5.Економічна сутність та класифікація капіталу підприємства. Середньозважена та гранична вартість капіталу.

З позиції фінансового менеджменту капітал розглядається як частина фінансових ресурсів, використовуваних у господарській діяльності для одержання прибутку, розвитку підприємства, здійснення розширеного відтворення.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, необхідно, у першу чергу, виділити такі його характеристики:

1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять дохід.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників.

4. Капітал підприємства є головним вимірювачем його ринкової вартості.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим ба рометром ефективності його господарської діяльності.

Класифікація капіталу:

1. За належністю підприємству виділяють власний і позичений види його капіталу.

2. За цілями використання в складі підприємства можуть бути виділені такі види капіталу: продуктивний, позичковий і спекулятивний.

3. За формами інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що використовується для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів.

4. За об'єктом інвестування виділяють основні й оборотні види капіталу підприємства.

5. За формою знаходження у процесі кругообороту, тобто залежно від стадії загального циклу його кругообороту, розрізняють капітал підприємства у грошовій, виробничій і товарній формах.

6. За формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство у процесі формування його статутного фонду.

7. За організаційно-правовими формами діяльності виділяють такі види капіталу: акціонерний капітал (капітал аукціон.тов-тв); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств ТОВ, командитних товариств тощо) та індивідуальний капітал (індивідуальних підприємств — сімейних тощо).

8. За характером використання в господарському процесі у практиці фінансового менеджменту виділяють робочий і неробочий види капіталу

9. За характером використання власниками виділяють споживчий і накопичуючий (реінвестуючий) види капіталу.

10. За джерелами залучення розрізняють національний (вітчизняний) та іноземний капітали, інвестовані в підприємства.

Середню вартість власних та позикових ресурсів підприємства називають середньозваженою вартістю капіталу (WACC — Weighted Average Cost of Capital). Середньозважена вартість капіталу (СЗВК) визначає середньозважену ціну кожної грошової одиниці капіталу, а також середньозважену ціну кожної нової грошової одиниці приросту капіталу в разі, коли капітал підприємства збільшується. Середньозважену вартість капіталу можна розраховувати як на основі балансової, так і на основі ринкової оцінок складових капіталу. У першому випадку обсяг акціонерного капіталу буде визначатись сумарною номінальною вартістю акцій, а обсяг позикового — загальною сумою отриманих позик. При розрахунку СЗВК на основі ринкових оцінок акціонерний капітал визначатиметься сумарною ринковою вартістю акцій, а позиковий — сумарною ринковою вартістю облігацій (якщо позиковий капітал сформовано за рахунок емісії облігацій). Стандартна формула для обчислення ССК (WACC) наступна:

де Ц _i - ціна i-го джерела,%;

У _i - питома вага i-го джерела в їх загальному обсязі, частки одиниці;

n - кількість джерел (n = 1, 2, 3 ,...).

Гранична вартість капіталу (Marginal Cost of Capital, MCC) — це мінімальна вартість, за якою підприємство може залучити нову грошову одиницю. Розрахунок граничної вартості капіталу (ПСК) здійснюють за формулою: де ССК - приріст середньозваженої вартості капіталу в прогнозному періоді,%;

К - приріст всього капіталу в прогнозному періоді,%.

У цілому, для аналізу ефективності реалізованих інвестиційних проектів використовують середньозважену вартість капіталу, розраховану на основі існуючих джерел фінансування. її використовують також при орієнтовному розрахунку витрат на залучення нових коштів для фінансування нових проектів. Для більш точної оцінки майбутніх витрат при плануванні капіталовкладень використовують граничну вартість капіталу, яка відображає граничні витрати підприємства на залучення нових джерел фінансування.