- •Питання до іспиту з курсу “Економіка праці і ств”
- •1. Визначте поняття “ринкової економічної системи”. Охарактеризуйте місце ринку праці в структурі ринкової економічної системи, умови винекнення і ефективного функціонування.
- •2. Дайте визначення ринку праці як відкритої соціально-економічної підсистеми. Особливості, етапи формування, типи та недоліки ринку праці в Україні.
- •3. Охарактеризуйте населення як суб‘єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ. Відтворення населення, його природний і механічний рух.
- •4. Демографічна та соціальна мобільність і рух населення. Демоекономічні процеси та їх роль в формуванні ринку праці, зокрема в формуванні пропозиції робочої сили.
- •5. Структура і розміщення населення України. Охарактеризуйте загальну демографічну ситуацію на Україні.
- •7. Управління відтворенням трудових ресурсів на макро та мікрорівнях.
- •8. Індивідуальна пропозиція на ринку праці та сукупна пропозиція на ринку праці.
- •9. Пропозиція якості робочої сили, залежність доходів від освіти.
- •10. Баланс трудових ресурсів в Україні. Схема балансу трудових ресурсів, зміст, зведені та специфічні показники.
- •11. Охарактеризуйте типи і показники відтворення населення, особливості відтворення на Україні.
- •12. Охарактеризуйте режими відтворення населення. Коефіціент-нетто і –брутто відтворення населення.
- •13. Поняття пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця.
- •14. Концепція повної, примусової, добровільної зайнятості. Принципи державної політики зайнятості.
- •15. Трудова активність: поняття і показники.
- •16. Трудова мобільність: поняття, показники, чинники формування, обмежувачі.
- •17. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці
- •18. Зайнятість як форма трудової активності і задоволення пропозиції робочої сили
- •19. Безробіття: поняття, види, природна норма та критичний рівень безробіття.
- •20. Приховане безробіття: причини виникнення, соціально-економічні наслідки, методи виміру та шляхи подолання.
- •21. Визначення продуктивності. Фактори підвищення та шляхи зростання продуктивності.
- •22. Вплив кваліфікації на продуктивність праці та приріст ввп.
- •23. Показники і методи виміру продуктивності.
- •24. Програми управління продуктивністю.
- •25. Вартість життя та її показники. Види доходів, диференціація доходів, доходи домашніх господарств, грошові та натуральні доходи.
- •26. Структура вартості робочої сили. Заробітна плата (тарифний заробіток, посадовий оклад, преміальні виплати, надбавки, доплати).
- •27. Соціально-економічна суть заробітної плати, номінальна і реальна заробітна плата, реальні доходи.
- •28. Організація заробітної плати. Тарифна система оплати праці і її елементи.
- •29. Почасова форма оплати праці та її системи. Умови їх використання. Відрядна форма оплати праці та її системи.
- •30. Акордна і колективна (бригадна) системи оплати праці. Умови використання різноманітних систем відрядної форми оплати праці.
- •31. Оплата праці керівників, спеціалістів, службовців. Схеми посадових окладів. Контрактна система оплати праці.
- •32. Показники (кількісні і якісні), умови преміювання.
- •33. Законодавчі та нормативні документи, на основі яких здійснюється державне регулювання заробітної плати. Суть тарифно-договірного регулювання.
- •34. Реформування системи оплати праці в Україні.
- •35. Методи стимулювання до праці в розвинених країнах світу.
- •36. Порядок здійснення утримань та нарахувань на заробітну плату.
- •37. Податок на прибуток з доходів громадян. Визначення податкового агента.
- •38. Соціальна пільга, розміри та умови застосування.
- •39. Особливості розрахунків зі стипендіатами.
- •40. Зміст Генеральної тарифної угоди. Регулювання заробітної плати на галузевому, регіональному рівні та на рівні підприємства. Зміст тарифної угоди на рівні підприємства.
- •41. Дати визначення соціального партнерства (трипартизму). Мета та принципи соціального партнерстава.
- •42. Поняття про “спільне благо”. Історичний аспект розвитку соціального партнерства в Україні.
