90. Проблема визначення валових витрат на конкретний банківський продукт та способи їх подолання.

Попит визначає максимальну ціну банківських продуктів і послуг, мінімальна ціна визначається витратами банку. Проте однією з проблем цінової політики є те, що ціноутворення надмірно орієнтовано на витрати при використанні витратних методів ціноутворення на банківські продукти, що передбачають аналіз інформації про повні, прямі, посередницькі, стандартні та граничні витрати; враховують політику цільової ціни та цільової норми прибутку.

Особлива увага приділяється аналізу управлінських витрат з метою визначення рівня реалізації кадрової політики комерційного банку та її впливу на прибутковість діяльності банку. Перевищення граничного рівня максимізації процентних витрат за депозитами та борговими цінними паперами призводить до втрати клієнтів, дефіциту ресурсів та зниження темпів зростання. Також зменшення ряду непроцентних витрат, які є відносно постійними та прогнозованими, призводить до зниження якості банківських продуктів, формування багатьох ризиків, а в окремих випадках - до припинення діяльності банку. Це стосується господарських та експлуатаційних витрат (оренда та утримання приміщень, амортизація, електропостачання, теплопостачання, зв'язок), транспортних витрат, витрат на охорону, сигналізацію, операційних витрат, затратних матеріалів. Надмірне скорочення витрат на заробітну плату та експлуатаційні витрати, зміна яких визначається рівнем інфляції та станом економіки країни, негативно впливає на якість банківського обслуговування клієнтів.

У деяких випадках для виконання своїх зобов'язань проблемні банки можуть знизити окремі види своїх витрат (транспортні витрати, заробітна плата, витрати на відрядження), а деякі витрати взагалі звести до нуля (представницькі, рекламні, благодійність тощо). Термін такої економії не може бути тривалим, оскільки зростання соціального напруження в колективі банку і зниження його іміджу матиме негативний вплив на фінансових результатах діяльності та якості управління комерційним банком.

Тільки витрати банку за санкціями (сплата штрафів, пені) передбачають їх повну, гранично можливу мінімізацію, але не завжди. Якщо банк, порушуючи паритет партнерських відносин, виключає можливість застосування до нього санкцій, а клієнти при цьому несуть повну фінансову відповідальність, то така економія здатна різко знизити його фінансовий стан, призвести до втрати клієнтів, дефіциту ресурсної бази, кризи ліквідності та посилення ризиків.

Економія на податках, резервуванні, страхуванні передбачає лише оптимізацію їх рівня відповідно до встановлених нормативів та до адекватності ризикам.

Отже, банку потрібно зменшувати витрати, які мають значну частку в обсязі непроцентних витрат, але робити це необхідно без шкоди для власного іміджу. Недоцільно занадто скорочувати загально-адміністративні витрати та витрати на персонал, потрібно зосередити зусилля на зменшенні штрафів, пені, непередбачених витрат тощо.

91. Проблемні питання організації контролю маркетингу у банку.

Маркетинг, як форма діяльності суб'єкта підприємництва, має бути керованим, тобто на кожній стадії цього процесу встановлюється економічна доцільність виробництва послуг і реалізації їх споживачам. Контроль маркетингу — постійна, систематична і неупереджена перевірка та оцінка положення і процесів у галузі маркетингу, зіставлення норм і реального стану справ.

Серед об'єктів ревізії маркетингу одне з ключових місць займають показники результативності. Саме контроль відповідності досягнутих показників результативності маркетингу встановленим стандартам є індикатором відповідності поведінки організації вибраній стратегії. Контроль результативності маркетингу здійснюється як у стратегічному, так і в оперативному аспектах і це забезпечує пов'язання і порівнянність двох рівнів управління маркетингом. Серед показників результативності маркетингу, найбільший інтерес із точки зору стратегічного маркетингу мають показники продажу

Контроль маркетингової діяльності буде ефективним і сприяти оптимізації рентабельної діяльності підприємства у тому разі, коли він відповідатиме певним вимогам:

• орієнтованим на підвищення рентабельності підприємства. Кінцева мета контролю полягає в тому, щоб вирішити завдання поставлені перед організацією.

• методично забезпеченим для контролю маркетингу.

• своєчасність. Періодичність проведення контролю повинна бути обґрунтованою.

• мобільність. Контроль як і плани повинен бути мобільним, адаптуватися до змін господарських ситуацій.

• загальнодержавним. Бути простим і в той же час слід використовувати різноманітні прийоми і засоби контролю.

• економічним. Затрати коштів, витрачених на проведення контролю повинні бути мінімальними, а результати — максимальними.