Приховане безробіття: причини виникнення, соціально-економічні наслідки, методи виміру та шляхи подолання.
- •21. Визначення продуктивності. Фактори підвищення та шляхи зростання продуктивності.
- •22. Вплив кваліфікації на продуктивність праці та приріст ввп.
- •23. Показники і методи виміру продуктивності.
- •24. Програми управління продуктивністю.
- •25. Вартість життя та її показники. Види доходів, диференціація доходів, доходи домашніх господарств, грошові та натуральні доходи.
- •26. Структура вартості робочої сили. Заробітна плата (тарифний заробіток, посадовий оклад, преміальні виплати, надбавки, доплати).
- •27. Соціально-економічна суть заробітної плати, номінальна і реальна заробітна плата, реальні доходи.
- •28. Організація заробітної плати. Тарифна система оплати праці і її елементи.
- •29. Почасова форма оплати праці та її системи. Умови їх використання. Відрядна форма оплати праці та її системи.
- •30. Акордна і колективна (бригадна) системи оплати праці. Умови використання різноманітних систем відрядної форми оплати праці.
- •31. Оплата праці керівників, спеціалістів, службовців. Схеми посадових окладів. Контрактна система оплати праці.
- •32. Показники (кількісні і якісні), умови преміювання.
- •33. Законодавчі та нормативні документи, на основі яких здійснюється державне регулювання заробітної плати. Суть тарифно-договірного регулювання.
- •34. Реформування системи оплати праці в Україні.
- •35. Методи стимулювання до праці в розвинених країнах світу.
- •36. Порядок здійснення утримань та нарахувань на заробітну плату.
- •37. Податок на прибуток з доходів громадян. Визначення податкового агента.
- •38. Соціальна пільга, розміри та умови застосування.
- •39. Особливості розрахунків зі стипендіатами.
- •40. Зміст Генеральної тарифної угоди. Регулювання заробітної плати на галузевому, регіональному рівні та на рівні підприємства. Зміст тарифної угоди на рівні підприємства.
- •41. Дати визначення соціального партнерства (трипартизму). Мета та принципи соціального партнерстава.
- •42. Поняття про “спільне благо”. Історичний аспект розвитку соціального партнерства в Україні.
- •43. Суб‘єкти соціального партнерства, особлива роль держави. Діловий та соціальний юніонізм. Основні стартегії демократизації управління виробництвом.
- •44. Досвід застосування принципів трипартизму в країнах з розвинутою ринковою економікою. Правові та організаційні проблеми становлення системи соціального партнерства в Україні.
- •45. Нормування праці як основа організації. Методи нормування праці. Норма праці.
- •47. Поняття та принципи соціального захисту населення. Адресні допомоги, соціальний захист безробітних.
- •Принцип соціального забезпечення
- •Принцип допомоги
- •48. Методи пошуку інформації щодо вакансій та можливостей ринку праці.
- •49. Резюме: поняття, типи, типові помилки при складанні резюме.
- •Структура резюме
- •50. Державна служба зайнятості: функції, напрями діяльності, роль у працевлаштуванні населення.
- •51. Взаємозв’язок розвитку ринку праці та пенсійного забезпечення (історичний аспект розвитку пенсійного забезпечення).
- •52. Структура сучасних пенсійних систем: елементи та функції. Характеристика пенсійної системи України.
- •53. Солідарний компонент пенсійних систем: принципи фінансування, ризики, функції.
- •54. Накопичувальний компонент пенсійних систем: модифікації та ризики.
- •55. Види, структура та джерела доходів населення.
- •56. Доходи населення: функції та класифікація.
- •57. Аналіз та планування продуктивності праці. Джерела та порядок розрахунку.
- •58. Планування трудомісткості за окремими її видами і в цілому. Зв‘язок трудомісткості і виробітки.
- •59. Фонд оплати праці. Планування фонду заробітної плати за нормативами. Аналіз використання фонду оплати праці. Ефективність використання коштів на оплату праці.
