38. Основні властивості уваги

Властивості уваги: зосередженість або концентрація уваги, стійкість, переключення, обсяг.

• Зосередження уваги – це головна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередженості на предметі розумової або фізичної діяльності.

• Стійкість уваги – характеризується тривалістю зосередження на об`єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об’єтів діяльності, і індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.

• Переключення уваги – навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність.

• Обсяг уваги – це така кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Існує певна закономірність, згідно з якою людина може тримати в полі своєї уваги 5 – 9 об’єктів.

39. Емоції, їх психічна сутність, види.

Емоції (від фр. emotion — «хвилювання», «збудження») — складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальних функцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.

Природа емоцій і почуттів органічно пов'язана з потребами. Потреба як потрібність у чомусь завжди супроводжується позитивними або негативними переживаннями в різноманітних їх варіаціях. Характер переживань зумовлюється ставленням особистості до потреб і обставин, які сприяють або не сприяють їх задоволенню.

Трапляється, що людина одночасно переживає протилежні емоції та почуття. Таке явище наука назвала амбівалентністю емоцій та почуттів

Позитивні емоції-реакція психіки на задоволену потребу: радість, насолода, задоволення тощо.

Негативні - наслідок незадоволеної чи недостатньо задоволеної потреби: сум, гнів, страх тощо.

В нейтральних емоціях немає безпосереднього зв'язку між ступенем задоволення потреби та реакцією психіки: інтерес, здивування.

Стенічні емоції - ті, що посилюють активність, пожвавлюють людину, спонукають її до діяльності: радість, гнів тощо.

Астенічні - ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують: сум, горе.

Залежно від індивідуальних особливостей особистості, її стану ставлення до ситуації та об'єктів, що зумовлюють переживання, почуття виявляються більш або менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними і називаються захопленнями та пристрастями.

40. Характеристика базових емоцій людини

За своєю природою емоції можуть бути первинними (базовими) і вторинними (інтелектуальними).

Базові емоції.

Вони є вродженими і становлять основу для формування складніших емоційних процесів, станів та емоційно-особистісних якостей. До них належать радість, горе, страх, гнів, подив, відраза. Певною мірою базові емоції притаманні вищим тваринам.

Базова емоція є рефлекторною психовегетативною реакцією, пов'язаною з проявами суб'єктивного став­лення (переживання) до ситуації, її результату (події) і доцільної поведінки в конкретних обставинах. Для первинних емоцій характерні:

1. чітко виражена інтенсивність (сильно виявлене переживання людиною радості, горя, страху тощо);

2. обмежена тривалість, зумовлена часом безпосе­редньої дії причини або згадування про неї;

3. усвідомлення причини появи емоції;

4. зв'язок із конкретним об'єктом, обставиною (прослуховування конкретного музичного твору, читан­ня конкретної книги, зустріч із людиною, придбання конкретної речі);

5. полярність (протилежні за якістю переживань емоції утворюють пари: радість і сум, гнів і страх, насо­лода і відраза).

Вторинні емоції.

 Основані вони на складніших процесах, супроводжуються значними фізіологічними змінами і в різних комбінаціях поєднують базові. Серед вторинних емоцій виокремлюють:

1. альтруїстичні емоції. Виникають на основі потре­би в сприянні, допомозі, заступництві за інших людей;

2. комунікативні емоції. їх джерело - потреби в спіл­куванні. Однак не кожна емоція, що виникає при спілку­ванні, є комунікативною;

3. глоричні (лат. gloria - слава) емоції. Пов'язані з потребою в самоствердженні, славі, прагненням здобу­ти визнання, пошану. Породжують їх реальне або уявлюване «пожинання лаврів», коли людина стає предметом загальної уваги і милування. В іншому разі в неї виникають негативні емоції. Проявляються в почут­тях ураженого самолюбства, гордості і переваги, бажан­ні взяти реванш, задоволенні тим, що людина ніби виросла у власних очах;

4. практичні емоції. їх передумова - зв'язок з успішністю або неуспішністю діяльності, бажанням домогтися успіху в роботі, наявністю труднощів. Вира­жаються в почуттях напруги, захоплення роботою, милуванні результатами своєї праці, приємній утомі, задоволенні, що день минув недаремно;

5. пугнічні (лат. pugna - боротьба) емоції. В їх осно­ві - потреба подолання небезпек, яка «заряджає» на боротьбу. Спонукають до цього бажання гострих відчут­тів, захоплення небезпекою, ризиком, спортивний азарт, «спортивна злість», межова мобілізація можливостей;

6. романтичні емоції. Пов'язані з прагненням до всього незвичайного, таємничого, незвіданого. їх озна­ки - очікування «світлого дива», почуття щасливої долі, особливої значущості;

7. інтелектуальні емоції. їх зумовлюють не просто потреба в новій інформації, а прагнення впорядкувати її, досягти «пізнавальної гармонії». А. Ейнштейн називав це «втечею від здивування» («когнітивною гармонією»);

8. естетичні емоції. Відображають потреби людини в гармонії, прекрасному. Автономно вони не виникають, оскільки в них переплітаються різні емоції;

9. гедоністичні (грец. hodone - насолода) емоції. Пов'язані із задоволенням потреби в тілесному і душе­вному комфорті;

10. акізитивні (франц. acquisition - придбання) емо­ції. Найчастіше переживають їх люди з вираженим інтересом до нагромадження, колекціонування, при­дбання речей.

Емоції супроводжують відчуття і сприймання у вигляді емоційного тону, що виконує певні функції і не зводиться до конкретних емоцій. Проявляється він як емоційний тон відчуттів і емоційний тон вражень.