- •43. Суб‘єкти соціального партнерства, особлива роль держави. Діловий та соціальний юніонізм. Основні стартегії демократизації управління виробництвом.
- •44. Досвід застосування принципів трипартизму в країнах з розвинутою ринковою економікою. Правові та організаційні проблеми становлення системи соціального партнерства в Україні.
- •45. Нормування праці як основа організації. Методи нормування праці. Норма праці.
- •47. Поняття та принципи соціального захисту населення. Адресні допомоги, соціальний захист безробітних.
- •Принцип соціального забезпечення
- •Принцип допомоги
- •48. Методи пошуку інформації щодо вакансій та можливостей ринку праці.
- •49. Резюме: поняття, типи, типові помилки при складанні резюме.
- •Структура резюме
- •50. Державна служба зайнятості: функції, напрями діяльності, роль у працевлаштуванні населення.
- •51. Взаємозв’язок розвитку ринку праці та пенсійного забезпечення (історичний аспект розвитку пенсійного забезпечення).
- •52. Структура сучасних пенсійних систем: елементи та функції. Характеристика пенсійної системи України.
- •53. Солідарний компонент пенсійних систем: принципи фінансування, ризики, функції.
- •54. Накопичувальний компонент пенсійних систем: модифікації та ризики.
- •55. Види, структура та джерела доходів населення.
- •56. Доходи населення: функції та класифікація.
- •57. Аналіз та планування продуктивності праці. Джерела та порядок розрахунку.
- •58. Планування трудомісткості за окремими її видами і в цілому. Зв‘язок трудомісткості і виробітки.
- •59. Фонд оплати праці. Планування фонду заробітної плати за нормативами. Аналіз використання фонду оплати праці. Ефективність використання коштів на оплату праці.
- •60. Мета, завдання та джерела інформації аналізу використання трудових ресурсів підприємства.
20. Приховане безробіття: причини виникнення, соціально-економічні наслідки, методи виміру та шляхи подолання.
Приховане безробіття - це неповна вимушена зайнятість працівників, які стали зайвими з різних організаційно-економічних причин виробництва, але продовжують знаходитися у складі підприємства. Приховане безробіття характерне для ситуації економічного спаду. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, неповною зайнятістю протягом робочого тижня.
Економічними збитками від прихованого безробіття є звуження споживчого ринку, нарощування елементів кризи надвиробництва. Крім того, люди, які перебувають у статусі безробітних, втрачають професійні навички, стереотипи трудової поведінки. Для суспільства приховане безробіття – це втрачені можливості виробництва певного обсягу товарів і послуг.
В Україні відсутні закони, які б регулювали трудові відносини при скороченні виробництва, умови компенсаційних виплат, умови перепідготовки кадрів в умовах вимушеної зупинки виробництва. Працівники, які вимушено зайняті неповний робочий день або які мають тимчасову перерву в роботі, є менш захищені, ніж безробітні. У Законі України "Про зайнятість населення" тих, хто працює в умовах повного і неповного робочого часу віднесено до зайнятого населення. Необхідно законодавчо затвердити норматив робочого часу і визнати категорію частково безробітного за міжнародними нормами, а також визначити розмір допомоги частково безробітним з боку держави і підприємства і запровадити страхування на випадок часткового безробіття.
Таким чином, приховане безробіття в Україні є результатом низької ефективності функціонування ринку праці і національної економіки.
Причиною такого безробіття є, по-перше, низька конкурентоспроможність невеликих підприємств порівняно з великими; по-друге, кризові явища в країнах, що переходять до ринкової економіки.
Наслідками його є депрофесіоналізація, низька якість продукції, падіння дисципліни праці, зрівнялівка в оплаті праці, зниження реальної заробітної плати.
21. Визначення продуктивності. Фактори підвищення та шляхи зростання продуктивності.
Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукцію.
За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи:1)ті, якими може керувати суб'єкт господарської діяльності (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо); 2)ті, що перебувають поза сферою керування суб'єкта господарювання (політичне становище в країні й у світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість трудових ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо).
Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, фактори зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на три групи:1) соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;2)матеріально-технічні, що характеризують якість засобів виробництва;3)організаційно-економічні, що відбивають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва.