1. Поняття стимуляції навчальної діяльності учнів. Стимули з боку освітнього середовища.

Поняття стимулювання в навчанні ( від лат. Stimulo – збуджую, заохочую) – спонукання учнів до активної навчальної діяльності [ 2, 320 ]. Зазвичай в українській школі стимулювання учіння ґрунтується насамперед на виробленні мотивів навчання. У дітей виховують усвідомлення важливості й необхідності знань для життя в сучасному суспільстві. Однак музичне мистецтво володіє також специфічною й унікальною можливістю цілеспрямованого стимулювання з боку психічного і соматичного стану дитини. Навчання того, як працювати з підсвідомим розумом і впливати на нього на всіх рівнях: фізичному, духовному, емоційному, ментальному – є ключем до створення збалансованого здоров’я й ефективного процесу учіння дитини.

Використання музики для стимулювання навчання й оздоровлення має дуже давню історію. Коріння виникнення музикотерапії як методу лікування і стимулювання сягає IV тисячоліття до н.е.

2. Про важливий вплив музики в часи розквіту грецької цивілізації свідчать повідомлення Піфагора, Платона, Арістотеля. Так, за Арістотелем, слухати музику важливіше, ніж її виконувати. Сократ звертав увагу на лікувальний вплив музики вже після звучання. Платон вказував, зокрема, на етичну силу музики, яка у вихованні й освіті може бути засобом психогігієнічної профілактики.

3. Ще в І столітті Піфагор рекомендував музику як панацею для тіла і душі. Він встановив, що, володіючи особливим впливом, музика здатна підвищувати і розвивати інтелект людини. Тому члени піфагорійської школи проводили заняття з математики під звуки музики. Вже в наш час американка К. Деймон зробила відкриття, яке підтвердило цю ідею. Вона довела, що за допомогою звуків людина здатна набувати певних якостей або позбуватися їх, змінювати свій емоційний стан і, звичайно ж, виліковуватись від хвороб.

4. Після падіння Римської імперії лікування музикою на довгі століття було забуте.

5. У колишньому Радянському Союзі цією проблемою займались В.А.Гільярович [1927], Ю.А.Флоренська і В.А.Грінгер [1936], Н.С.Самойленко [1937], Г.В. Шипулін [1966], А.Г.Коган [ 1977] та інші.

6. В.М. Бехтерєв вважав, що за допомогою музики можна встановити рівновагу в діяльності нервової системи дитини, приборкати збуджений темперамент і активізувати загальмованих дітей, врегулювати неправильні рухи. Організація рухів за допомогою музичного ритму розвиває у дітей увагу, пам’ять, внутрішню зібраність ( Н.С. Самойленко, В.А.Грінгер,О.В.Конорова, О.В.Чаянова). Впливові музики на дітей присвячено багато наукових досліджень і монографій [ У.Грюс, Г.Грюс, З.Мюллер,1971; К.Швате,1974; І.Медераке, К.Ульбрік,1982].

7. В середині 60-х років феноменом музикотерапії свого часу зацікавилися на Україні. Після багатьох клініко-фізіологічних досліджень в Ялтинському санаторії В. Ткаченко запропонував низку музичних творів для зняття різноманітних патологічних станів організму.

8. Б.Депортер, М.Хенакі в 1998р. довели, що використання певної музики допомагає виконувати напружену розумову роботу, залишатися розслабленим і сконцентрованим (табл.1).