- •60. Мета, завдання та джерела інформації аналізу використання трудових ресурсів підприємства.
28. Організація заробітної плати. Тарифна система оплати праці і її елементи.
Організації заробітної плати властиві певні принципи:
1. Оплата праці найманого працівника залежно від його особистого вкладу, кількості і якості витраченої праці. Кількість праці вимірюється тривалістю робочого часу в годинах, днях або обсягом затрат праці в одиницю часу.
2. Надання самостійності підприємствам у виборі форм і систем оплати праці і визначенні її розміру.
3. Складніша, кваліфікованіша праця оплачується вище за просту, малокваліфіковану. Це сприяє не тільки зростанню продуктивності праці, а й заінтересованості працівників у підвищенні кваліфікації.
4. Стимулювання підвищення технічного й організаційного рівня виробництва, зниження собівартості й підвищення якості продукції.
5. Посилення соціального захисту працівників.
Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства. Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їхні представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їхні представницькі органи; працівники.
Тарифна система оплати праці — це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці. а) тарифну сітку - коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації; б) тарифні ставки - суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників - в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифні коефіцієнти характеризують відношення тарифних ставок того чи іншого тарифного розряду до тарифної ставки першого розряду, розмір якої взято за одиницю. Величина тарифного коефіцієнта показує, у скільки разів робота, відносна до того чи іншого тарифного розряду, складніша від робіт, що тарифікуються першим розрядом. Одночасно він показує у скільки разів рівень оплати робіт (робітників), віднесених до даного конкретного тарифного розряду, перевищує рівень оплати найпростіших робіт, віднесених до першого тарифного розряду, або рівень оплати праці некваліфікованих робітників, яким присвоєно перший тарифний розряд.
29. Почасова форма оплати праці та її системи. Умови їх використання. Відрядна форма оплати праці та її системи.
Погодинна форма зп виражає залежність між її розміром та кількістю відпрацьованого часу працівником. При оплаті праці персоналу, що працює за ненормованим робочим днем, ненормованих робіт,коли необхідно забезпечити не кількість, а високу якість роботи або коли виробіток залежить не від виконавця, а від технології виробничого процесу.
При простій погодинній сист. загальний заробіток обчислюється шляхом множення годинних тарифних ставок, які відповідають тарифному розряду працівника, на кількість фактично відпрацьованого часу.
При погодинно-преміальній системі, крім заробітку, обчисленого за тарифними погодинними ставками за фактично відпрацьований час, працівникам додатково нараховується премія за досягнення певних показників, необхідно враховувати специфічні особливості виробництва.
Відрядна зп нараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вираженої в натуральних одиницях виміру (шт, кг, м..)., розмір заробітної плати залежить від кількості та якості виконаної роботи чи виробленої продукції, вимагає розроблення нормативів (норм виробітку, часу) витрат праці для кожного робітника і визначення розміру оплати за кожну одиницю виготовленої продукції.
Пряма сист. Нарах. відрядної зп - передбачає оплату праці за виконаний обсяг роботи чи вироблений обсяг продукції за єдиними розцінками без обмеження розміру заробітної плати.
Непряма відрядна використовується для визначення заробітку не осн., а допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників..), коли праця допоміжного робітника, який обслуговував осн. робітників-відрядників, впливає на результати їх роботи і коли його праця не може бути нормованою.
\Відрядно-прогресивна: нараховується за обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції в межах планової норми (бази) виробітку за основними незмінними відрядними розцінками, а за обсяг роботи чи продукції, виконаної (виробленої) понад вихідну планову норму (базу) виробітку, — за підвищеними чи прогресивно зростаючими прямими відрядними розцінками.
Вiдрядно-преміальпа: загальний заробіток робітника складається з заробітної плати, нарахованої за фактично виконану роботу за прямими (необмеженими) відрядними розцінками, і премій за виконання та перевиконання установлених планових (нормативних) кількісних і якісних показників.