29. Охарактеризуйте методичні підходи до підбору фінансових інструментів до інвестиційного портфеля. Положення сучасної портфельної теорії.

Інвестиційний портфель – сукупність цінних паперів і інших активів, зібраних разом для досягнення певної мети. Основна мета формування інвестиційного портфеля полягає у забезпеченні реалізації найдохідніших фінансових інвестицій. При формуванні свого інвестиційного портфеля цінних паперів підприємство повинно забезпечити безпечність вкладення капіталу в цінні папери, задану прибутковість вкладень, зростання капіталу та його ліквідність.

Ефективне формування портфеля фінансових інвестицій, що відбувається шляхом включення в нього відповідних фінансових інструментів, насамперед – цінних паперів, може базуватися на використанні двох концепцій, відомих як «традиційний підхід до формування портфеля» і «сучасна портфельна теорія».

Традиційний підхід до формування портфеля використовує в основному інструментарій технічного і фундаментального аналізу і припускає включення в нього найрізноманітніших видів фінансових інструментів інвестування, що забезпечують його широку галузеву диверсифікованість. Хоча такий підхід до формування портфеля дозволяє вирішувати стратегічні цілі його формування шляхом добору відповідних фінансових інструментів інвестування за показниками рівня їхньої прибутковості і ризику, ефективний взаємозв'язок між окремими з цих інструментів у процесі добору не забезпечується. Незважаючи на широку галузеву диверсифікованість фінансових активів портфеля, що забезпечує зниження рівня його ризику, цей ризик не диференціюється в розрізі систематичного і несистематичного його видів.

Основоположниками сучасної портфельної теорії є Г. Марковіц, Д. Тобін, В. Шарп. Вона заснована на статистичних методах формування механізму оптимізації параметрів інвестиційного портфеля, за заданими критеріями співвідношення рівня його прибутковості та ризику.

Сучасна портфельна теорія складається з наступних розділів:

1. Оцінка інвестиційних якостей окремих видів фінансових інструментів інвестування.

2. Формування інвестиційних рішень стосовно включення в портфель індивідуальних фінансових інструментів інвестування.

3. Оптимізація параметрів портфеля, спрямована на зниження рівня його ризику при заданому рівні прибутковості.

4. Сукупна оцінка сформованого інвестиційного портфеля по співвідношенню рівня прибутковості та ризику.

"Портфельна теорія" представляє собою заснований на статистичних методах механізм оптимізації формованого інвестиційного портфеля за заданими критеріям співвідношення рівня його прибутковості і ризику.

В основі сучасної портфельної теорії лежить концепція "ефективного портфеля", формування якого покликане забезпечити найвищий рівень його прибутковості при заданому рівні ризику або найменший рівень його ризику при заданому рівні прибутковості. Іншими словами, при будь-якому із заданих цільових параметрів формування портфеля інвестор повинен прагнути забезпечити найбільш ефективне поєднання по ньому рівнів прибутковості і ризику.

СТП припускає, що ринок є ефективний. Це означає, що всі учасники ринку мають доступ до інформації, одержують однакову інформацію, мають вільний доступ і вихід з ринку.

СТП стверджує, щоб зменшити ризик, інвестор повинен додати інші цінні папери до свого портфеля.

СТП припускає, що:

– завданням інвестора є ефективний набір цінних паперів, який забезпечить найвищий дохід при найнижчому рівні ризику;

– норма доходу і ризик за цінними паперами обчислюється за певний період часу.

– ризикові цінні папери можуть додаватися, вилучатися з портфеля на будь-яку суму.