47. Зміст і завдання управління прибутком підприємства.

Прибуток є показ-ком, що форм-ся на мікрорівні. Узагальнюючи в собі фін. рез-ти різних видів діял-ті, прибуток формує одне з джерел сплати податків та поповнює джерела форм-ня фін. рес-сів підпр-ва. Упр-ня прибутком підпр-ва розпад-ся на дві важливі підс-ми: 1) упр-ня форм-ням приб-ку; 2) упр-ня розпад-м пр-ку. Зміст упр-ня форм-ням прибутку: -ан-з складу і стр-ри прибутку підпр-ва; -ан-з тенденції зміни обсягу і стр-ри прибутку; -розрах-к приб-ку на основі факторного ан-зу (абсолютні та якісні показ-ки прибут-ті); -прогноз-ня отримання прибутку і визнач-ня резервів його росту; -здійснення оператив. контролю за форм-ням прибутку. Завдання упр-ня форм-ням прибутку: -збіл-ня розміру отриманого прибутку в цілому і по окремих видах діял-ті; -зниж-ня втрат приб-ку в процесі його форм-ня -збіл-ня розмірів пр-ку, отрим-ня якого пов’яз-не з основною діял-тю; -стабільне отрим-ня приб-ку; -прискор-ня отрим-ня прибутку в часі.

48. Управління прибутком від операційної дія-ті під-ва

Управління операційним прибутком підприємства включає такі складові: визначення обсягу продажу, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність; використання операційного лівериджу в обґрунтуванні шляхів збільшення прибутку; проведення операційного аналізу для оцінки впливу різних факторів на обсяг прибутку. Під час планування прибутку від операційної діяльності необхідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції. Точку беззбитковості можна знайти графічним методом (рис. 5.5).

Якщо рівень обсягу продажу нижчий від точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця товару, продана в зоні, що знаходиться вище за точку беззбитковості, збільшує прибуток. ПВ — постійні витрати; ЗВ — змінні витрати; РП — обсяги реалізованої продукції; V — обсяг продажу в натуральних одиницях; V^ — обсяг продажу в точці беззбитковості; П — прибуток

Управління собівартістю продукції підприємств планомірний процес

формування витрат на виробництво всієї продукції й собівартості окремих

виробів. Основними елементами системи управління собівартістю є

прогнозування й планування, нормування витрат, облік і калькулювання,

аналіз і контроль за собівартістю. Всі вони функціонують у тісному

взаємозв'язку один з одним.

Аналіз беззбитковості чи аналіз витрат, обсягів виробництва і прибутковості підприємства — здійснюється з метою визначення кількості одиниць товару, необхідної для продажу, чи обсягу реалізації послуг, аби окупити всі витрати. Це метод вивчення взаємозв'язку між витратами і доходами при різному рівні виробництва, і саме тому він надзвичайно корисний на стадії підготовки й аналізу майбутнього проекту, а також на стадії його реалізації. Рівень беззбитковості по прибутку досягається при такому обсязі реалізації, виручки від якого досить для покриття всіх операційних витрат, включаючи амортизацію; рівень беззбитковості по грошовому потоці може бути отриманий, якщо замінити суму зносу основних активів на суму, необхідну для погашення заборгованості.

Аналіз беззбитковості підприємства зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (за стабільних умовно постійних витрат), за якого підприємство може, з одного боку, забезпечити беззбиткову операційну діяльність у плановому періоді, з іншого — створити умови для самофінансування підприємства.

Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції, за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим витратам на її виробництво та реалізацію. Точку беззбитковості називають також точкою «порогового» прибутку чи точкою рівноваги.

Складовим елементом аналізу точки беззбитковості є розрахунок суми покриття (маржинального прибутку). Маржинальний прибуток (МП) — це показник, який характеризує частину виручки, що спрямовується на заміщення умовно постійних витрат і формування валового прибутку:

МП = ВП + Вум.пост,            (3.4)

де ВП — валовий прибуток підприємства;

Вум.пост,- умовно постійні витрати підприємства.

Маржинальний прибуток (МП) також дорівнює різниці між виручкою від реалізації продукції та умовно змінними витратами:

MP = BP -Вум.зм.      (3.5)

де BP — виручка від реалізації продукції;

Вум.зм.- умовно змінні витрати підприємства.

Розробка цінової політики та її оптимізація на підприємстві

Завдання максимізації прибутку полягає в тому, щоб визначити стан динамічної рівноваги між попитом і пропозицією, а також встановити рівноважну ціну і відповідний обсяг продаж Для підприємства, яке бажає досягти стійкого положення на ринку, встановлення ціни має ключове значення для успіху обраної стратегії. Ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно являє собою головний фактор довгострокової рентабельності. Визначена ціна безпосередньо формує рівень попиту і, отже, обсяг продаж при еластичному попиті. Надмірно висока або низька ціна може підірвати успіх товару. Існує декілька методів формування ціни.

• ^ Витратний метод формування ціни

Традиційний спосіб встановлення ціни (Р) полягає в додаванні до повної суми витрат, що відповідають плановому рівню випуску, деякої фіксованої надбавки, що визначається плановим рівнем прибутку (бажаним рівнем рентабельності): Р=С+d=(Сзмін+Спост)+d, (6.11) де Р, С - ціна, витрати на одиницю, що відповідають плановому рівню випуску; Cзмін- змінні витрати на одиницю продукції; Спост- сумарні постійні витрати. Призначення ціни тільки з позиції рентабельності може створювати ілюзію стабільного одержання прибутку.Головний недолік ціни, яка визначається виключно з точки зору витрат, - це ігнорування залежності між ціною і обсягом продажу. Немає ніяких гарантій, що ця ціна забезпечить той обсяг продаж, виходячи з якого вона була розрахована. Небезпечною є ситуація, коли реальний обсяг продаж виявляється нижчим від бажаного рівня: це звичайно підштовхує управлінців до додаткового підвищення ціни для збереження рентабельності.При еластичному попиті ця поведінка цін призводить до подальшого зменшення обсягу продаж. Постійні витрати при цьому розподіляться на меншу кількість товару і виявиться, що при орієнтації на фіксовану рентабельність необхідно буде знову підвищити ціни. Таким чином, якщо в ціноутворенні підприємство притримується бажаного рівня випуску, величини втрат і заданого рівня рентабельності, не розуміючи основної тенденції еластичного попиту, то воно може прийняти помилкове рішення. Використовуючи в ціноутворенні поняття беззбитковості, помилкові рішення можна виключити.